Постанова

від 21.02.2022 по справі 640/2897/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2897/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів: Ганечко О. М., Василенка Я.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до політичної партії "Жінки України" про анулювання реєстраційного свідоцтва, за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до політичної партії "Жінки України", в якому просило: анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії "Жінки України" (код ЄДРПОУ 20076886) свідоцтво № 836 від 21.03.1997.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги Міністерства юстиції України до ПП "Жінки України" про анулювання реєстраційного свідоцтва задоволено частково. Анульовано реєстрацію ПП "Жінки України". У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу політичної партії «Жінки України» задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року скасовано, а справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Так, доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України обґрунтовані, зокрема, тим, що політична партія "Жінки України" протягом 10 років не висувала кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що відповідно до статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні" є підставою для анулювання реєстрації свідоцтва в судовому порядку.

Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги.

Представник політичної партії «Жінки України» в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з`явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 1997 року Міністерством юстиції України зареєстровано політичну партію "Жінки України" та видано свідоцтво № 836. Партія має статус юридичної особи та зареєстрована 21.03.1997 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 10671200000011369.

Діяльність партії здійснюється на підставі Статуту політичної партії "Жінки України" затверджену Установчим з`їздом Партії від 19.01.1997.

15 січня 2020 року, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні" Позивач звернувся до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Відповідачем кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

31 січня 2020 року листом № 21-41-211 Центральною виборчою комісією надано Позивачу інформацію стосовно партій, які висували та подавали документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Дослідивши отриману інформацію, позивач дійшов висновку, що відповідачем протягом 10 років не висувались кандидати на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Вбачаючи наявність підстав для анулювання реєстрації свідоцтва політичної партії, Міністерство юстиції України звернулось до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано до матеріалів справи докази участі у проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 87 (рішення, протокол № 1 від 27.01.2021 "Про висування кандидата у народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 87 округу 28.03.2021"; постанова Центральної виборчої комісії № 30 від 29.01.2021 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутої Партією "Жінки України" в одномандатному виборчому окрузі № 87 на проміжних виборах народного депутата України 28.03.2021".

Таким чином, на переконання суду першої інстанції, станом на дату розгляду справи по суті відповідач приймав участь у виборах, а за таких умов підстави для застосування положень статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні" та задоволення позовних вимог щодо анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії "Жінки України" № 836 від 21.03.1997 - відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції керувався тим, що прийняття 27 січня 2021 року на позачерговому з`їзді ПП "Жінки України" рішення "Про висування кандидата у народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 87 округу 28 березня 2021 року", відбулося поза межами десятирічного терміну і жодним чином не впливає на застосування статті 24 Закону № 2365-III до спірних правовідносин.

Верховний Суд, скасовуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2021 року, зокрема, зазначив, що судом апеляційної інстанції не було установлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме щодо наявності або відсутності факту висування відповідачем своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України, а також участі партії у виборах у період з 1997 року по 2020 рік, що позбавило можливості Верховний Суд зробити висновок про наявність підстави для застосування приписів статті 24 Закону № 2365-III до спірних правовідносин. Також вказав, що під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду і надати відповідну оцінку обставинам цієї справи та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема частину першу статті 24 Закону № 2365-III, та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду в даній справі, встановивши обставини справи та нормативне регулювання спірних правовідносин, зазначає таке.

Спірним питанням у цій справі, є порядок обрахунку 10 річного строку, установленого законом для виконання партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України:

Частиною першою статті 2 Закону України "Про політичні партії в Україні" 05 квітня 2001 року № 2365-III (Закон №2365-III) визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону №2365-III).

Відповідно до приписів статті 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Частиною першою статті 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 2365-III рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 2365-III у разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

Так, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III), якою було встановлено: «У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються».

Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII внесено зміни до статті 24 Закону №2365-III та викладено її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років» залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Таким чином, ураховуючи конструкцію статті 24 Закону № 2365-III, а також Рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Таких висновків дійшов Верховний Суд при вирішенні справ у подібних правовідносинах у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20.

Анулювання реєстрації партії є передбаченим законом наслідком недотримання політичною партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом установленого десятирічного терміну, як обов`язкової умови для збереження статусу зареєстрованої політичної партії, який застосовується виключно судом на підставі звернення уповноваженого органу, що здійснює відповідний державний контроль.

Як було вказано вище, спірним питанням у цій справі, є порядок обрахунку 10 річного строку, установленого законом для виконання партією обов`язку висувати своїх кандидатів на виборах.

Так, доводи відповідача обґрунтовані тим, що строк для висування кандидатів в народні депутати України та на посаду Президента від політичних партій відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2365-III повинен обраховуватися з дня реєстрації партії та ділитись на рівні 10 річні періоди після закінчення першого десятирічного строку в кожному з яких партія має висунути кандидата на загальнодержавних виборах.

Зазначене питання вже було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20, де Верховний Суд сформував підхід, відповідно до якого, ураховуючи, що обов`язок політичної партії висунути своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років виникає у політичної партії з дня її реєстрації то і обрахунок цього строку як і визначення періоду дотримання вимог частини першої статті 24 Закону № 2365-III починається з дати реєстрації партії.

Крім того, проміжок часу дотримання цих вимог партією не може визначатися контролюючим органом державної влади довільно, а повинен охоплювати весь період діяльності політичної партії починаючи з дати її реєстрації.

Отже, оскільки частиною першою статті 24 Закону № 2365-III проміжок часу чітко окреслений 10 роками, наступний період обов`язку висування кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України розпочинається за закінченням першого десятирічного строку.

Як вже було зазначено, ПП "Жінки України" зареєстрована 21 березня 1997 року, про що видано свідоцтво №836.

Відтак, десятирічний термін для політичної партії хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України розпочався з 22 березня 1997 року, обрахунок якого, розпочинається з наступної дати за датою реєстрації політичної партії, а періоди протягом яких ПП "Жінки України" повинна була виконати вимоги частини першою статті 24 Закону № 2365-III становив: з 22 березня 1997 року до 22 березня 2007 року, з 22 березня 2007 року до 22 березня 2017 року та з 22 березня 2017 року до 22 березня 2027 року відповідно.

Так, ПП "Жінки України" наголошено, що у листі ЦВК № 21-41-211 наявна інформація про участь партії у чергових виборах народних депутатів України 26 березня 2006 року у складі "Блоку Безпартійних "Сонце" та у позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року у складі "Блоку Верки Сердючки "За своїх!".

Міністерство юстиції України зверталося до ЦВК з листом для отримання інформації щодо висування ПП "Жінки України" своїх кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

31 січня 2020 року листом ЦВК № 21-41-211 надано позивачу інформацію стосовно партій, які висували та подавали документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010 - 2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005 - 2019 років, а отже, на момент звернення до суду із позовом (07 лютого 2020 року) позивач володів інформацією щодо участі партії у виборах у період з 2005-2019 роках та подання до ЦВК документів для реєстрації її кандидатів.

Так, дослідивши матеріали справи, можливо встановити факти висування відповідачем своїх кандидатів:

- у першому десятирічному періоді з дня реєстрації 21 березня 1997 року - 21 березня 2007 року, у чергових виборах народних депутатів України 26 березня 2006 року, в яких партія прийняла участь у складі "Блоку Безпартійних "Сонце";

- в другому десятирічному періоді 21 березня 2007 року - 21 березня 2017 року, у позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року, в яких партія прийняла участь у складі "Блоку Верки Сердючки "За своїх!".

Крім того, відповідачем надано докази участі у проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 87 (рішення, протокол № 1 від 27.01.2021 "Про висування кандидата у народні депутати України на проміжних виборах народного депутата України по 87 округу 28.03.2021").

Зазначене підтверджує те, що відповідачем, як політичною партією, приймалась участь у виборах в кожному десятирічному періоді своєї діяльності, що вказує на безпідставність позовних вимог Міністерства юстиції України до політичної партії «Жінки України».

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України не свідчать про наявність законних підстав для задоволення вимог останнього, та не спростовують обставин справи.

Разом з тим, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи по суті, проте з мотивів, з якими колегія суддів погоджується лише частково, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, а в решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт просив прийняти нове рішення про задоволення позову, в той час як судом встановлені підстави для зміни лише його мотивувальної частини, відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії "Жінки України" про анулювання реєстраційного свідоцтва - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови складено 28.04.2022.