Рішення

від 20.04.2022 по справі 910/15526/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2022Справа № 910/15526/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа сервіс груп Україна"

про стягнення 91 727,01 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа сервіс груп Україна" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 91 727,01 грн., з яких 76 599,60 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 4 443,32 грн., 9 202, 98 грн. інфляційних втрат, 1 481,11 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про розміщення реклами № 136-32/3 від 25.07.2019 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги з розміщення реклами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/15526/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/15526/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином.

Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 0105480250571.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2019 між Публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України», в подальшому відбулась зміна найменування на Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа сервіс груп Україна" (замовник) укладено Договір про розміщення реклами № 136-32/3 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги з розміщення реклами в ефірі телеканалу (надалі - послуги), а замовник зобов`язується сплачувати вартість таких послуг згідно умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору умови розміщення рекламних матеріалів зокрема: назва телеканалу, назва телевізійного продукту, строки розміщення рекламних матеріалів, розмір та порядок здійснення оплати розміщення рекламних матеріалів, а також інші необхідні істотні умови визначаються у Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 2.2.1. Договору замовник зобов`язується своєчасно у, які від дати їх підписання сторонами становлять його невід`ємні частини. здійснювати оплату послуг відповідно до умов розділу 4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору кількість, черговість і строки розміщення рекламних матеріалів узгоджується замовником та виконавцем у відповідних Додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. Замовник та виконавець домовились, що ціна послуг є договірною та узгоджується у відповідних Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 4.9 Договору остаточна оплата послуг здійснюється замовником відповідно до визначеної остаточної вартості не пізніше 30 (тридцяти) днів з моменту підписання Акту.

Відповідно до п. 7.3. Договору сторони домовились встановити позовну давність тривалістю у три роки за усіма зобов`язаннями за цим Договором, і зокрема щодо сплати штрафних санкцій.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір може бути пролонгований за взаємною згодою сторін, про що зацікавлена сторона повинна повідомити другу сторону письмово за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору. У такому випадку сторони укладають відпвідну додаткву угоду до цього Договору.

Додатком № 1 від 25.07.2019 до Договору сторони погодили вартість послуг у розмірі 62 740,20 грн.

Додатком № 2 від 30.08.2019 до Договору сторони погодили вартість послуг у розмірі 76 599,60 грн.

За наслідками надання послуг відповідно до умов Договору між сторонами підписано та скріплено печатками сторін Акт приймання-передачі послуг від 31.08.2019 на суму 62 740,20 грн. та Акт приймання-передачі послуг від 01.10.2019 на суму 76 599,60 грн.

Згідно наявного у матеріалах справи Акту звірку взаємних розрахунків за період: 9 місяців 2020 року, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 76 599,60 грн.

17.08.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у розмірі 76 599,60 грн.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на дану претензію, як і доказів сплати заборгованості у розмірі 76 599,60 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 139 339,80 грн., їх часткова оплата відповідачем на суму 62 740,20 грн. та існування непогашеної заборгованості у розмірі 76 599,60 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач правомірно заявив вимоги в частині стягнення несплаченої заборгованості за надані послуги за Договором у розмірі 76 599,60 грн.

Оскільки, доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 76 599,60 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 481,11 грн. пені, 4 443,32 грн. 3 % річних, 9 202,98 грн. інфляційних втрат.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 9.6 Договору у випадку невиконання замовником грошових зобов`язань за цим Договором, останній зобов`язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі 1 % (одного відсотка) від суми невиконаного та/або неналежним чином виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується за весь час існування такого зобов`язання до повного його виконання замовником.

Згідно з п. 9.7 Договору позовна давність щодо нарахування штрафних санкцій, і зокрема пені, за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим Договором за домовленістю сторін припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Зазначене положення узгоджено та встановлено сторонами відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що сума пені є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 1 481,11 грн., при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 481,11 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 438,16 грн. 3% річних та 8 931,51 грн. інфляційних втрат за розрахунком суду.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних у розмірі 76 599,60 грн. основного боргу, 1 481,11 грн. пені, 4 438,16 грн. 3% річних, 8 931,51 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа сервіс груп Україна" про стягнення 91 727,01 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа сервіс груп Україна" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, офіс 1, ідентифікаційний код 40953390) на користь Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42, ідентифікаційний код 23152907) 76 599 (сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 60 коп. основного боргу, 1 481 (одну тисячу чотириста вісімдесят одну) грн. 11 коп. пені, 4 438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 16 коп. 3% річних, 8 931 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять одну) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 15 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.04.2022.

Суддя С. В. Стасюк