Рішення

від 24.04.2022 по справі 908/205/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/3/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2022 справа № 908/205/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/205/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОХІМ ГРУП (вул. Північнокільцева, буд. 19-Б, кв. 25, м. Запоріжжя, 69104)

до відповідача казенного підприємства Науково-виробничий комплекс ІСКРА (КП НВК ІСКРА) (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071)

про стягнення 195036,27 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з казенного підприємства Науково-виробничий комплекс ІСКРА 195036,27 грн., які складаються з 176868,00 грн. заборгованості за договором поставки № 17/286юр від 09.03.2021, 9986,98 грн. пені, 1729,91 грн. 3% річних та 6451,38 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 17/286юр від 09.03.2021, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 266, 712 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивач відніс 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що відповідні докази понесення цих витрат надаються разом із позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 справу № 908/205/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/205/22, присвоєно справі номер провадження 18/3/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/205/22 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 17.02.2022, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку. Копія ухвали від 21.01.2022 отримана повноважним представником позивача 28.01.2022 та повноважним представником відповідача 26.01.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від відповідача 14.02.2022 (в межах визначеного судом процесуального строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомив, що дійсно 30.08.2021 позивач здійснив поставку товару, обумовленого сторонами в Специфікації до Договору, згідно з видатковою накладною № РН-0000461 від 30.08.2021. Втім, на підприємстві відповідача наявний підрозділ, відповідальний за здійснення вхідного контролю, прийняття за якістю та кількістю Відділ технічного контролю. При проходженні вхідного контролю відповідно до Інструкцій про порядок прийому товару ПТП і ТНС по кількості і якості П-6, П-7 на підприємстві відповідача відповідальний відділ видає документ про таке проходження, проставляє на ньому штамп. При цьому, у вказаних інструкціях визначено строки для відповідного прийняття товару. За доводами відповідача, до позовної заяви позивачем не надано документ, який би свідчив про успішне проходження вхідного контролю і позитивного результату технологічної проби на території Покупця та про настання строку для здійснення оплати за поставлений товар. Також відповідач не погоджується з твердженням позивача про визнання ним вимог за претензією позивача № 52 від 19.10.2021. Відповідач зазначив, що не відмовляється від виконання свого обов`язку зі сплати грошових коштів за поставлений в рамках договору товар, втім з наданих до суду позивачем доказів не вбачається настання обумовленого сторонами в договорі та Специфікації до нього строку для такої оплати. З огляду на зазначене, відповідач заперечує також проти нарахованих позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та розрахунку судових витрат. Відповідач просить в позові відмовити.

Від позивача 21.02.2022 (в межах визначеного судом строку) надійшла відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечив та зазначив, що у згідно з умовами п. 3.2 договору днем виконання постачальником зобов`язань по поставці товару вважається дата відвантаження повної партії якісного товару без дефектів та браку зі складу постачальника на територію покупця в кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені в специфікаціях до договору. Доказів відмови покупця від прийняття товару відповідач не надав, а також не заявив про свої зауваження чи вимоги стосовно наявності будь-яких невідповідностей у супровідних документах на товар чи щодо самого товару, які позивач повинен був усунути. Крім того, у відповіді на претензію (лист № 21/230юр від 04.11,2021) відповідач повідомив позивача про визнання зобов`язань з оплати товару за договором. Позивач відзначив, що 30.08.2021 відповідач отримав товар за договором та будь-яких заперечень щодо його якісних характеристик не заявив.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/205/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, а також запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території Запорізької області, рішення прийнято без його проголошення 25.04.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХНОХІМ ГРУП (Постачальником, позивачем у справі) та казенним підприємством Науково-виробничий комплекс ІСКРА (Покупцем, відповідачем у справі) 09.03.2021 укладений договір поставки № 17/286юр (надалі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору, вказується в Специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід`ємну частину договору (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна ціна договору складає 589560,00 грн. без ПДВ, з ПДВ 707472,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата Покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів в сумі визначеній в Специфікації, на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному договорі.

Оплата здійснюється в розмірах та на умовах, що визначені в Специфікації (п. 2.3 Договору).

Датою оплати товару вважається дача надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник зобов`язаний, зокрема:

- 3.1.1. Відвантажити товар на територію Покупця для проходження вхідного контролю в строки, кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені у Специфікації до договору;

- 3.1.3. Здійснити постачання товару на територію Покупця (вхідний контроль) з наданням наступних документів: рахунок-фактуру; товарно-транспортна накладну (ф.№1-ТН); накладна-вимога на відпуск матеріалів (ф.№М-11) або накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф.№М-20); документи, які підтверджують якість товару; податкову накладну в електронній формі, зареєстровану згідно чинного законодавства;

- 3.1.6. За свій рахунок усунути виявлені під час приймання товару на вхідному контролі дефекти/брак шляхом заміни товару у десятиденний термін з дня виявлення таких недоліків.

Відповідно до п. 3.2 Договору днем виконання постачальником зобов`язань по поставці товару вважається дата відвантаження повної партії якісного товару без дефектів та браку зі складу постачальника на територію покупця в кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені в специфікаціях до договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний:

- 3.3.1. Здійснити приймання товару відповідно до вимог Інструкцій про порядок прийому товару ПТП і ТНС по кількості і якості П-6, П-7, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. та від 25.04.66р. відповідно;

- 3.3.2 Оплатити поставлену та прийняту вхідним контролем Покупця партію товару в строки, що погоджені в Специфікаціях та в порядку передбаченому в розділі 2 цього договору.

Згідно із п. 3.4 Договору право власності на товар переходить до покупця з дати фактичного отримання товару Покупцем.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За визначенням п. 4.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.6 Договору договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 березня 2022 року, а в частині гарантійних обов`язків до їх виконання.

Специфікацією від 09.03.2021 сторони погодили поставку товару на загальну суму 707472,00 грн. з ПДВ, з визначенням найменування товару, коду Класифікатора, одиниці виміру, виробника, кількості на ціни товару.

Відповідно до п. 11 Специфікації умови оплати: 100% оплата впродовж 20 календарних днів з моменту поставки, успішного проходження вхідного контролю і позитивного результату технологічної проби на території Покупця та реєстрації податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору 30.08.2021 поставлено відповідачу передбачений Договором товар на суму 176868,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000461 від 30.08.2021.

Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень та скріплена печатками сторін.

За доводами позивача, відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 176868,00 грн.

На адресу відповідача позивачем направлена претензія вих. № 52 від 19.10.2021 щодо сплати заборгованості.

Відповідач направив позивачу відповідь на претензію № 21/230-юр від 04.11.2021, в якій повідомив позивача, що підприємство не відмовляється від виконання своїх договірних зобов`язань та вживає всіх належних від нього заходів для належного їх виконання, однак гостро відчуває дефіцит обігових коштів.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучена до матеріалів справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписана з боку Покупця без зауважень.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 11 Специфікації до Договору умови оплати 100% оплата продовж 20 календарних днів з моменту поставки товару. Успішного вхідного контролю і позитивного результату технологічної проби та території покупця та реєстрації податкової накладної.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Специфікацією до Договору строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 176868,00 грн.

Доводи відповідача про відсутність документу, яким би підтверджувалось проходження вхідного контролю відповідно до Інструкцій про порядок прийому товару ПТП і ТНС по кількості і якості П-6, П-7 на підприємстві позивача та, відповідно, ненастання строку для здійснення оплати за поставлений товар суд відхиляє як необґрунтовані.

За визначенням до п. 3.3.1 Договору саме на відповідача, як Покупця, покладається обов`язок здійснити приймання відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому товару ПТП і ТНС по кількості і якості П-6, П-7, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та від 25.04.1966 відповідно.

Згідно із п. 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.

За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, складається акт про фактичну якість та комплектність товару, в якому зазначається прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в прийманні продукції за якістю та комплектністю; дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) основними та особовими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений, тощо (п. 29 Інструкції П-7).

Згідно з п. 22 Інструкції П-7 для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності для приймання продукції. Відповідно до п. 23 Інструкції П-7 представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Відповідно до п. 30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності. Якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації.

Отже, враховуючи наведені положення Інструкції П-7 та умови договору, у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару саме на відповідача покладений обов`язок письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару.

Відповідач, отримавши товар 30.08.2021, будь-яких заперечень щодо його кількісних та якісних характеристик не заявив.

Суд відзначає, що доказів відмови покупця від прийняття товару відповідач не надав, також він не заявив про свої зауваження чи вимоги стосовно наявності будь-яких невідповідностей у супровідних документах на товар чи щодо самого товару, які позивач повинен був усунути. Натомість, у відповіді на претензію (лист № 21/230юр від 04.11,2021) відповідач повідомив позивача, що підприємство не відмовляється від виконання своїх договірних зобов`язань та вживає всіх належних від нього заходів для належного їх виконання.

Жодних зауважень про перенесення строків оплати вартості отриманого товару за відсутності документу вхідного контролю відповідача умови Договору не містять.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 176868,00 грн. основного боргу за отриманий за Договором у спірний період товар судом задовольняється.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 9986,98 грн. пені, 1729,91 грн. 3% річних та 6451,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 9986,98 грн. пені заявлена на підставі п. 4.2 Договору, яким визначено відповідальність відповідача у випадку порушення більш ніж на тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 20.09.2021 по 16.01.2022, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 9986,98 грн. пені, як і визначено позивачем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 20.09.2021 по 16.01.2022, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 1729,91 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: жовтень 2021 року січень 2022 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 6451,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позов, вказавши на необґрунтованість заявлених вимог, проти вказаного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу не заперечив.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Правову допомогу позивачу надавав адвокат Шкабуро Олександр Віталійович згідно ордеру на надання правової допомоги серія АР № 1079186 від 17.01.2022 та договору №б/н про надання послуг з правничої (правової) допомоги від 10.01.2022, укладеного з ТОВ ТЕХНОХІМ ГРУП.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2022 адвокатом Шкабуро Олександром Віталійовичем (Адвокат) та ТОВ ТЕХНОХІМ ГРУП (Замовник) укладений договір № б/н про надання послуг з правничої (правової) допомоги. Також Адвокатом та Замовником до цього договору укладено Додаток № 1 до договору надання послуг з правничої (правової) допомоги від 10.01.2022.

Адвокатом та ТОВ ТЕХНОХІМ ГРУП складений акт прийому-передачі послуг від 17.01.2022, в якому наведено перелік наданих послуг, наданих Замовнику при оформленні позовної заяви про стягнення заборгованості з КП НВК ІСКРА за договором поставки №17/286юр від 09.03.2021, та їх вартість - 3000,00 грн. В Додатку № 1 до договору про надання послуг з правничої (правової) допомоги наведений перелік послуг з визначенням винагороди Адвоката за складання позовної заяви майнового характеру 3000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Шкабуро Олександра Віталійовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ ТЕХНОХІМ ГРУП є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач жодних заперечень щодо неспівмірності зазначених позивачем витрат на правову допомогу заявленим у позові вимогам не надав.

Платіжним дорученням № 887 від 17.01.2022 підтверджується сплата Замовником Адвокату 3000,00 грн. за отримані юридичні послуги згідно акту приймання-передачі послуг від 17.01.2022.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/205/22.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з казенного підприємства Науково-виробничий комплекс ІСКРА (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071, ідентифікаційний код 14313866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНОХІМ ГРУП (вул. Північнокільцева, буд. 19-Б, кв. 25, м. Запоріжжя, 69104; ідентифікаційний код 38520635) 176868,00 грн. (сто сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) основного боргу, 9986,98 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн. 98 коп.) пені, 1729,91 грн. (одну тисячу сімсот двадцять дев`ять грн. 91 коп.) 3% річних, 6451,38 грн. (шість тисяч чотириста п`ятдесят одну грн. 38 коп.) інфляційних втрат, 2925,54 грн. (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять грн. 54 коп.) судового збору та 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 29.04.2022.

Суддя В.В. Левкут