Рішення

від 27.04.2022 по справі 910/21208/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2022Справа № 910/21208/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-К"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 26 064,42 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 26 064,42 грн., з яких: 20 196,00 грн. основного боргу, 1 322,98 грн. 3% річних, 3 131,72грн. інфляційних втрат, 1 413,72 грн. штрафу на підставі договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-212/12 від 21.08.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу №УМТЗ-19-212/12 від 21.08.2019, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 20 196,00 грн. Окрім того, позивачем нараховано 1 322,98 грн. 3% річних, 3 131,72грн. інфляційних втрат, 1 413,72 грн. штрафу на підставі вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.02.2022 Позивач подав до суду Клопотання про залучення до матеріалів справи документів, щодо сплати Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, яке задоволено судом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 10.01.2022, отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-212/12 (надалі - Договір).

Відповідно до Договору продавець зобов`язувався протягом строку дії договору поставляти покупцю товари, зазначені в Специфікаціях які є невід`ємною частиною цього Договору. Найменування товару: пилосос. Код ДК 021:2015:39713430-6, а останній зобов`язується приймати та оплатити одержаний товар на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Згідно умов п. 2.5 договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні (в тому під час дії гарантійного строку) вимогам, п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованих товарів покупець складає та направляє продавцю документи про невідповідність товар, щодо його кількості, асортименту, якості комплектності, а саме: звіт про невідповідність при прийманні, або дефектний акт, або акт рекламації або інші документи.

Відповідно до умов п. 3.1 договору загальна ціна договору складає 20 196,00 грн.

Згідно умов п. 4.1 договору покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.

Термін дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з дати його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання зобов`язань за ним.

Відповідно до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-212/12 від 21.08.2019 визначено такі умови оплати: 100% вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю, на підставі рахунку, виставленого за заявкою Покупця.

Як встановлено судом, згідно видаткової накладної №КВ-01802 від 29.08.2019 позивач здійснив постачання у власність відповідача товар - Пилосос Karcher NT 65/2 Ар на суму 20 196, 00 грн.

Факт поставки Відповідачу продукції підтверджується вищевказаною накладною на суму 20 196, 00 грн., яка підписана позивачем та відповідачем, Довіреністю №1087 від 30.08.2019 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" Пилосос Karcher NT 65/2 Ар.

Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов`язання за Договором та поставлено Відповідачу Товар на загальну вартість 20 196, 00 грн.

Отримавши Товар за Договором, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 20 196, 00 грн.

Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів, що він скористався передбаченою п. 2.5 договору можливістю направлення позивачу документів про невідповідність товару.

Відповідач не оплатив за одержаний товар на суму 20 196, 00 грн.

Тобто, в порушенні взятих на себе договірних зобов`язань Відповідач не оплатив за отриманий на підставі договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-212/12 від 21.08.2019.

Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по Договору купівлі-продажу в розмірі 20 196, 00 грн.

Також факт вказаної заборгованості підтверджується Листом відповідача від 13.11.2019 за № 16.7 - 4027, наданий останнім на Вимогу позивача від 11.12.2020 за №137 про сплату суми заборгованості, в якому відповідач не заперечував проти боргу та інформував позивача про погашення заборгованості після отримання розрахунку від Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 20 196, 00 грн. доведений суду належним чином.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 20 196, 00 грн. основного боргу.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 322,98 грн. 3% річних, 3 131,72грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 322,98 грн. 3% річних, 3 131,72грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 413,72 грн. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад 30 днів з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежує можливість нарахування штрафних санкцій після 6 місяців з моменту прострочення.

Як встановлено судом, згідно Відповідно до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-212/12 від 21.08.2019 визначено умови оплати: 100% вартості товару здійснюється протягом 30 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю, на підставі рахунку, виставленого за заявкою Покупця.

Тобто, починаючи з 11.10.2019року позивачу було відомо про порушення його права щодо оплати платежу, проте позивачем не враховано вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи умови п. 7.3. Договору, суд дійшов висновку, що штраф нараховано позивачем неправомірно поза межами встановленого законом шестимісячного строку.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, та відповідно задоволення позову частково.

Позивач, також просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду договір про надання юридичної допомоги від 29.11.20219, Додаткову угоду до Договору від 16.12.2021 укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" та Адвокатським Бюро "Кизенко Юрпартнер", Акт наданих послуг від 16.12.202, Свідоцтво про право на заняття адвокатскою діяльністю №439 гр. Кизенко Дмитру Олександровичу), витяг Національної асоціації Адвокатів України.

Факт надання правничої допомоги підтверджується платіжним дорученням №2644 від 16.12.2021 на суму 5 000,00 грн. призначення платежу "оплата за рахунком фактурою №16/12-4 від 16.12.2021". Відповідно до рахунку фактури №16/12-4 від 16.12.2021 оплата за договором купівлі-продажу від 21.08.2019 № УМТЗ-19-212/12. Позовну заяву від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-К" також підписано адвокатом Кизенком Дмитром Олександровичем.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи акт надання послуг, рахунок-фактура, а також встановлена в Додатковій угоді до Договору про надання правової допомоги вартість послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На переконання суду, враховуючи нескладність справи, допущені адвокатом Кизенком Дмитром Олександровичем помилки в розрахунках позовної суми, в зв`язку з чим позовні вимоги задоволені частково, розумним розміром витрат на послуги адвоката в цьому випадку є сума 3 000,00 грн.

Таким чином, заявлена Позивачем вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Ювента -К" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Приватного підприємства "Ювента-К" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, буд.4/47, нежитлове приміщення 45, ідентифікаційний код 35633884) 20 196 (двадцять тисяч сто дев`яносто шість) грн.00коп. основного боргу, 1 322 (одна тисяч триста двадцять дві) грн. 98 грн. 3% річних, 3 131 (три тисячі сто тридцять одна) грн. 72 коп. інфляційні втрати, 2 147 ( дві тисячі сто сорок сім) грн. 58 коп. судового збору, 3 000 (три тисячі)грн. 00коп. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог про стягнення штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко