Рішення

від 26.04.2022 по справі 120/15517/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 квітня 2022 р. Справа № 120/15517/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №235-11-21 від 29.09.2021 року в частині відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 24.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки на території села Яблуниця відсутні землі комунальної власності (землі запасу) для ведення особистого селянського господарства, які можуть бути надані фізичним особам.

Також, до відзиву на позовну заяву долучено довідку Поляницької сільської ради №859 від 17.12.2021 року у якій вказано, що зазначена згідно представлених графічних матеріалів гр. ОСОБА_1 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не відноситься до земель комунальної власності територіальної громади та знаходиться у приватній власності.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 27 січня 2022 року витребувано у Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області витяг, викопіювання із генерального плану та плану зонування території села Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області бажаної позивачем земельної ділянки і докази перебування такої земельної ділянки у приватній власності.

15.02.2022 року на виконання вимог ухвали суду відповідачем подано витребувані матеріали, зокрема:

- викопіювання з Генерального плану с. Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області;

- інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.02.2022 року (кадастровий номер 2611093001:04:001:0003);

- державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №714834;

- інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.02.2022 року (кадастровий номер 2611093001:17:003:0220);

- рішення 18 сесії 5 скликання Яблуницької сільської ради №91-18/2008 від 24.07.2008 року;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 .

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

17.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Поляницької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,421 га, за рахунок земель комунальної власності Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Однак, пунктом 7 рішення Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №235-11-21 від 29.09.2021 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам закону та містобудівної документації.

Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що бажана позивачем земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності територіальної громади та знаходиться у приватній власності.

Частина 5 статті 116 Земельного кодексу України визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові №826/765/17 від 16 травня 2019 року, з якої вбачається, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 Земельного кодексу України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

В даному ж випадку, як вбачається зі змісту рішення 17 сесії 5 демократичного скликання Яблуницької сільської ради №85-17/2008 від 23.05.2008 року "Про дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки", рішення 18 сесії 5 скликання Яблуницької сільської ради №91-18/2008 від 24.07.2008 року, державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ №714834, плану меж земельної ділянки, викопіювання з Генерального плану с. Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, земельна ділянка на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надана у власність громадянину ОСОБА_2 .

Однак, позивачем при поданні клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не надано погодження землекористувача.

Пунктом 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, передбачений положеннями статті 118 Земельного кодексу України не розповсюджується на вказану земельну ділянку, оскільки вона не входить до земель державної або комунальної власності, а перебуває у приватній власності третьої особи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що недоліки клопотання позивача в частині ненадання погодження землекористувача, обов`язковість якого передбачена частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, є суттєвими та слугували для відповідача правомірною підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКППП НОМЕР_1 );

Відповідач: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області (вул. Карпатська, 1-А, с. Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593, ЄДРПОУ 25596005).

Суддя Свентух Віталій Михайлович