Вирок

від 28.04.2022 по справі 722/339/22

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/339/22

Номер провадження 1-кп/722/30/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

судді: ОСОБА_1

секретаря: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

та його захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021263140000247 від 27.12.2021 року, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2021 року приблизно о 16 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на території магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою АДРЕСА_2 , в ході виниклої словесної суперечки з ОСОБА_6 , діючи умисно, протиправно, з метою спричинення останній фізичного болю, наніс один удар лівою ногою в область правої ноги ОСОБА_6 , після чого продовжуючи словесну суперечку з нею, наніс ще один удар долонею правої руки в обличчя ОСОБА_6 , спричинивши їй фізичний біль та не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному об`ємі та підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини щодо часу, місця та способу вчинення ним правопорушення.

Під час судових дебатів просив не призначати йому максимальний розмір штрафу у зв`язку з відсутністю коштів.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.Також судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України в ході судового розгляду кримінального провадження доведена в повному об`ємі.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані органом дізнання за ч.1 ст.126 КК України, адже в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він завдав ударів потерпілій ОСОБА_6 , які спричинили їй фізичний біль і не спричинили тілесних ушкоджень.

Згідно ч.2 ст.65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, проте перебуває на «Д» обліку у лікаря психіатра з діагнозом: психоорганічний розлад змішаного ґенезу, не працює, по місцю проживання характеризується посередньо.

Обставин, які б у відповідності до ч.1 ст.66 КК України пом`якшували покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України, суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи в сукупності всі обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого злочину, особу винного, його похилий вік та майновий стан, суд приходить до висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до cт.20КК Україниособа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до п. 3постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування»неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Разом з тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначенийст.94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.

Так, згідно висновку судово-психіатричного експерта ОСОБА_7 №89 від 16.02.2022 року, станом на час проведення експертизи ОСОБА_4 виявляв ознаки психічного розладу у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження ЦНС змішаного генезу (травматичного, інтоксикаційного, судинного). Наявні зміни психіки на даний час позбавляють підекспертного ОСОБА_4 можливості у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 теж виявляв ознаки психічного розладу у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження ЦНС змішаного генезу (травматичного, інтоксикаційного, судинного). Наявні зміни психіки позбавляли підекспертного ОСОБА_4 можливості у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.

Отже, наявні у ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення психічні розлади були не настільки виражені, обмежували, але не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тобто, дії ОСОБА_4 підпадають під діюст.20 КК України«обмежена осудність».

Згідно рекомендаційпостанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст.20, ч. 2 ст.94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду, така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане - на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

Враховуючи викладене суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 дійсно є обмежено осудним та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у психіатричному закладі охорони здоров`я.

Вказане кореспондується з вимогами ч. 2ст. 504 КПК України, згідно якої суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи вищенаведене суд, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність, вважає можливим призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відповідно до ч. 2 ст.20, п. 1 ч. 1 ст.94 КК України, застосувати щодо нього примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги за місцем його проживання в Сокирянській ЦРЛ.

Керуючись ст.ст.369-374,376,503,504 ч.2 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі в розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

На підставі ч.2 ст.20, п.1 ч.1 ст.94 КК Українизастосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покласти на КНП «Сокирянська лікарня».

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Суддя: