Постанова

від 26.04.2022 по справі 580/9265/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/9265/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоліспром» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, суддя Гайдаш В.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоліспром» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експоліспром» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2021 №0061020705.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ за квітень 2021 року на загальну суму 675296 грн, оскільки контролюючий орган протиправно зменшив від`ємне значення ПДВ за вищезазначений період на суму зменшеного від`ємного значення за податковий період серпень 2020 згідно податкового повідомлення-рішення від 23.11.2020 №0012980705, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 526389 грн., оскільки вказана ППР є неузгодженим та скасованим в судовому порядку. Також позивачем зазначено, що ним правомірно нараховано суму податку, що відноситься до податкового кредиту за придбання у ТОВ «Гольцсервіс» товару « 900.00 Йоватин», оскільки у відповідності до положень ст. 201 Податкового кодексу України, складені та своєчасно зареєстровані податкові накладні є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження операцій. Щодо зменшення суми податкового кредиту за листопад-грудень 2020 року в сумі 84752,56 грн, то позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно перенесено вказані суми листопад-грудень 2020 року до зменшення податкового кредиту за квітень 2021 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду ТОВ «Експоліспром» подало апеляційну скаргу в якій просило скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Розгляд справи судом першої інстанції здійснено у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Експоліспром» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Результати перевірки оформлені актом від 06.07.2021 №4824/23-00-07-0505/43111782.

За результатами перевірки встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Експоліспром» вимог, зокрема, п. 198.6 ст. 198, пп. «а» «в» 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 675296 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2021 №0061020705, яким зменшено розмір від`ємне значення з ПДВ на суму 675296 грн.

Як убачається з акту перевірки від 06.07.2021 №4824/23-00-07-0505/43111782, перевіряючим органом зазначено, що між ТОВ «Експоліспром» (Користувач) в особі директора Ткаченка Сергія Андрійовича укладено з ОСОБА_1 (Позичкодавець) договір позички від 02.01.2020 №б/н, який лише 27.11.2020 посвідчено нотаріально, відповідно до умов якого Позичкодавець передає у безоплатне користування Користувачу автомобіль VOLKSWAGEN CRAFTER для використання його в повсякденній господарській діяльності. Користувач зобов`язаний здійснювати звичайні витрати щодо підтримання автомобіля у належному стані в т.ч. поточні ремонти, а також витрати на ПММ.

Окрім того, ТОВ «Експоліспром» (Користувач) в особі Гострого Ігоря Григоровича, який діє на підставі довіреності, укладено з ОСОБА_2 (Позичкодавець) договір позички від 30.04.2020 №б/н, який нотаріально посвідчений лише 27.11.2020, відповідно якого Позичкодавець передає у тимчасове безоплатне користування Користувачу автомобіль TOYOTA LAND CRUISER. Користувач зобов`язаний забезпечувати транспортний засіб пально мастильними матеріалами, запчастинами на поточні ремонти.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що використання ТОВ «Експоліспром» автомобілів марок VOLKSWAGEN CRAFTER та TOYOTA LAND CRUISER за договорами позички здійснювалось з порушенням чинного законодавства, оскільки договір позички від 30.04.2020 №б/н та від 02.01.2020 №б/н нотаріально посвідчені лише 27.11.2020.

Оскільки позивач не дотримався вимог ст. 799,220,640 ЦК України, товариство занизило податкові зобов`язання з ПДВ за квітень 2021 на суму 5796,55 грн.

Погодитись з такими доводами суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту вказаної норми слідує, що договір позички (безкоштовного користування) наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичної особи не обов`язково посвідчувати нотаріально. При цьому, на даний час законодавством України чітко не визначено поняття «наземний самохідний транспортний засіб», а розшифровано лише термін «наземні транспортні засоби».

Згідно статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Підпункт «b» статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що під «автомобілем» мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується зазвичай для перевезення на дорогах людей або вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а відтак договори позички транспортного засобу, укладені між ТОВ «Експоліспром» та фізичними особами не потребують обов`язкового нотаріального посвідчення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 640/1834/19.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до перевірки були надані документи, зокрема акти списання палива для позичкових автомобілів і саме на підставі таких документів контролюючий орган нарахував податкові зобов`язання. Зазначена обставина свідчить про те, що відповідач не заперечував сам факт використання палива, а лише заперечував факт законності договорів позички автомобілів, які використовувались позивачем у податковиому періоді жовтень та листопад 2020, оскільки такі договори не посвідчені нотаріально.

З огляду на вищевикладені доводи, суд першої інстанції належної оцінки зазначеним обставинам не надав та невірно застосував норми матеріального права.

Щодо зменшення контролюючим органом суми податкового кредиту ПДВ в розмірі 24598,24 грн за податковий період квітня 2021 року за рахунок зменшення податкового кредиту за податкові періоди жовтня 2020 на суму 5050,74 грн, листопада 2020 року на суму 12 459,6 грн, грудня 2020 року в сумі 5092,2 грн та лютого 2021 року в сумі 1995,7 грн, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено колегією суддів суми зменшення податкового кредиту за вищезазначені періоди перенесені податковим органом у зменшення податкового кредиту та, як наслідок, зменшення від`ємного значення податкового періоду квітня 2021 року.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пп. «в» п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п.200.2, ст.200 ПК).

Як зазначив позивач у позовній заяві, податкові кредити минулих податкових періодів сформовано у зв`язку з придбанням товару « 900,00 Йоватин» у ТОВ «Гольцсервіс» м. Львів для власних господарських потреб.

ТОВ «Гольцсервіс» є офіційним імпортером в Україні продукції фірми Jowat .

Антиадгезійний засіб, який обліковується на балансі ТОВ «Експоліспром» та фактично зберігається на складі товариства, є допоміжним роздіюючим засобом і використовується товариством у виробництві меблів.

Позивач у жовтні-листопаді 2020 року, у січні-лютому 2021 року придбав у ТОВ «Гольцсервіс» антиадгезійний засіб - 900,90 на суму 122991,2 грн. Доставка була здійснена «Новою поштою».

Під час перевірки податковому органу була надана відповідна квитанція, яка свідчить про здійснення доставки товару Новою поштою про що відповідач зазначив в акті перевірки.

Окрім того, товариство «Гольцсервіс» склало податкову накладну, зареєструвало її у ЄРПН.

Зазначені обставини свідчать, що наявність підстав для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, сплачених при придбанні товару чи послуг виникає у платника податку в разі дотримання ним таких умов: фактичного придбання товару чи послуг; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку; подальше використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах госоподарськї діяльності підприємства.

Отже, товариство законно врахувало податковий кредит у відповідних податкових періодах.

Окрім того, в акті перевірки, податковий орган зазначив в акті перервірки, що до перевірки були надані первинні документи та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в період з 01.10.2020 по 30.04.2021, податкові накладні, видаткові накладні із зазначенням кількості одиниць, ціни товару.

Суд вважає безпідставними доводи податкового органу, зазначені в акті, що акти наданих послуг ТОВ Нова пошта не складались, оскільки позивач не укладав з даним товариством жодного договору. Зазначене товариство лише займається пересилкою відправленого товару відправником.

Також відповідач послався в акті на авансові звіти та квитанції Нової пошти в якій зазначено відправника ТОВ «Гольдсервіс» ( а.с.17-18).

Що стосується зменшення контролюючим органом податкового кредиту в розмірі 84752,56 грн за рахунок зменшення податкових кредитів за податкові періоди листопада 2020 в сумі 74 926,23 грн та грудня 2020 року в сумі 9826,33 грн, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як убачається з доводів податкового органу, суми зменшення податкового кредиту за вказані вище періоди перенесені відповідачем у зменшення податкового кредиту та, як наслідок, зменшення від`ємного значення податкового періоду квітня 2021 року. Сума податкового кредиту зменшена на суму податку, відображеного в отриманих та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та фактично сплачених позивачем товариству СУНП З ІІ «Данкі» м. Кропивницький за придбання товару «комплект ніг П-подібних» для виробництва меблів.

За змістом п. 200.1,200.2, 200.4 ст. 200 ПК України від`ємне значення податку визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Таким чином, податкові кредити податку на додану вартість, які сформовані в податкових періодах листопада, грудня 2020, не можуть брати участі в розрахунку від`ємного чи позитивного значення податку податкового періоду квітня 2021, оскільки вони мають брати участь у розрахунку таких значень виключно листопада та грудня 2020 року.

Отже, позивач визначив вірно податковий кредит з ПДВ за податковий період квітня 2021 року.

Щодо зменшення суми податкового кредиту у сумі 19668 грн за рахунок зменшення від`ємного значення податку в цій же сумі за податковий період вересня 2020 року та перенесення його податковим органом у зменшення податкового кредиту квітня місяця 2021, то судова колегія вважає такі дії відповідача безпідставними.

Як зазначає позивач, сума від`ємного значення в розмірі 19668 грн на яку спірним податковим рішенням було зменшено податковий кредит податкового періоду квітня 2021 року, це сума податку, на яку раніше було зменшено від`ємне значення податку податкового періоду вересня 2020 року.

Таким чином, таке від`ємне значення податку на суму 19668 грн вже зменшувалось за наслідками іншої документальної перевірки і оформлялось іншим податковим повідомленням-рішенням №0028510705 від 22.12.2020.

Отже, сума зменшення від`ємного значення податку задвоєна податковими рішеннями № 0028510705 та №00561020705 і при їх узгодженні позивач на підставі п.4 розділу У наказу Міністерства фінансів №21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ» повинен їх використати, при цьому від`ємне значення податку буде фактично зменшене в подвійному розмірі.

Контролюючий орган у даному випадку не повинен був задвоювати суму зменшення від`ємного значення відповідного податкового періоду в розмірі 19668 грн іншим податковим рішенням, а саме оскаржуваним ППР.

Як вказав позивач, саме він повинен виконати в періоді узгодження податкове рішення № 0028510705 від 22.12.2020.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області №0012980705 від 23.11.20020 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 526389 грн за серпень 2020 року та яким податковим органом було перенесено у зменшення від`ємного значення податку у податковий період квітня 2021 на час складання акту перевірки від 06.07.2021 №4824/23-00-07-0505/43111782.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 08 квітня 2022 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 повернуто особі, яка її подала.

На час проведення перевірки та складання акту перевірки від 06.07.2021 зазначене ППР №00112980705 від 23.11.2020 було неузгодженим.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним застосуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права або норм процесуального права, а тому таке рішення не можна вважати законним та воно підлягає сксауванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Есполіспром» сплатило судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 10129,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1469 від 03.11.2021 та у сумі 15194,16 грн при поданні апеляційної скарги що підтверджується платіжним дорученням № 1958 від 13.01.2022.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Есполіспром» судовий збір у розмірі 25 323,60 грн у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есполіспром» задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0061020705 від 03.08.2021 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за податковий період квітня місяця 2021 року в розмірці 675 296,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Есполіспром» (вул. Декабристів, 143, м. Кам`янка, Черкаська область, 20801, код ЄДРПОУ 43111782) судовий збір у розмірі 25 323,30 грн (дванадцять п`ять тисяч триста двадцять три гривні шістдесят копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.