Ухвала

від 26.04.2022 по справі 160/6810/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 160/6810/21

адміністративне провадження № К/990/9545/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 року у справі № 160/6810/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №000079/0701 від 13.04.2021 р., яким ТОВ «БаДМ» збільшено суму грошового зобов`язання із податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 19 691 577, 50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №000080/0701 від 13.04.2021 р., яким ТОВ «БаДМ» збільшено суму податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 18 518 552, 50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» №0000700701 від 13.04.2021 р., яким ТОВ «БаДМ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 884 558, 83 грн:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» №0000710701 від 13.04.2021 р., яким ТОВ «БаДМ» збільшено суму грошового зобов`язання військового збору на суму 157 046, 58 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0000720701 від 13.04.2021 р., яким ТОВ "БаДМ" донараховано зобов`язання із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 1 175 908, 31 грн.

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0000730701 від 13.04.2021 р. на суму 1 175 908, 31 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №000077/0701 від 13.04.2021 р., яким ТОВ «БаДМ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 1 070 679, 15 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 року у справі № 160/6810/21 адміністративний позов задоволено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 року у справі № 160/6810/21.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права з огляду на неповне дослідження доказів у справі.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм матеріального права, висловлення незгоди з рішенням судів попередніх інстанцій та необхідності здійснити переоцінку встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України та не є належним викладенням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилаючись як на підставу касаційного оскарження на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник не обґрунтував, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. До того ж, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду, скаржник навпаки в тексті касаційної скарги цитує висновки з постанов Верховного Суду в частині документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах кожної окремої справи та обумовлені іншим складом доказів у справі та їх оцінкою судом і фактично, такі посилання скаржника є іншою підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій посилалися в судових рішеннях на висновки Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах по справам №822/1815/17 від 21.03.2018р., №804/939/16 від 20.03.2018р, № К/9901/1349/17 від 27.03.2018 року, від 31.07.2018 року у справі №817/1339/17 (адміністративне провадження №К/9901/49539/18), від 23.07.2020 року у справі №826/6806/17, від 16.04.2018 року у справі № 910/7905/17. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами попередніх інстанцій такої правової позиції Верховного Суду.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 року у справі № 160/6810/21 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя І.А. Васильєва