Постанова

від 27.04.2022 по справі 420/10305/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/10305/21Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Одеса, 17 грудня 2021 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів(надалі позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОТЕЛЬ МІЛАНО», про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 205 752,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав норматив, установлений частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо працевлаштування у 2020 році осіб з інвалідністю у кількості 1 особа, а тому зобов`язаний був сплатити нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 203433,33 грн. та у зв`язку із порушенням строків їх сплати - нараховану пеню в розмірі 2319,33 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи відсутністю підстав для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року, адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» (65026, м.Одеса, пров. Червоний, 1, кв.4, код ЄДРПОУ 38478657, 38478657, ПАТ «МТБ БАНК», м. Одеса) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - Одеська міська ТГ/50070000, МФО 899998, UA618999980313191230000015744, Код ЄДРПОУ 23874629 суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 203 433, 33 грн., та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2 319,33 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів створення Товариством позивача робочого місця саме для особи з інвалідністю не відповідає дійсності, оскільки згідно наданого до матеріалів справи штатного розпису ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» чинного станом на 01.01.2020р. наявна була посада «охоронник для віддаленого відео спостереження», а також подальші штатні розписи ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» станом на 01.08.2020р., 01.09.2020р., 01.11.2020р., 01.12.2020р. та 01.01.2021р., із внесеними змінами в яких також була наявна зазначена посада, на яку у 2020 році у ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_1 . Також, як зауважує скаржника, відповідачем до матеріалів справи також було надано накази директора ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» № 2712/1/2019к від 27.12.2019 року, № 3007/1/2020к від 30.07.2020 року, № 3108/2/2020к від 31.08.2020 року, № 2610/1/2020к від 26.10.2020 року, № 2711/1/2020к від 27.11.2020 року, № 3012/1/2020к від 30.12.2020 року про затвердження відповідних штатних розписів та зазначено, що вакансія «охоронник для віддаленого відеоспостереження», на яку у 2020 році у ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_1 , була створена та введена у штатний розпис з 1 січня 2020 року наказом директора ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» № 2712/1/2019к від 27.12.2019 року. До того ж, скаржник наголошує, що чинним законодавством України не передбачено, що при створенні вакансії, на яку може бути працевлаштовано особу з інвалідністю, у відповідному розпорядчому документі, на підставі якого така вакансія створюється, має бути зазначено, що вона створюється саме для особи з інвалідністю. Це взагалі є дискримінацією та порушенням ст. 24 Конституції України.

22.02.2022р. (вхід.№4998/22) від позивача у справі надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про хибність доводів апелянта, позивач просить залишити скаргу без задоволення а судове рішення без змін мотивуючи тим, що ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» не вжило всіх залежних від нього дій для створення, відповідно нормативу, робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році. Крім того, у 2020 році відповідач не інформував центр зайнятості про наявність на товаристві вільних робочих місць, а саме не подавав звітність за формою №3-ПН, що свідчить про відсутність у відповідача вакантного місця для працевлаштування особи з інвалідністю.

За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними у справі письмовими доказами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 14.12.2012 року за №:15561020000045497 та знаходиться за адресою: 65026, Одеська обл., місто Одеса, провулок Червоний, будинок 1, квартира 4.

30.03.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» подало до Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік, в якому, зокрема, зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) склала - 21 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 4272,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 203433,40 тис. грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» відповідно до наказу від 02.12.2020 року №212/11/2020 було працевлаштовано з 02.12.2020 року на посаду охоронника для віддаленого відеоспостереження ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 3 групи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи положення п. 3.2.5 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПОІ, зокрема, щодо математичних розрахунків виконання чи не виконання відповідачем нормативу, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено та направлено на адресу відповідача розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2020 рік за 1 нестворене робоче місце для осіб з інвалідністю у розмірі 203 433,33 грн.

У зв`язку із несплатою позивачем до 15 квітня 2021 року адміністративно-господарських санкцій за 2020 рік позивачем було додатково нараховано відповідачу пеню, виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України у розмірі 2319,33 грн. за період з 16.04.2021 року по 11.06.2021 року (57 днів).

Разом з тим, судом першої інстанції під час офіційного з`ясування обставин справи, а саме з листа Одеського міського центру зайнятості від 20.10.2021 року №2348/19/06 було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» протягом 2019-2020 року Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, із зазначенням у Розділі ІІ Коментарі до даних про вакансії інформації про категорією громадян, які можуть бути працевлаштовані на вакантну посаду, а саме інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не надавало.

Враховуючи те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» адміністративно-господарські санкції за 2020 рік та пеню у загальному розмірі 205 752,66 грн. у добровільному порядку до бюджету не сплатило, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів того, що ним було створено робочі місця для осіб з інвалідністю, своєчасно, достовірно, та у повному обсязі проінформовано відповідні установи про наявність відповідних вакантних робочих місць, але фактично не працевлаштовано особу з інвалідністю з причин, які незалежних від нього.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (чинний у редакції на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон України № 875-ХІІ).

Частиною першою статті 19 Закону України № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Приписами частин 2-3, 5 статті 19 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону №875-XII.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Як встановлено ч.1 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Приписами ч.2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у розумінні приписів ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв`язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов`язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

Згідно з п. 5 Розділу І Порядку Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 (у редакції від 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

За приписами п. 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, форма №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

З аналізу вказаних приписів вбачається наявність у роботодавця обов`язку: виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником; щороку подавати відповідному відділу Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (форма 10- ПІ).

Разом з цим, пунктом 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42 "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" передбачено, що звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Тобто, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що станом на 01.01.2020 року згідно штатного розкладу товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано», на підприємстві відповідача було створено 21 робоче місце.

Як зазначає скаржник, вакансія охоронник для віддаленого відеоспостереження була такою, на яку могла працевлаштуватися особа з інвалідністю.

Поряд з цим, жодних доказів того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» створило робоче місце саме для особи з інвалідністю з матеріалів справи не вбачається, на що вірно звернув увагу суд попередньої інстанції.

До того ж, апеляційний суд враховує, що відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані у ході апеляційного розгляду справи, не було надано до матеріалів справи доказів про повідомлення підприємством державної служби зайнятості про наявність такого вакантного місця.

Також, ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» не було надано звітів за формою №3-ПН з відміткою про їх прийняття центром зайнятості.

Водночас, згідно листа Одеського міського центру зайнятості від 20.10.2021 року №2348/19/06, Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано» протягом 2019-2020 року Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, із зазначенням у Розділі ІІ Коментарі до даних про вакансії інформації про категорією громадян, які можуть бути працевлаштовані на вакантну посаду, а саме інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не надавало.

Колегія суддів враховує, що відповідно до наказу від 02.12.2020 року №212/11/2020 на підприємстві відповідача було працевлаштовано з 02.12.2020 року на посаду охоронника для віддаленого відеоспостереження ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю 3 групи. Між тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, зазначені відомості не свідчать про виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі Порядок №70).

Пунктом 2 Порядку №70 закріплено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 року №591 (далі - Наказ №591), затверджена форма звітності №10-ПОІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення.

Згідно п.п.6-8 Інструкції, у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722.

У рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, з розподілом за статтю, місцем фактичного проживання та віком.

Якщо фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, вона збільшує показник рядка 02 на одиницю.

У рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.

Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4%; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.

Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722) середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на підприємстві відповідача ТОВ «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» у 2020 році строком 1 місяць (з грудня 2020 року) працювала одна особа з інвалідністю ОСОБА_1 , а тому, виходячи з розрахунків, порядок яких визначений п.3.2.5 пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) дорівнює 0 (1 міс. : 12 міс. = 0, 08, тобто 0).

Судова колегія вважає за доцільне звернути увагу, що у постанові від 09 листопада 2021 року в справі №380/4305/20 Верховний Суд підкреслив, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію в порядку, передбаченому Законом «Про зайнятість населення» та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Аналізуючи наведені положення законодавства і обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачем не було виконано в повному обсязі обов`язок по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на встановлені спірні обставини справи та наведені вище законодавчі приписи, зважаючи на ненадання скаржником доказів того, що ним було створено робочі місця для осіб з інвалідністю, своєчасно, достовірно, та у повному обсязі проінформовано відповідні установи про наявність відповідних вакантних робочих місць, але фактично не працевлаштовано особу з інвалідністю з причин, які незалежних від нього, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи за 2020р.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку аргументам, викладеним у позовній заяві. Жодних доводів, які б доводили порушення норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОТЕЛЬ МІЛАНО» - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 420/10305/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.