Ухвала

від 26.04.2022 по справі 160/2818/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 160/2818/19

адміністративне провадження № К/990/9345/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі № 160/2818/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ :

В березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник ГУ ДПС у Дніпропетровській області), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007391404 від 11.03.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 325 456,50 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі № 160/2818/19 адміністративний позов задоволено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі № 160/2818/19.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 20 січня 2021 року у справі №160/2185/20, від 18 січня 2021 року у справі №540/2244/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 160/2705/19.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отже касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржник вже неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі № 160/2818/19, проте ухвалами Верховного Суду від 12 липня 2021 року, від 08 листопада 2021 року, від 22 грудня 2021 року, від 27 січня 2022 року, від 15 лютого 2022 року касаційні скарги повернуто скаржнику як такі, що не містили обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень.

Перевіркою змісту поданої вшосте у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона є аналогічною за змістом попередньо поданим касаційним скаргам з тією самою підставою касаційного оскарження судових рішень та не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом в ухвалах під час повернення попередньо поданих касаційних скарг по справі № 160/1818/19.

До того ж, посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновку щодо подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду є недоведеним, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій в судових рішеннях посилалися на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.11.2020 року у справі №908/592/19, від 11.11.2020 року у справі №826/17330/14, від 07.12.2020 року у справі №817/1796/17, від 27.01.2020 року у справі №804/886/18. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами такої правової позиції Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами процесуального закону, зокрема, в частині належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі № 160/2818/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя І.А. Васильєва