Постанова

від 17.04.2022 по справі 682/2645/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2645/21

Провадження № 22-ц/4820/779/22

Хмельницький апеляційнийсуд вскладі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянув увідкритомусудовомузасіданні цивільнусправу№ 682/2645/21 за апеляційною скаргою Закладу дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2022 року (суддя Маршал І.М.) та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року (суддя Маршал І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і зазначала, що відповідно до наказу № 54-к від 02.10.2007 Дошкільного навчального закладу № 4 «Сонечко» (ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області (перейменовано на Заклад дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради) (надалі ЗДО №4) її було прийнято на роботу вчителем логопедом. Позивачка зазначила, що 04.11.2021 роботодавцем її було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 і, в подальшому, адміністрація ЗДО №4 неодноразово вимагала у неї медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби, чим грубо порушувалося її конституційне право на повноцінну роботу. Наказом відповідача від 05.11.2021 позивачку з 08.11.2021 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19.

ОСОБА_1 вказує, що нею не порушувалось законодавство про працю, яке б було підставою для відсторонення від роботи, а вакцинація від COVID-19 не входить до переліку обов`язкових щеплень відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ №70-к/тр від 05.11.2021 ДНЗ №4 «Сонечко» (ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по день ухвалення судового рішення або допущення до роботи.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2022 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ №70-к/тр від 05.11.2021 ДНЗ №4 «Сонечко» (ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 ». Стягнуто з ДНЗ №4 «Сонечко» (ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08.11.2021 до дня ухвалення даного рішення суду у розмірі 27 872,10 грн та 1816 грн судового збору.

В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відшкодування судових витрат, в якій зазначала, що питання стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на оплату правової допомоги (юридичних послуг) судом не було вирішено та додала докази на підтвердження розміру понесених витрат за надання правової допомоги (юридичних послуг), а саме: копію договору про надання правової допомоги №33 від 01.12.2021; копію Акту №1 здачі-приймання наданих послуг від 01.12.2021; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Пересоляк О.С.; копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ; копію Свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_4 І ОСОБА_1 просила суд постановити додаткове рішення у цій справі щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року стягнуто з ДНЗ №4 «Сонечко» (ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області на користь ОСОБА_1 1500 грн судових витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2022 року, ЗДО №4 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що позивачка не надала до адміністрації ЗДО №4 документ, що підтверджував би наявність профілактичного щеплення від СOVID - 19 або довідки про абсолютні протипоказання для проведення відповідного щеплення. До отримання Повідомлення від 04.11.2021 № 20 «Про обов`язкове щеплення від СOVID - 19» ОСОБА_1 18.10.2021 під підпис ознайомилась з наказом МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Апелянт вказує, що механізмів фіксування роботодавцем факту відмови або ухилення працівника від щеплення на законодавчому рівні не передбачено. Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через СOVID-19 в анамнезі. Проте, позивачка не надала підтверджуючих документів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування, що свідчить про її ухилення від такої процедури, не повідомляла і про те, що при намірі здійснити щеплення їй було відмовлено у проведенні медичного огляду у звичайний та прийнятний за медичною фаховою діяльністю спосіб.

Апелянт зазначає, що позивачка є працівником закладу дошкільної освіти, працює вчителем логопедом і безпосередньо контактує з дітьми, що вже передбачає підвищені вимоги до неї, як до працівника, оскільки діти є найбільш вразливою верствою населення та потребують підвищеного захисту зі сторони держави. І серед Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, є працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Допущення до роботи з дітьми осіб, які не мають обов`язкових щеплень, проведених з встановленою періодичністю медичних оглядів є незаконним та неприпустимим з огляду на необхідність забезпечення захисту і здоров`я дітей.

Також право позивачки вирішувати вакцинуватися їй чи ні порушує права інших осіб, з якими вона працює на належні, безпечні і здорові умови праці. Тому ЗДО №4 просить суд скасувати оскаржуване рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що роботодавець вимагав від неї пред`явлення документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID -19 до 05.11.2021 та цього ж дня прийняв спірний наказ про відсторонення від роботи, тобто до набрання чинності нормативно-правовими актами, які це регламентують, а саме: наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153; змін до постанови 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2». А тому, суд першої інстанції правомірно виходив саме із ст. ст. 3, 28 Конституції України щодо пріоритетності життя і здоров`я позивачки та її прав, а не «ефімерного суспільного інтересу» та «недоведених ризиків для суспільства» від роботи позивачки.

ОСОБА_1 вважає, що державне втручання щодо прав та свобод людини, яке стосується не окремих індивідів, а переважної більшості суспільства, не може бути здійснене державою без запровадження особливого правового режиму, передбаченого Конституцією України. Апелянт помилково встановив компетенцію роботодавця про фіксацію факту відмови (ухилення) працівника від проходження щеплення проти COVID 19 і дійшов помилкових висновків про наявність відмови позивачки від вакцинації, адже така не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

Також, до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року, в якій апелянтка посилається на порушення судом норм процесуального права при його постановленні.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що нею разом з позовною заявою були подані документи, що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Відповідно до Договору про надання юридичних послуг вартість таких послуг становить 5000 грн. В Акті здачі-приймання наданих послуг є деталізація по кожному виду наданих послуг (робіт), витраченого часу та вартості в розрізі кожного виду наданих послуг (робіт) на загальну суму 5000 грн і надано суду копію квитанції від 02.12.2021 про оплату правничої допомоги в розмірі 1500,00 грн. Таким чином, на думку апелянтки, ці документи є належними і достатніми та підтверджують факт надання адвокатом позивачці юридичних послуг, їх обсяг та вартість, а тому є саме тими доказами, на підставі яких встановлюється розмір витрат на правничу допомогу адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. І так як витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено, ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та прийняти в цій частині додаткову постанову, якою відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Представник апелянта ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу ЗДО №4 та заперечила проти апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила проти апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ЗДО №4 підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 54-к від 02.10.2007 ДНЗ № 4 «Сонечко» (перейменовано на Заклад дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради) ОСОБА_1 прийнято на роботу вчителем логопедом, що підтверджується записом у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 (а.с.11-14).

Відповідно до Повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19» від 04.11.2020 за № 20 попереджено 04.11.2021 під підпис ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 та позивачкою отримано копію цього документу (а.с.9).

Наказом ДНЗ № 4 «Сонечко» (перейменовано на Заклад дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради) № 70-к/тр від 05.11.2021 ОСОБА_1 з 08.11.2021 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19. З наказом позивачка ознайомлена 05.11.2021 (а.с. 10).

Наказом Закладу дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради за №11к-тр від 05.03.2022 у зв`язку із зупиненням дії наказу МОЗ України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», що зареєстрований в Мінюсті України 07.10.2021 за №1306/36928 до завершення воєнного стану в Україні №380 від 25.02.2022 ОСОБА_1 допущено до роботи вчителя логопеда закладу з 09.03.2022 (а.с. 156).

Згідно пунктів «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За змістом частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, що застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

З огляду на статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року за № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата на період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що набрав чинності з 08.11.2021, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

Також, у вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, що подані медичними працівниками щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

У подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України. У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 відмовилася від проходження щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та відповідних документів щодо протипоказань організму від такого щеплення роботодавцю не надала, що також підтвердила під час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанціях.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, провівши оцінку аргументів та доводів сторін дійшла висновку, що оскаржуваний наказ, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 щодо відсторонення ОСОБА_1 , як працівника закладу освіти від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19 не є протиправним та виданий відповідно до закону.

Посилання ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу на те, що оскаржуваний наказ виданий 05.11.2021, тобто до моменту набрання чинності наказу МОЗ №2153 від 04.10.2021 на його законність не впливає, оскільки оскаржуваний наказ був виданий з метою забезпечення з 08.11.2021 допуску до роботи працівників закладів освіти виключно тих, які пройшли щеплення або ж надали відповідні документи про абсолютні протипоказання до щеплення. Вказані обмеження прав, на думку колегії суддів, можуть допускатись задля забезпечення суспільних інтересів, в тому числі для здоров`я нації та суспільства.

При цьому суд враховує, що за обставинами справи ОСОБА_1 мала можливість вакцинуватися або надати відповідний медичний документ про звільнення від обов`язкової вакцинації до 08.11.2021, тобто до дня набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021, а її відсторонення від роботи відбулося в період дії вищевказаного нормативного документу.

Та обставина, що дію наказу МОЗ України №2153 від 04.10.2021 було зупинено наказом МОЗ України від 25.02.2022, №256/37592 не вказує на незаконність спірного нормативного документу, оскільки його зупинення зумовлено виключно виникненням тимчасових обставин, пов`язаних із введенням на території України воєнного стану.

У зв`язку з відсутністю правових підстав для скасування оскаржуваного позивачкою наказу та встановленням судом обставин, що вказують на правомірність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, не вбачається також і правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України та відповідно до частин 1-1 статті 141 ЦПК України і судових витрат.

Таким чином, судом першої інстанції було невірно надано оцінку наявним у справі доказам, неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення Славутського міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від25січня 2022року підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Що стосується законності додаткового рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року, апеляційний суд виходить з наступного.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року зазначено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи зазначене, оскаржуване додаткове рішення у цій справі підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, адже відсутні законні підстави для задоволення її позовних вимог.

За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частин 1, 2 статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду справи у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, тому судові витрати покладаються на позивачку.

Поміж того, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому в цій частині судовий збір за подання апеляційної скарги ЗДО №4 в розмірі 1362 грн, сплаченого напідставі платіжногодоручення №153від 25.02.2022(а.с.117) слід компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗДО №4 1362 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Закладу дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2022 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Закладу дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради (вул. Козацька, 85, м. Славута, Хмельницька обл.; ЄДРПОУ 35435144) 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн судового збору.

Компенсувати Закладу дошкільної освіти №4 «Сонечко» Славутської міської ради (вул. Козацька, 85, м. Славута, Хмельницька обл.; ЄДРПОУ 35435144) 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн суму судового збору, сплачену на підставі платіжного доручення №153 від 25.02.2022 в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2022 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай