Ухвала

від 25.04.2022 по справі 280/4812/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 280/4812/20

касаційне провадження № К/990/8162/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - Управління) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Адалят» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 01.12.2020, ухваленим у порядку спрощеного провадження, позов задовольнив частково.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.01.2022 відмовив Управлінню у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції.

Управління 22.02.2022 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі судом з`ясовано такі обставини.

За результатами звернення податкового органу до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, таку скаргу було повернуто ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2021 у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання документа про сплату судового збору.

Позивач 08.10.2021 вдруге подав апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що він первинно своєчасно подав апеляційну скаргу, однак вона була повернута у зв`язку з відсутністю фінансування податкового органу, що зумовило неможливість сплати судового збору та, як наслідок, повернення апеляційної скарги.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.01.2022 відмовив Управлінню у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, у зв`язку з тим, що апелянтом було подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тими ж підставами, яким вже була надана правова оцінка в ухвалі від 20.12.2021 про залишення апеляційної скарги без руху. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений судом строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій не наведено поважних причин пропуску такого строку.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення зі скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Такі підстави для поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення як відсутність фінансування не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі і ті, що негативно впливають на її діяльність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Ці обставини не надають прав суб`єкту владних повноважень у довільно обраний час після спливу встановленого законом строку на оскарження судового рішення реалізовувати таке право.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19).

Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації Управлінням права на апеляційне оскарження судових рішень, доводи касаційної скарги також не спростовують наведених вище висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими б можна було забезпечити сплату судового збору, з огляду на що Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що обставини, пов`язані із фінансуванням установ та організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення процесуального строку на оскарження судових рішень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом за касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк