Рішення

від 25.04.2022 по справі 161/11363/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11363/21

Провадження № 2/161/779/22

З А ОЧ Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2022 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/11363/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТзОВ «Волиньвуд» про припинення трудових відносин,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Просить суд визнати припиненими його трудові відносини з ТзОВ «Волиньвуд» (код ЄДРПОУ 42319370), у зв`язку з його звільненням з посади начальника виробництва, за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП з підстав, викладених в позовній заяві.

Позивач та його представник, кожен зокрема, в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомляли, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомляв, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Від нього до суду не надходило відзиву на позовну заяву та заяви про про розгляд справи у його відсутності.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

З метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, вимог ЦПК України щодо строків розгляду цивільних справ, суд ухвалює рішення за відсутності осіб, які беруть участь в розгляді справи та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі N 1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі N 1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі N 1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Як вбачається із копії трудової книжки позивача, що з 02 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із ТзОВ «Волиньвуд», а саме займає посаду начальника виробництва.

Однією із визначених ст. 36 КЗпП України підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Суд звертає особливу увагу, і це вбачається із змісту позовної заяви, що ОСОБА_1 не повідомляв ТзОВ «Волиньвуд» про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням саме в письмовій формі, як того вимагають положення ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Оскільки із змісту позовної заяви лише вбачається, що ОСОБА_1 намагався зв`язатися з директором ТзОВ «Волиньвуд» засобами мобільного зв`язку, маючи на меті розірвати трудовий договір (а.с. 1).

Відповідно до положень ст. 93 ЦК України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місце знаходженням відповідача ТзОВ «Волиньвуд» (код ЄДРПОУ 36510452) є адреса АДРЕСА_1 . Факт відсутності об`єкта виробництва або уповноваженої особи ТзОВ «Волиньвуд», які були встановлені посадовими особами Управління держпраці у Волинській області, не змінюють вказаної обставини, а саме щодо наявності у відповідача офіційного місцезнаходження.

Однак, ОСОБА_1 не буловжито жоднихзаходів щодописьмового повідомленнявідповідача -ТзОВ «Волиньвуд» про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Внаслідок чого, взагалі відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 належним чином, у визначеному законом порядку повідомив відповідача ТзОВ «Волиньвуд» за місцем знаходження юридичної особи про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням. Внаслідок чого, за відсутності письмового повідомлення позивача, у відповідача взагалі були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову і в цій частині.

Керуючись ст. 38 КЗпП України, ст.ст.12, 76 80, 82, 141, 259, 263 265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ТзОВ «Волиньвуд» про припинення трудових відносин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Ковтуненко