Постанова

від 24.04.2022 по справі 640/19066/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19066/21 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгове підприємство Кліо Продактс Груп» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Торгове підприємство Кліо Продактс Груп» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 29.06.2021 № 00493760702;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 29.06.2021 № 00493770702.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15 лютого 2021 року № 1374-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Торгове підприємство Кліо Продактс Груп» (код ЄДРПОУ 39662400) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2020 року, валютного - за період з 01 липня 2017 року по 30 вересня 2020 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 26 лютого 2015 року по 30 вересня 2020 року та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 26 березня 2021 року № 23594/26-15-07-02-04-17.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивачем було подано заперечення, за результатом розгляду, яких на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгове підприємство Кліо Продактс Груп» від 07 червня 2021 року № 44866/26-15-07-02-04-17/39662400.

29 червня 2021 року з урахуванням висновку відповідного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00493760702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства (11021000) на загальну суму 290 400,00 грн, з них: за податковими зобов`язаннями на загальну суму 232 320, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 080 грн;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00493770702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14060100) на загальну суму 662 000, 00 грн., з них: за податковими зобов`язаннями на загальну суму 529 600, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 132 400 грн.

Позивач, вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем Податкового кодексу України є необґрунтованими, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Касел Груп» (код 41642085) укладено договір про надання послуг від 01 грудня 2017 року № 01/12/17.

ТОВ «Касел Груп» було виписано на адресу позивача податкові накладні № 136 від 12 грудня 2017 року на загальну суму 300 000 грн., з яких 50 000 грн. - ПДВ) за послуги щодо складання та зберігання чашок та № 135 від 13 грудня 2017 року на загальну суму 300 000 грн., з яких 50 000 грн. - ПДВ) за послуги щодо пакування чашок.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включено ТОВ «Касел Груп» до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до нього за грудень 2017 року у сумі 100 000, 00 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів договір про надання послуг № 01/12/17 від 01 грудня 2017 року, акт приймання-передачі товарних цінностей від 12.12.2017 року, акт надання послуг № 136 від 12 грудня 2017 року, акт надання послуг № 135 від 13 грудня 2017 року, акт повернення товарних цінностей від 13 грудня 2017 року, платіжні доручення № 1836 від 16 січня 2018 року, № 1877 від 26 січня 2018 року, № 1894 від 30 січня 2018 року, № 136 від 12 грудня 2017 року, № 135 від 13 грудня 2017 року, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 32 від 05 вересня 2017 року з додатками, комерційний інвойс від 05 вересня 2017 року, видаткова накладна № РН-0000159 від 13 грудня 2017 року, товаротранспортна накладна № 52 від 13 грудня 2017 року, довіреність.

В результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ «Касел Груп» податковим органом встановлено:

- зареєстровано 06 жовтня 2017 року № 10701020000071007;

- станом на дату складання акта перевірки ТОВ «Касел Груп» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Печерський р-н. м. Києва);

- основний вид діяльності: - Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами;

- остання звітність з ПДВ подана за червень 2019 року;

- чисельність працівників, за перевіряємий період (за даними звіту з ЄСВ) - 2 особи, з яких 1 особі, відповідно до відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за грудень 2017 року, заробітна плата не нараховувалась, а заробітна плата іншої особи склала 3,5 тис. грн.;

- рішенням ДПС від 04 лютого 2020 року № 22605 встановлено відповідність платника податку ТОВ «Касел Груп» критеріям ризиковості;

- згідно бази даних ЄРПН з моменту реєстрації встановлено відсутність придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, в тому числі оренди офісного та складського приміщення, комунальних послуг, тощо;

- згідно бази ЄРПН, встановлено що податкові накладні із відповідною номенклатурою ТОВ «Касел Груп» не отримувало. Податковий кредит сформовано за рахунок накладних лише з номенклатурою: клінінгові послуги. При цьому, підприємством виписано протягом грудня 2017 року податкові накладні з номенклатурою: рекламно-інформаційні послуги, послуги консультаційні щодо господарської діяльності, юридичні послуги, кур`єрські послуги, на реалізацію сої, відеокамер, шин, курчат, креветок, тощо;

- відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, до досудовим розслідуванням в рамках кримінального провадження за № 32017100080000052 від 27 липня 2017 за ознаками кримінального правопорушення за частиною 2 статті 205 КК України (ухвала від 02 травня 2018 року) встановлено, що невстановлені слідством особи без мети зайнятості легальною господарською діяльністю зареєстрували ряд підприємств з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ «Касел Груп».

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Благосвіт Імпекс» (код 43023508) укладено договір про надання послуг від 29 листопада 2019 року № 29/11-19П.

ТОВ «Благосвіт Імпекс» було виписано на адресу позивача податкові накладні № 130 від 28 грудня 2019 року на загальну суму 427 200 грн., з яких 71 200 грн. - ПДВ) за послуги щодо сортування та пакування товарів (сувенірної продукції) в грудні 2019 року та № 129 від 16 грудня 2019 року на загальну суму 336 000 грн., з яких 56 000 грн. - ПДВ) за послуги з брендування УКР ELSEVE ГРЕБІНЕЦЬ 2020.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включено ТОВ «Касел Груп» до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість та додатку № 5 до нього за грудень 2019 року у сумі 127 200,00 грн.

В результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ «Благосвіт Імпекс» встановлено:

- зареєстровано 28 травня 2019 року № 12741020000017144;

- станом на дату складання акта перевірки ТОВ «Благосвіт Імпекс» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Центральний р-н. м. Маріуполь);

- основний вид діяльності: - Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням;

- остання звітність з ПДВ подана за січень 2020 року;

- чисельність працівників, за перевіряємий період невідома, оскільки підприємством з моменту реєстрації податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку до податкового органу не подавалися;

- рішенням ДПС від 05 лютого 2020 року № 6630 встановлено відповідність платника податку ТОВ «Благосвіт Імпекс» критеріям ризиковості;

- згідно бази даних ЄРПН з моменту реєстрації встановлено відсутність придбання будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, в тому числі оренди офісного та складського приміщення, комунальних послуг, тощо;

- згідно бази ЄРПН, встановлено що податкові накладні із відповідною номенклатурою ТОВ «Благосвіт Імпекс» не отримувало. Податковий кредит сформовано за рахунок накладних з номенклатурою: кава, хліб, бальзам для волосся, автомобілі, тощо;

- згідно інформаційних баз ДПС встановлено, що по ТОВ «Благосвіт Імпекс» Головним управлінням ДПС у Донецькій області до ІС СФП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 13 лютого 2020 року № 170/05-99-21-14, згідно якої «Зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставними (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження».

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

При цьому, співставлення вказаних вище первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В той же час, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у акті перевірки обставин щодо непідтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Благосвіт Імпекс» та ТОВ «Касел Груп».

Також, колегія суддів враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі № 820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи № 440/3779/18.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Стосовно посилання контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Касел Груп» на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року по справі № 759/6411/18 про задоволення клопотання старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Лукянця О.Ю. про тимчасовий доступ до речей та документів ТОВ «НВП «Укренергокабель» (код 39860014), податкова адреса: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8 по взаємовідносинам з ТОВ «Джексі Глобал» (код 39998377), ТОВ «Карго Солюшн» (код 41230433), ТОВ «Касел Груп» (код 41642085), ТОВ «Фаст Трейдінг» (код 41033320), ТОВ «Інвест Крейд Компані» (код 41067716) та ТОВ «Станкоремонт ЛТД» (код 41325053) за весь період взаємовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з відповідної ухвали слідчого судді, 02 травня 2018 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Лукянця О.Ю., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Коркуною Р.В. про тимчасовий доступ до документів ТОВ «НВП «Укренергокабель» (код 39860014).

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Лукянця О.Ю., знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100080000052 від 27 липня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені слідством особи без мети зайнятості легальною господарської діяльності, зареєстрували ряд підприємств з ознаками «фіктивності», серед яких ТОВ «Джексі Глобал» (код 39998377), ТОВ «Карго Солюшн» (код 41230433), ТОВ «Касел Груп» (код 41642085), ТОВ «Фаст Трейдінг» (код 41033320), ТОВ «Інвест Крейд Компані» (код 41067716) та ТОВ «Станкоремонт ЛТД» (код 41325053), для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що факт порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками злочину передбаченого статтею 205 КК України не може бути самостійним доказом нереальності досліджуваних господарських операцій позивача та ТОВ «Касел Груп», оскільки відповідна ухвала слідчого судді не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

При цьому, відповідно до положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення, протокол допиту досудового розслідування, ухвали слідчого судді, тощо, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06 листопада 2018 року по справі № 822/551/18.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також надання послуг з метою провадження господарської діяльності, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки акта перевірки є безпідставними, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Щодо аргументів податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2020 року на загальну суму 302 400, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (покупець) у ТОВ «Астарт Біз» (код 43313139) було придбано товар, а саме «Півмаска лицьова захисна тришарова на резинці (50) Китай» на загальну суму 1 814 400 грн, в тому числі ПДВ на суму 302 400 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення за червень 2020 року на загальну суму - 302 400 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати ПДВ по вищезазначеній господарській операції в силу приписів п. 71 підрозділу 2 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Реальність відповідної господарської операції позивача з ТОВ «Астарт Біз» (код 43313139) не оспорюється.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечені і я додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 02 квітня 2020 року № 540-ІХ внесено зміни до Податкового Кодексу України, зокрема, у розділі XX «Перехідні положення» підрозділ 2 пункт 71, про тимчасове, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України та/або операцій з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 271. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України, положення пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України та положення статті 199 розділуПК України не застосовуються щодо таких операцій.

Норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України застосовуються до операцій з постачання товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), включених до Переліку № 224, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року, і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, Кабінетом Міністрів України 16 квітня 2020 року Постановою № 271 розширено Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 № 224, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 № 271.

Крім того, вказаною постановою внесено зміни до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761 «Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту» відповідно до яких, установлено, що на час дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та пункту 96 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України введення в обіг засобів індивідуального захисту, включених до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224, дозволяється:

- якщо вони відповідають вимогам затвердженого цією постановою Технічного регламенту; або

- на підставі повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я.

При цьому, дія затвердженого цією постановою Технічного регламенту не поширюється на засоби індивідуального захисту, на які видано таке повідомлення Державною службою з питань праці.

Для введення в обіг на підставі повідомлення Державної служби з питань праці таких засобів індивідуального захисту заявник подає до зазначеного органу заяву із зазначенням мети введення в обіг, інформації щодо виробника, назви виробів, номера партії або серійного номера, обсягу партії, а також дані щодо призначення виробу та способу дії. За результатами опрацювання поданих документів Державна служба з питань праці видає заявнику відповідне повідомлення. Розгляд документів та видача повідомлення здійснюються на безоплатній основі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Астар Біз» (код ЄДРПОУ 43313139) (контрагент позивача) листом-відповіддю було повідомлено, що: на товар придбаний ТОВ «ТП Кліо Продактс Груп» за видатковою накладною № РН-0000011 від 26.06.2020 з найменуванням «Півмаска лицьова захисна тришарова на резинці (50) Китай» не було отримано повідомлення від Держпраці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, включених до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 271) оскільки цей товар не внесено до Переліку, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2020 року № 224; під час митного оформлення зазначеного вище товару на території України товариством було сплачено податок на додану вартість за ставкою 20 %, що підтверджується копіями ВМД № UA100290/2020/310374 від 02.04.2020; № UA100290/2020/310455 від 03.04.2020; № UA100290/2020/311622 від 14.04.2020; № UA100290/2020/310002; № UA100290/2020/310455; № UA100290/2020/310880.

Відповідно до наявних в матеріалах справи, вантажно-митних декларацій вбачається здійснення ТОВ «Астар Біз» (код ЄДРПОУ 43313139) імпортних операцій: - готових текстильних виробів: півмаска лицьова захисна тришарова на резинці Face mask (50) (виробник - Китай). Згідно графи 33 (Код товару) наявних вантажно-митних декларацій вбачається імпорт відповідного товару за кодом товару - 6307 9098 00.

Згідно підрозділу «Засоби індивідуального захисту», розділу «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Переліку № 224 за кодом УКТ ЗЕД № 6307 90 98 00 класифіковано товар - Медична маска, респіратор FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами.

Водночас, відповідно до примітки Переліку № 224 коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Для цілей цього переліку:

1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048);

2) термін «засоби індивідуального захисту» вживається у значенні, наведеному в Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216), або Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046).

Для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

- або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Колегія суддів звертає увагу, що вказане вище свідчить про те, що законодавець передбачив звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України засобів індивідуального захисту (зокрема, медична маска, респіратор FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами (6307 90 98 00)), за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знаку відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Недотримання вищевказаних умов унеможливлює застосування приписів пункту 71 підрозділу 2 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України щодо відповідного товару.

При цьому, вирішуючи питання класифікації відповідного товару по коду УКТ ЗЕД слід враховувати його довідковий (рекомендаційний) характер. Характерною ознакою віднесення такого товару до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, наявні матеріали справи не містять доказів відповідності придбаного позивачем товару «Півмаска лицьова захисна тришарова на резинці (50) Китай» вищевикладеним умовам, а тому операції з ввезення та/або продажу на митній території України даного товару не звільняються від сплати податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про недоведеність податковим органом факту завищення податкового кредиту позивачем за червень 2020 року на загальну суму 302 400, 00 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 29.06.2021 № 00493760702, № 00493770702 та наявність підстав для їх скасування.

При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.