Ухвала

від 13.02.2022 по справі 757/7078/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7078/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Трубінській І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

9 лютого 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло вказане подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначено, що боржником не виконуються зобов`язання перед стягувачами Акціонерним товариством «Комерційний Банк «ГЛОБУС», Акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до наказу №910/13059/20 виданого 27.01.2021 року Господарським судом міста Києва, яким стягнуто на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ГЛОБУС» 2 010 376 (два мільйони десять тисяч триста сімдесят шість) грн 20 коп. - заборгованості за кредитом, 210 393 (двісті десять тисяч триста дев`яносто три) грн 03 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2 122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн 21 коп. - пені за несвоєчасне погашення процентів.

Відповідно до примусового виконання наказу № 910/13059/20, виданого 27.01.2021 Господарським судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 16 671 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн 68 коп. - судового збору.

Відповідно до примусового виконання наказу № 910/11108/20, виданого 29.06.2021 Господарським судом міста Києва про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод напоїв «Росинка» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за кредитом та 21 926,78 грн (двадцять одну тисячу дев`ятсот двадцять шість гривень 78 копійок) заборгованості за відсотками.

Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни перебуває зведене виконавче провадження № 64583396: ВП № 64581554 з примусового виконання наказу № 910/13059/20, виданого 27.01.2021 Господарським судом міста Києва, ВП № 64581232 з примусового виконання наказу № 910/13059/20, виданого 27.01.2021 Господарським судом міста Києва, ВП № 67628163 примусового виконання наказу № 910/11108/20, виданого 29.06.2021 Господарським судом міста Києва.

За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

19 лютого 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, у зв`язку з отриманням безкоштовного витягу на запит, яким встановлено, що боржнику належить наступне майно - корпоративні права: ТОВ «Ю-ДРАЙВ», Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (основний); розмір статутного капіталу - 50000,00 грн., частка власності -10% та АБ «ГУЗЄЄВ ТА ПАРТНЕРИ», Діяльність у сфері права (основний); розмір статутного капіталу - 1000,00 грн., частка власності - 100%.

Того ж дня, вищезазначені постанови були направлені боржнику, на адресу зазначену в виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 , рекомендованим поштовим відправленням № 0209422506450, що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень та витягом із журналу вихідної кореспонденції за 19.02.2021.

На адресу офісу приватного виконавця надійшла заява стягувача про звернення стягнення на доходи боржника та відповідно до відповіді ДФС на електронний запит приватного виконавця встановлено, що боржник отримує дохід/пенсію в ТОВ «АВТО-МОТО СОЛЮШНС», ЄДРПОУ 43069385, адреса: Україна, 03057, місто Київ, вул. Антона Цедіка, будинок 6; ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД НАПОЇВ «РОСИНКА», ЄДРПОУ 39695169, адреса: Україна, 03057, місто Київ, вул. Антона Цедіка, будинок 6.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», 24 листопада 2021 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на адресу боржника, на адресу TOB «АВТО-МОТО СОЛЮШНС» та ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД НАПОЇВ «РОСИНКА».

Проте, жодних відомостей про прийняття до виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24 листопада 2021 року та зарахування не надходили.

В рамках зведеного виконавчого провадження № 64583396, приватним виконавцем були направлені запити/вимоги.

Згідно з відповіддю Державної міграційної служби України ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 20.09.2011 органом видачі № 1402 та другим діючим паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданим 25.10.2017 органом видачі № 3215.

Згідно з відповіддю з Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 перетинав кордон, що підтверджує ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань, зокрема що боржник систематично перетинає державний кордон, що у свою чергу тягне за собою значні фінансові витрати, проте наявні кошти останній мав би спрямовувати на виконання судового рішення.

Згідно відповіді МВС України за ОСОБА_1 відсутні зареєстровані транспортні засоби.

Згідно з відповіддю з Київського бюро технічної інвентаризації приватним виконавцем встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності за ОСОБА_1 не зареєстрована.

Відповідно до витягу № 57952010 від 25.02.2021 з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_2 приватним виконавцем встановлено, що зареєстровані за вищезазначеною адресою відсутні.

Відповідно до відповідей Держгеокадастру встановлено, що за боржником відсутні зареєстровані земельні ділянки.

Згідно відповідей з банківських установ, у боржника відсутні відкриті рахунки в банках, або ж недостатньо коштів на відкритих рахунках для виконання постанови.

Так, від AT «Універсал Банк» надійшла відповідь, відповідно до якої у ОСОБА_1 відкритий рахунок НОМЕР_4 залишок на 25.02.2021 становить 0,00 грн.

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, щодо відкритих рахунків боржника та залишку на рахунках, а саме: НОМЕР_5 залишок: - НОМЕР_6 (за мінусом); НОМЕР_7 залишок: 38690,02 UAH; НОМЕР_8 залишок: 0,04 USD; НОМЕР_9 залишок: 0,00 EUR; НОМЕР_10 залишок: 3393,09 UAH.

У зв`язку з чим, 25 березня 2021 року приватним виконавцем були винесені платіжні вимоги для списання грошових коштів з рахунків № НОМЕР_7 та НОМЕР_10 .

Так з рахунку, № НОМЕР_7 було списано суму в розмірі 38690,02 грн., проте вищезазначеної суми не достатньо для погашення заборгованості за ВП № 64583396.

Крім того, платіжна вимога для списання грошових коштів з рахунку НОМЕР_11 повернулася на адресу приватного виконавця, після чого, останнім повторно сформовано платіжну вимогу для списання коштів та направлено на адресу банку.

Згідно довідки № 12-03/338-К від 09.12.2021 наданої Горішньоплавнівською міськрадою Кременчуцького району, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_5 ніхто не зареєстрованим не значиться.

Встановлено, що 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 , на адресу, зазначену у виконавчому документі, було направлено виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до виконавця 26.02.2021 об11:00 за адресою: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Проте, у встановлений приватним виконавцем час боржник не з`явився до офісу приватного виконавця та не повідомив про причини неявки, про що приватним виконавцем було складено відповідний акт від 26.02.2021.

03 липня 2021 року боржнику повторно направлено виклик приватного виконавця з вимогою з`явитись до виконавця 16.07.2021 о 10:00 год. за адресою: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 17, щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Проте, у встановлений приватним виконавцем час боржник не з`явився до офісу приватного виконавця та не повідомив про причини неявки, про що приватним виконавцем було складено відповідний акт від 16.07.2021.

Таким чином, приватним виконавцем було здійснено всі необхідні заходи, передбачені законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення та в ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутні кошти чи рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі.

Отже, боржник, будучи обізнаний, про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження, не вчиняє жодних дій, направлених на виконання рішення суду, натомість боржник свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання, не з`являється на виклик та не виконує законних вимог та ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, водночас було встановлено, що боржник неодноразово перетинає державний кордон.

Приватний виконавець надіслала на адресу суду заяву про розгляд подання у її відсутності.

Частиною першою ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 27 січня 2021 року Господарським судом м. Києва було видано наказ №910/13059/20, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод напоїв «Росинка» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 2 010 376 (два мільйони десять тисяч триста сімдесят шість) грн 20 коп. - заборгованості за кредитом, 210 393 (двісті десять тисяч триста дев`яносто три) грн 03 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 2 122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн 21 коп. - пені за несвоєчасне погашення процентів (ВП №64581554);

27 січня 2021 року Господарським судом м. Києва було видано наказ №910/13059/20, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» 16 671 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн 68 коп. - судового збору (ВП №64581232);

29 червня 2021 року Господарським судом м. Києва було видано наказ №910/13059/20, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод напоїв «Росинка» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок) заборгованості за кредитом та 21 926,78 грн (двадцять одну тисячу дев`ятсот двадцять шість гривень 78 копійок) заборгованості за відсотками (ВП №67628163) .

19 лютого 2021 року, керуючись статтями 3, 4, 24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64581554, № 64581232.

22 листопада 2021 року приватним виконавцем Кузь O.P. було відкрито виконавче провадження № 67628163.

Того ж дня, у зв`язку з тим, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться декілька виконавчих документів у відношенні одного боржника та керуючись статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднані виконавчі провадження № 64581232, № 64581554, №67628163 у зведене виконавче провадження №64583396.

Згідно з постановою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, проте, на вимогу приватного виконавця відповідно п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», не було надано даної інформації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини першої ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у пункті 18 частини третьої ст. 11 Закону № 606-ХІV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне. Наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається із змісту подання державного виконавця, не надано доказів того, що він безпідставно не з`являвся на виклики державного виконавця, або доказів, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду шляхом залишення території України, а також доказів того, що вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення є передчасним та неспівмірним з огляду на надані суду письмові докази.

Згідно з п. 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю вчасною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах, національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав чи свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 р. Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2013р. у справі "Хлюстов проти Росії". Згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Хлюстов проти Росії" від 11.07.2013р. ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано "автоматично", тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини переборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами)від 21 січня 1994 року, яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).

Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні.

Також суд вважає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не є дієвою юридичною санкцією, яка в даному випадку зумовлює пришвидшення виконання рішення суду.

Окрім того, за змістом ст. 441 ЦПК України, вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», ст. 1-22, 441, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О.Л.Бусик