Ухвала

від 13.01.2022 по справі 761/41428/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/41428/21

Провадження № 1-кс/761/252/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 у кримінальному провадженні № 12017110230001230 від 24.07.2017,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017, у кримінальному провадженні № 12017110230001230 від 24.07.2017.

У клопотанні заявниця зазначає, що в липні 2017 слідчий Обухівського ВП ГУНП в Київській області звернувся до суду із клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, в тому числі на земельну ділянку, загальною площею 3,5775 га з кадастровим номером 3223186600:04:007:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Першотравенської сільської ради, Обухівського району, Київської області та перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди від 21.05.2017, у кримінальному провадженні № 12017110230001230, відомості про яке внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 дане клопотання про арешт майна задоволено частково, в тому числі накладено арешт на вищевказану земельну ділянку.

Однак, на думку заявниці, арешт підлягає частковому скасуванні, у зв`язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 у власності якої знаходилась земельна ділянка, загальною площею 3,6205 га з кадастровим номером 3223186200:05:005:0007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є спадкоємцем за законом на спадкове майно, в тому числі на вказану земельну ділянку.

В січні 2021 року ОСОБА_6 звернулась до державного нотаріуса обухівської районний державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_7 про видачу свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що на спадкове майно, в тому числі на вищевказану земельну ділянку, нотаріусом було виявлено наявність зареєстрованого обтяження.

Право власності на земельні ділянки громадяни набули на підставі Проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, розробленого підприємцем на підставі розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації від 28.12.2012 №385 від 21.10.2013 №370.

В подальшому мешканці після отримання вище зазначених земельних ділянок у приватну власність, передали їх в оренду ТОВ «РОЗА-Л».

Вказаними земельними ділянками всупереч волі власників земельних ділянок та їх орендаря ТОВ «РОЗА-Л» користувався ПАТ «Обухівське», чим порушував інтереси власників земельних ділянок та орендаря ТОВ «РОЗА-Л». Вказаних факт підтверджувався показами відповідних потерпілих.

26.07.2017 слідчим Обухівського ВП ГУНП в Київській області ст.98 КПК України винесено постанову про визнання речовим доказом вище перераховані земельні ділянки та подано до суду клопотання про накладення арешту на вказані земельні ділянки, а судом частково задоволено клопотання про накладення арешту на майно, в тому числі і на вказану земельну ділянку, яка належала померлій ( ОСОБА_5 ).

Крім того, заявниця вказала, що кримінальне провадження №12017110230001230 від 24.07.2017 закрито 29.12.2020 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, відповідно до постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 .

Наявність даного арешту, в тому числі на земельну ділянку померлої, фактично позбавляє спадкоємця змоги, належним чином, оформити свої спадкові права у визначеному законні порядку.

У зв`язку з наведеним заявниця просить скасувати арешт, накладений на земельну ділянку площею 3,6205 га з кадастровим номером 3223186200:05:005:0007 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

В судове засідання представник власників майна адвокат ОСОБА_3 за викликом не з`явилася в своєму клопотанні просила розгляд клопотання здійснювати без її участі.

Прокурор та слідчий за викликом в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладенні розгляду справи не надіслав.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

У провадженні СУ ГУНП в Київській області знаходилося кримінальне провадження №12017110230001230, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 (справа №372/2231/17-к) частково задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12017110230001230 від 24.07.2017, а саме: на земельну ділянку загальною площею 3,6205 га з кадастровим номером 3223186200:05:005:0007, розташованої на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що вказані земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення та речовим доказом у кримінальному провадженні №1201710230001230 в розумінні ст.98 КПК України, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Приймаючи до уваги те, що кримінальне провадження №12017110230001230 від 24.07.2017 закрито на підставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК України, а земельна ділянка площею 3,5775 га за кадастровим номером 3223186600:04:007:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Першотравенської сільської ради, Обухівського району, Київської області та, яка перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди, перебуває під арештом понад чотири роки, що вказує на відсутність підстав для подальшого існування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Враховуючи викладене слідчий суддя вбачає наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 у кримінальному провадженні № 12017110230001230 від 24.07.2017 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2017 у справі № 372/2231/17 на земельну ділянку, загальною площею 3,5775 га за кадастровим номером 3223186600:04:007:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Першотравенської сільської ради, Обухівського району, Київської області та, яка перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає

Слідчий суддя: ОСОБА_9