Рішення

від 27.04.2022 по справі 910/19312/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2022Справа № 910/19312/21

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК-М"

про стягнення 80 509,38 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК-М" про стягнення 80 509,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач склав та подав частково податкові накладні, реєстрація яких була призупинена.

У зв`язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "КРОК-М" позбавило позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ за господарськими операціями в сумі 80 509,38 грн.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі втраченого податкового кредиту в розмірі 80 509,38 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 91581138 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.11.2021 року, а саме: 04201, м. Київ, вул. Полярна, будинок 10, оф 2.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 24.02.2020 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/19312/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

22.12.2021 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем, між державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «КРОК-М» (постачальник) у простій письмовій формі шляхом оплати виставлених та підписаних рахунків, що не заборонено чинним законодавством України для договорів поставки, було укладено відповідний правочин щодо поставки товару. Підписанням рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, приймальних актів позивач та відповідач підтверджував саме домовленість сторін вчинити правочин на конкретних умовах.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було відвантажено, а позивачем прийнято товар, а саме:

- 07.12.2017 на загальну суму 49 050,00 грн., у тому числі ПДВ 8 175,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 920 від 07.12.17, ТТН № Р181 від 07.12.2017 та видатковою накладною № 181 від 07.12.2017;

- 07.12.2017 на загальну суму 48 084,00 грн., у тому числі ПДВ 8 014,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 829 від 07.12.17, ТТН № Р183 від 07.12.2017 та видатковою накладною № 183 від 07.12.2017;

- 07.12.2017 на загальну суму 44 154,00 грн., у тому числі ПДВ 7 359,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 822 від 07.12.17, ТТН № Р185 від 07.12.2017 та видатковою накладною № 185 від 07.12.2017;

- 07.12.2017 на загальну суму 49 896,00 грн., у тому числі ПДВ 8 316,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 820 від 07.12.17, ТТН № Р186 від 07.12.2017 та видатковою накладною № 186 від 07.12.2017;

- 07.12.2017 на загальну суму 49 736,28 грн., у тому числі ПДВ 8 289,38 грн., що підтверджується приймальним актом № 949 від 13.12.17, ТТН № Р184 від 07.12.2017 та видатковою накладною № 184 від 07.12.2017;

- 14.12.2017 на загальну суму 42 876,00 грн., у тому числі ПДВ 7 146,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 1054 від 15.12.17, ТТН № Р190 від 14.12.2017 та видатковою накладною № 190 від 14.12.2017;

- 27.12.2017 на загальну суму 49 950,00 грн., у тому числі ПДВ 8 325,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 1478від 27.12.17, ТТН № Р201 від 27.12.2017 та видатковою накладною № 201 від 27.12.2017;

- 29.12.2017 на загальну суму 49 950,00 грн., у тому числі ПДВ 8 325,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 1555 від 29.12.17, ТТН № Р206 від 29.12.2017 та видатковою накладною № 206 від 29.12.2017;

- 29.12.2017 на загальну суму 49 500,00 грн., у тому числі ПДВ 8 250,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 1549 від 29.12.17, ТТН № Р208 від 29.12.2017 та видатковою накладною № 208 від 29.12.2017;

- 29.12.2017 на загальну суму 45 540,00 грн., у тому числі ПДВ 7 590,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 1553 від 29.12.17, ТТН № Р207 від 29.12.17 та видатковою накладною № 207 від 29.12.2017;

- 10.01.2018 на загальну суму 4 320,00 грн., у тому числі ПДВ 720,00 грн., що підтверджується приймальним актом № 1672 від 10.01.18, ТТН № Р1 від 10.01.18 та видатковою накладною № 1 від 10.01.2018.

Також, в матеріалах справи наявні відповідні рахунки на оплату.

Позивач оплатив відповідачу вищезазначений поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №1261 від 06.11.2017 року на суму 49 896,00 грн.,

- №1301 від 07.11.2017 року на суму 49 050,00 грн.,

- №1305 від 07.11.2017 року на суму 44 154,00 грн.,

- №1292 від 07.11.2017 року на суму 48 084,00 грн.,

- №1299 від 07.11.2017 року на суму 42 876,00 грн.,

- №1300 від 07.11.2017 року на суму 49 736,28 грн.,

- №1834 від 28.11.2017 року на суму 49 860,00 грн.,

- №1832 від 28.11.2017 року на суму 49 950,00 грн.,

- №1833 від 28.11.2017 року на суму 49 500,00 грн.,

- №1835 від 28.11.2017 року на суму 49 950,00 грн.

Позивачем зазначено, що після здійснення вищезазначених поставок відповідач склав, подав частково податкові накладні на виконання норм ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України, але їх реєстрація була призупинена, що підтверджується додатком 8 до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.06.2018, квитанціями про реєстрацію податкових накладних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22.11.2017, від 30.11.2017, від 20.11.2017, від 14.12.2017, від 14.12.2017, від 14.12.2017, від 14.12.2017, Роздруком із ЕКПП.

Листом від 20.03.2018 № 1410/13/20/18 позивач звернувся до відповідача - ТОВ «Крок-М» щодо вжиття заходів з питань зупинення реєстрації податкових накладних, який не був отриманий відповідачем, що підтверджується копіями конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №65481 04946639.

17.11.2021 позивач звернувся до контролюючого органу (Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків) із відповідним запитом щодо отримання інформації про складання та реєстрацію у ЄРПН податкових накладних за вищезазначеними поставками.

У відповідь листами №3121/6/34-00-04-02-02 від 25.11.2021 та №1040/5/34-00-04-02-02 від 07.2.2021 Південне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило позивача про те, що відповідно до бази даних ІС «Архів електронної звітності» відсутня реєстрація податкових накладних від 07.12.2017, від 15.12.2017, від 27.12.2017, від 29.12.2021 та від 10.01.2018 виписаних ТОВ «Крок-М» (код ЄДРПОУ 20958082) на адресу ДП МТП «Южний» (код ЄДРПОУ 04704790), а також, відповідно до баз даних ДПС, реєстрація податкової накладної від 29.2.2017 року, виписаної ТОВ «Крок-М» (код ЄДРПОУ 20958082) на адресу ДП МТП «Южний» (код ЄДРПОУ 04704790) відсутня.

Позивачем зазначено, що порушуючи ст..ст. 187, 201 Податкового кодексу Украни, відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 80 509,38 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача заданих збитків у сумі втраченого податкового кредиту в розмірі 80 509,38 грн.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп. а п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено товар, який оплачений позивачем.

Проте, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем складено та подано частково податкові накладні на реєстрацію, але їх реєстрація була зупинена, а саме: від 15.11.2017 на суму 48 085,00 грн., від 22.11.2017 на суму 49 050,00 грн., від 14.11.2017 на суму 42 876,00 грн., від 23.11.2017 на суму 49 736,28 грн., від 20.11.2017 на суму 44 154,00 грн., від 29.11.2017 на суму 49 950,00 грн., від 30.11.2017 на суму 49 950,00 грн. Крім того, податкові накладні на суму 49 896,00 грн., на суму 49 860,00 грн. та на суму 49 500,00 грн. не були оформлені відповідно до вимог діючого законодавства.

Тобто, відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 80 509,38 грн., тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2018 року у справі №908/76/18, постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

А тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача завданих збитків у розмірі 80 509,38 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крок-М" (04201, м. Київ, вулиця Полярна, будинок 10, офіс 2, код ЄДРПОУ 20958082) на користь державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" (65481, Одеська обл., м. Южне, вулиця Берегова, 13, код ЄДРПОУ 04704790) збитки в розмірі 80 509 (вісімдесят тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 38 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий