Рішення

від 27.04.2022 по справі 320/6813/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року № 320/6813/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я. В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо не розгляду та не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19.11.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність комунальної власності земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого сільського господарства;

- зобов`язати Дроздівську сільську раду Білоцерківського району Київської області винести на засідання чергової сесії Дроздівської сільської ради та розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 19.11.2019 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність комунальної власності земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого сільського господарства з прийняттям рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправну бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду у строк, встановлений законом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність комунальної власності земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого сільського господарства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 28.04.2022 повернуто без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

13.10.2020 судом отримано відзив на позов та у якості додатків - прийняте відповідачем рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 19.12.2019 №36-526, яким відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустроб щодо відведення у власність земельної ділянки, орієновно розміром 2,0000 га, в т.ч. 2,0000 га для ведення особистого сільського господарства в межах Дроздівської сільської ради, оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, але не внесена у публічну кадастрову карту України. Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач просить суд, у задоволенні даного адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальної дієздатністю, що підтверджено паспортом Серії НОМЕР_1 .

З матеріалів справи встановлено, що клопотання позивача від 19.11.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського гоподарства, що знаходиться в адміністративних межах (в межах населенного пункту) Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області поряд із земельною ділянкою кадастровий номер 3220481300:04:015:0006 згідно графічних матеріалів.

Рішенням Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 19.12.2019 №36-526 відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно розміром 2,0000 га в т.ч. 2,0000 га для ведення ОСГ в межах Дроздівської сільської ради, зазначена у клопотанні земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, але не внесена у публічну кадастрову карту України.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Статтею 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац другий частини сьомої). У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята). Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята). У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина одинадцята).

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів (підпункт 1 пункту «а» частини першої); підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (підпункт 8).

Таким чином, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є повноваженням відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих їм відповідним законодавством повноважень.

Втім, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

Судом встановлено, що позивач звернувся із клопотанням від 19.11.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського гоподарства, що знаходиться в адміністративних межах (в межах населенного пункту) Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області поряд із земельною ділянкою кадастровий номер 3220481300:04:015:0006 згідно графічних матеріалів.

До клопотання додано копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію посвідчення бойових дій, опію графічних матеріалів з місцем розташування земельної ділянки.

Вищевказана заява позивача винесена на розгляд 36 сесії VII скликання Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області 19.12.2019, що підтверджується протоколом 36 сесії VII скликання Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 19.12.2019.

За фактом розгляду зазначеної заяви позивача відповідачем на 36 сесії VII скликання Дроздівської сільської ради Білоцерківського району Київської області 19.12.2019 відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно розміром 2,0000 га в т.ч. 2,0000 га для ведення ОСГ в межах Дроздівської сільської ради, зазначена у клопотанні земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, але не внесена у публічну кадастрову карту України.

ЗК України визначає чіткий алгоритм дій розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, відповідачем до суду були надано докази, які підтверджують, що бажана позивачем земельна ділянка поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 3220481300:04:015:0006 згідно графічних матеріалів розташована земельна ділянка з кадастровим номером 3220481300:04:015:0007, площею 1,3501 га, яка надана у власність ОСОБА_2 за рішенням Білоцерківської РДА.

Аналізуючи вищевказане та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач розглянув заяву позивача від 19.11.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та прийняв відповідне рішення. А тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки вказаної бездіяльності допущено не було.

Враховуючи це не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов`язання відповідача винести на засідання та повторний розгляд клопотання позивача від 19.11.2019, як похідна позовна вимога.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.