Рішення

від 01.02.2022 по справі 204/3429/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3429/21

Провадження № 2/204/152/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 лютого 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю захисника позивача Тома О.М.

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якій вона просить у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , право приватної власності на транспортні засоби Volkswagen Transport, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб., та Volkswagen Touareg, 2006 року випуску; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини на транспортні засоби марки Volkswagen Transport, 1995 року випуску, яка становить 70000 грн. та Volkswagen Touareg, 2006 року випуску, яка становить 150000 грн., в сумі 220000 грн.; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ майнових прав на будинок загальною площею 145 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що 5 листопада 1985 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у відділ ЗАГС Ленінського району м. Дніпропетровська. Від даного шлюбу у них є двоє повнолітніх дітей. Фактично позивач з відповідачем не веде спільного господарства, не має власних інтересів, не залежать одне від одного як в матеріальному так і морально-духовному плані, не мають спільних інтересів. За час перебування у шлюбі, позивачем з відповідачем набуло таке майно: згідно з свідоцтвом про право на особисту власність на житловий будинок від 18 листопада 1993 року, відповідачу належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . згідно з звітом про оцінку майна вартість вказаного вище будинку становить 207012 грн. За відповідачем зареєстровані транспортні засоби Volkswagen Transport, 1995 року випуску, та Volkswagen Touareg, 2006 року випуску. Зазначені транспортні засоби були придбані під час перебування в шлюбі, позивач та відповідач набули право спільної сумісної власності на спірне майно, відповідно до зазначених положень та правил на рівну частку в майні. На сьогодні сторони в добровільному порядку вирішити питання щодо поділу майна не можуть, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 2 липня 2021 року по справі відкрито загальне позовне провадження.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі. Також зазначила, що з квітня 2019 року вони спільно з відповідачем не проживають, кошти на автомобіль Volkswagen Touareg, 2006 року випуску, вони накопичували разом, хоч він і був придбаний у 2021 році.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позицію своєї підзахисної, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні визнав позов частково, не заперечував проти розподілу будинку та автомобіля Volkswagen Transport. Однак, стосовно поділу авто Volkswagen Touareg заперечував, оскільки він його придбав через два роки після припинення спільного проживання з позивачем, а тому не вважає дане авто спільним майном подружжя.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особі має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 5 листопада 1985 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом РАГС Ленінського районі м. Дніпропетровська, актовий запис № 1907 (а.с.10).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Рішення суду набрало законної сили 17 вересня 2021 року.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 57 СК України, визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція також висловлена у постановах в постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі 6-843цс17 та Верховного Суду від 06.02.2018 року 61-2446св18, 07.02.2018 року у справі 61-524св18, 19.06.2019 року у справі 621/302/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.

За час перебування в шлюбі подружжям було набуте майно.

У судовому засіданні встановлено, що 18 листопада 1993 року Виконавчим комітетом Красногвардійської ради народних депутатів ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання (п.23).

Крім того, в п. 25 постанови роз`яснено, що вирішуючи питання про поділ неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення одного з подружжя до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності.

При цьому, суд виходить з того, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і це є її процесуальним обов`язком.

Аналогічна правова позиція також висловлена у постановах в постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі 6-843цс17 та Верховного Суду від 06.02.2018 року 61-2446св18, 07.02.2018 року у справі 61-524св18, 19.06.2019 року у справі 621/302/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.

За таких обставин, з урахуванням презумпції спільності права власності подружжя на вказане майно, сторони мають право на поділ вищевказаного майна, але за взаємною згодою сторін вказане майно не поділено.

Таким чином, оскільки спірне майно було придбано сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, в період сумісного проживання та ведення спільного господарства, не надання відповідачем доказів, які б свідчили про те, що вони є його особистою власністю відповідно до положень ч. 1 ст. 57 СК України, суд приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог позивача в частині визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін, як колишнього подружжя та необхідності його поділу.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості щодо поділу майна між ними досягнуто не було, а тому при поділі спірного майна між колишнім подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об`єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині поділу житлового будинку загальною площею 145 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивачки щодо визнання за ОСОБА_2 , права приватної власності на транспортні засоби Volkswagen Transport, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб., та Volkswagen Touareg, 2006 року випуску та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості Ѕ частини на транспортні засоби марки Volkswagen Transport, 1995 року випуску, яка становить 70000 грн. та Volkswagen Touareg, 2006 року випуску, яка становить 150000 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно з відповіддю начальника Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСУ МВС в Дніпропетровській області № 31/4-85оц від 22 квітня 2021 року, за громадянином ОСОБА_2 30 вересня 2011 року зареєстровано транспортний засіб марки Volkswagen Transport, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб., та 1 квітня 2021 року зареєстровано транспортний засіб Volkswagen Touareg, 2006 року випуску, об`єм двигуна 2461 см. куб. (а.с.30).

У судовому засіданні відповідач не заперечував проти розподілу автомобіля Volkswagen Transport, 1995 року випуску, однак стосовно поділу транспортного засобу Volkswagen Touareg, то зазначив, що дане авто було придбано вже після припинення шлюбних відносин з позивачем та за його власні кошти.

У свою чергу позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що дійсно з 2019 року з відповідачем вони спільно не проживають, однак кошти на автомобіль Volkswagen Touareg накопичували разом ще за часів проживання сім`єю. Автомобілями вона не керує, водійского посвідчення не має, тому просить компенсувати їй Ѕ частину вартості вказаних автомобілів.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки, сторонами у судовому засіданні було визнано, що їхнє спільне проживання припинено ще у квітні 2019 року, а також такий факт встановлений рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2021 року про розірвання шлюбу, то суд приходить до висновку, що придбаний відповідачем у 2021 році автомобіль Volkswagen Touareg, 2006 року випуску, був придбаний відповідачем після фактичного припинення сімейних відносин та не є спільною сумісною власністю, а отже не підлягає розподілу у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Враховуючи, що у судовому засіданні сторони визнали, що транспортний засіб марки Volkswagen Transport, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб., був придбаний подружжям під час перебування у шлюбі, то він є спільною сумісною власністю подружжя, а отже підлягає розподілу між ними.

У зв`язку з чим, необхідно визнати автомобіль Volkswagen Transport, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб. особистою власністю ОСОБА_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Volkswagen Transport, 1995 року випуску, у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційний розміру задоволених позовних вимог у розмірі 7566 грн. 66 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60-63, 69-70 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати особистою власністю ОСОБА_2 автомобіль Volkswagen Transport, 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Volkswagen Transport, 1995 року випуску, у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційний розміру задоволених позовних вимог у розмірі 7566 грн. 66 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська