Рішення

від 21.02.2022 по справі 160/25026/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Справа № 160/25026/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкових вимог,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, поданий адвокатом Постольник Оксаною Сергіївною, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.11.2018 №Ф-3552-53/64У на суму 15 819,54 грн., від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64У на суму 18 276,72 грн., від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64У на суму 2457,18 грн;

- визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.02.2020 №Ф-3552-53/64У та від 02.11.2021 №Ф-3552-53/64 на суму 29 293,44 грн.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до висновків рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що позивач, не отримував вимоги про сплату боргу (недоїмки), направлених йому Відповідачем, - відтак він був позбавлений можливості своєчасного їх оскарження у порядок та строк визначений Інструкцією, вимога від 02.11.2021 №0-3552-53/64 на суму 29 293,44 грн., як вже зазначалося, була отримана 04.12.2021.

Позивач наголошує, що в період з 01.01.2017 до 23.01.2020 (часу реєстрації припинення ФОП) Позивач також працював за трудовими договорами у кількох роботодавців, які виконували функції податкових агентів зі сплати єдиного соціального внеску з отриманих ним доходів та несли відповідальність за своєчасність та повноту сплати внеску.

На думку позивача, відповідно до даних відповідача, актуальною до стягнення сумою єдиного соціального внеску є 29 293,44 грн., яка визначена ГУ ДПС у Дніпропетровській області останньою податковою вимогою від 02.11.2021 №Ф-3552-53/64, яка визначена наростаючим підсумком за весь період з 01.01.2017 до 23.01.2020. та по суті дублює зміст попередньої податкової вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в адміністративній справі №160/25026/21; встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

11.01.2022 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС Лівобережна ДПІ (Індустріальний район м. Дніпро) як фізична особа - підприємець з 17.08.2006 до 23.01.2020 (загальна система оподаткування) та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску. Стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегровану картку платників (далі - ІКП) за технологічним кодом класифікації єдиного внеску 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям.

Відповідачем 1 вказано, що у зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду класифікації 71040000 станом на обліковується недоїмка у розмірі 29 293,44 гривень. На підставі п.3 p.VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 , ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ITC «Податковий блок» сформовані вимоги від 12.11.2018 №0-3552-53/64 на суму 15 819,54 грн., від 06.02.2019 №0-3552-53/64 на суму 18 376,72 грн., від 06.02.2019 №0-3552-53/64 на суму 2457,18 грн., від 13.02.2020 №0-3552-53/64 на суму 29 293,44 грн., які направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в реєстраційних даних платника, а саме: АДРЕСА_2 .

Водночас, відповідач 1 посилається на те, що скасування податкової вимоги судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено відсутність у платника відповідного боргу, зумовлює необхідність коригування відповідних показників його ІКП. Оскільки протиправність спірних вимог не встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, вважаємо, що вимоги стосовно зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків є передчасними.

Крім того, разом із відзивом відповідачем 1 подано до суду клопотання про витребування доказів, у якому заявник просить суд витребувати у позивача належим чином засвідчені копії довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» та довідки за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу за аналогічний період.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 витребувано від ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи: - довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за спірний період; - довідки за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу за спірний період; встановлено п`ятиденний строку з дня отримання копії ухвали для їх подання.

Копію ухвали направлено сторонам засобами поштового зв`язку та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано представником позивача 31.01.2022. Тобто, строк на подання доказів з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 07.02.2022.

07.02.2022 засобами телекомунікаційного зв`язку до суду від представника позивача адвоката Постольник О.С, надійшли докази на довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» та довідки за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.01.2017 по 23.01.2020.

За положеннями ст.262 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута до 12.02.2022, проте у зв`язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відпустці з 07.02.2022 по 21.02.2022, суд на підставі ч.6 ст.120 КАС України розглядає справу по суті в перший робочий день 22.02.2022.

Суд звертає увагу, що станом на 22.02.2022 відповідач 2 правом на подання відзиву на позов не скористався. Копію ухвали про відкриття разом із копією адміністративного позову було направлено судом за юридичною адресою, проте відділенням поштового зв`язку повернуто конверт з відміткою від 28.12.2021 «повертається за місцем обслуговування».

Згідно з частиною 1 статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 1 статті 241 КАС України визначено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Наведена позиція узгоджується висновками неодноразово викладеними Верховним Судом, в тому числі в ухвалах від 11.03.2019 у справі №810/2887/17, від 29.05.2019 у справі №539/2741/17 та від 10.02.2021 у справі №215/5939/18.

Отже, днем отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження вважається 28.12.2021 року. Тобто, строк на подання відзиву на позов відповідачем 2 до 13.01.2022.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що у встановлений судом та на день судового розгляду справи по суті строк відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, у зв`язку з чим суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.08.2006 (запис №22240000000035191). Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності позивача є: 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устатковуванням і програмним забезпеченням (основний).

23.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця №22240060003035191 (підстава внесення: власне рішення).

Відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки):

-вимога від 12.11.2018 №0-3552-53/64 включає нарахування: за 2017 рік - 8448,00 грн, строк сплати 09.02.2018; I квартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.04.2018; IIквартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.07.2018; IIIквартал 2018 року - 2457,18 грн, строк сплати 19.10.2018; Станом на 31.10.2018 року сума недоїмки складала 15 819,54 грн.;

-вимога від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64 на суму 18 376,72 грн. включає несплачену суму заборгованості згідно попередньої вимоги, а також нарахування: за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн. Станом на 31.01.2019 сума недоїмки складала 18 276, 72 грн.;

-вимога від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64У набула статусу узгодженої, була направлена до органу виконавчої служби на суму зростання боргу 2457,18 грн.;

-вимога від 13.02.2020 №Ф-3552-53/64 включає несплачену суму заборгованості згідно попередніх вимог, а також нарахування: за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн., строк сплати 20.01.2020. Станом на 31.01.2020 року сума недоїмки складала 29 293,44 грн.;

- вимога від 02.11.2021 №0-3552-53/64 включає несплачену суму заборгованості згідно попередніх вимог. Станом на 31.10.2021 року сума недоїмки складала 29 293,44 грн.

Вищевказані вимоги направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в реєстраційних даних платника, а саме: АДРЕСА_2 , проте поштові відправлення повернуті на адресу податкового органу із відмітками «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому, корінці оскаржуваних вимог отримані представником позивача разом із відповіддю на адвокатський запит від 22.09.2021 за вих.№19/21 (відповідь ГУ ДПС від 28.09.2021 №71360/6/04-36-24-03-10).

При цьому, суд зазначає, що відповідачами в ході судового розгляду всупереч обов`язку доказування, встановленого ч.2 ст.77 КАС України, копію вимог від 12.11.2018 №0-3552-53/64, від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64, від 13.02.2020 №Ф-3552-53/64 до суду надано не було.

Матеріалами справи також підтверджується, що у зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП ФОП ОСОБА_1 по коду класифікації 71040000 станом на обліковується недоїмка у розмірі 29 293,44 грн.

Вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI; тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно Законом №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25Закону №2464-VIорган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом№ 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначаєІнструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VIІнструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При цьому, пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним судом у вказаній справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону №2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, Верховним Судом з урахуванням наведеного було зазначено, що суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з частиною 5статті 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу вищенаведеного можна зробити висновок, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 24.06.2009 в зв`язку із змінами в організаційній структурі та штатному розписі переведений оператором ДДвш; з 06.06.2017 в зв`язку із змінами до штатного розпису в ДП «Укрводшлях» (код 031150102) переведений на посаду оператора Дніпропетровської дільниці водних шляхів ДП «Укрводшлях» згідно ст.32 КЗпП України; 31.10.2018 звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП України.

Водночас, відповідно до наявних у матеріалах справи довідок форми ОК-5 та ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за позивача було сплачено страхові внески наступними страхувальниками:

- січень- червень 2017 року Відокремлений підрозділ «Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів» Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (код ЄДРПОУ 14287525);

- червень 2017 року жовтень 2018 року Державне підприємство водних шляхів «Укрводшлях» (код ЄДРПОУ 03150102);

- листопад-грудень 2018 року сплата відсутня;

- січень 2019 року - березень 2020 року ПП «Днепрогорстрой» (код ЄДРПОУ 34824605);

- квітень-серпень 2020 року сплата відсутня;

- вересень 2020 року грудень 2021 року - ТОВ «Інтер-Пром Сервіс» (код ЄДРПОУ 37275720);

- червень-грудень 2021 року ПП «Днепрогорстрой» (код ЄДРПОУ 34824605).

Тобто, у період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року (за який відповідачами нараховано позивачу до сплати єдиний соціальний внесок) роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 до бюджету.

Отже, у зазначений період саме роботодавець мав сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується наданими суду документами.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини 1статті 78 КАС Україниобставини відсутності у позивача протягом 2017 року 4 кварталу 2019 років доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих вищевказаних підприємств-роботодавців, доказуванню не підлягають.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період часу 2017-2019 року (за виключенням листопада-грудня 2018 року та квітня-серпня 2020 року), за який відповідачами здійснено нарахування єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 7104000 у сумі 29 293,44 грн., був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру.

Неврахування відповідачами вказаних сум єдиного внеску, відрахованих позивачем, як найманим працівником, фактично призвело до невірного розрахунку суми виставленої оскаржуваними вимогами, а тому вимоги є такими, що прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При цьому, щодо відсутності сплати єдиного соціального внеску за позивача у листопаді-грудні 2018 року та квітні-серпні 2020 року, суд звертає увагу на те, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу здійснювати розрахунки податкових зобов`язань зі сплати податків суб`єктами господарювання та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб`єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Крім того, нормамиПК Українивстановлено, що виключно податкові органи наділені повноваженнями визначення розміру грошових зобов`язань та штрафних санкцій, що підлягають накладенню на платників податків.

Як передбачено п. 3 ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд звертає увагу на те, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у КАС Україникритеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошового зобов`язання та застосування штрафу в іншому розмірі.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі №804/3230/17 та від 06.11.2018 у справі №813/3274/17.

Більш того, як вже зазначалось судом вище, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 доходу від провадження господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, в тому числі у листопаді-грудні 2018 року та квітні-серпні 2020 року.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідачі, виносячи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 №Ф-3552-53/64У, від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64У, від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64У, від 13.02.2020 №Ф-3552-53/64У та від 02.11.2021 №Ф-3552-53/64, діяли не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України, так як ними було невірно проведено розрахунок суми заборгованості з єдиного соціального внеску.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відповідно до висновків рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі Порядок №5, який чинний станом на день судового розгляду).

Відповідно до п. 3 Порядку №5 для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а. від 25.03.2020 у справі №826/9288/18.

За приписами п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовано».

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Поряд із цим відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 1 вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 29293,44 грн., у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне скоригувати заявлену позивачем позовну вимогу.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постанові №816/2042/16 від 13.02.2018.

Суд наголошує, що в спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає чинному законодавству, а саме: повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертоїстатті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно доприписів статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові та заяві про зміну предмету позову доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 908,00 грн, сплачений ОСОБА_1 при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 03.11.2021 №0.0.2326643804.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області та Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (по 454,00 грн. з кожного з відповідачів).

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача 1 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ ВП 44118658), відповідача 2 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними, скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.11.2018 №Ф-3552-53/64У у сумі 15 819,54 грн., від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64У у сумі 18 276,72 грн., від 06.02.2019 №Ф-3552-53/64У на суму 2457,18 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.02.2020 №Ф-3552-53/64У у сумі 29 293,44 грн. та від 02.11.2021 №Ф-3552-53/64 у сумі 29 293,44 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 29 293,44 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно