Рішення

від 22.02.2022 по справі 910/14248/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2022Справа № 910/14248/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ"

до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ"

про стягнення 27 744,45 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 27 744,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №190925/1 від 25.09.2019, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив своїх зобов`язань щодо сплати грошових коштів за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 04.10.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2021.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105478357105 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 29В, офіс 5.

Поштове відправлення, що було направлене на вказану адресу, повернулося на адресу суду 23.10.2021 з відміткою: «Відправлення вручено 19.10.2021».

Разом з цим, відзиву або будь-яких інших заяв станом на момент ухвалення даного рішення відповідач до суду не надав.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення справи до судового розгляду по суті в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 23.02.2022.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ" (далі - замовник, відповідач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" (далі - виконавець, позивач) було укладено договір №190925/1 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (далі - договір).

Згідно з п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по технічному обслуговуванню та ремонту легкових автомобілів замовника, відповідно до умов договору, а замовник зобов`язується в строк та на умовах договору оплачувати роботи та послуги.

Відповідно до п.п.3.1.1, 3.1.2., 3.1.3. договору виконавець зобов`язаний: провести огляд автомобіля, діагностику та підготувати наряд-замовлення з переліком необхідних робіт, матеріалів та запасних частин, необхідних для проведення технічного обслуговування та ремонтних робіт; після погодження вартості робіт прийняти автомобіль для проведення робіт, згідно із Замовленням на ремонт; на підставі погодженого наряд-замовлення виконати роботи, належним чином, якісно і у визначені сторонами строки.

Пунктами 3.1.5., 3.1.6. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний: забезпечити збереження переданого на обслуговування автомобіля; після закінчення робіт передати автомобіль Замовнику, що оформляється закриттям наряд-замовлення.

Сторони у пунктах 3.3.1, 3.3.2., 3.3.3., 3.3.4. договору погодили, що замовник зобов`язаний: видати своєму представнику належним чином оформлений документ для підтвердження повноважень представника здійснювати замовлення на роботи, погоджувати об`єм робіт та підписувати документи щодо прийому-передачі виконаних робіт; надавати автомобіль в стані, який дозволить виконавцю здійснювати необхідні огляд, діагностику автомобіля, а також його технічне обслуговування та ремонт; оплатити роботи та послуги виконавця; прийняти від виконавця транспортний засіб та виконані роботи в порядку чи на у мовах, вказаних в договорі.

За умовами п.4.1. договору замовник зобов`язаний прийняти у виконавця виконані роботи протягом 3-х робочих днів від дати завершення робіт, про що замовник повідомляється по телефону.

Замовник перевіряє повноту та якість робіт по наряд-замовленню в момент, їх прийняття. Наряд-замовлення підписується уповноваженими представниками замовника та виконавця та є Актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.2. договору).

Згідно з п.4.3. договору наряд-замовлення складається у двох екземплярах, по одному для кожної із сторін.

У випадку виявлення замовником недоліків у виконаних роботах, які виникли не по вині замовника сторонами складається акт з переліком недоліків та строками їх усунення виконавцем (п.4.4. договору).

Відповідно до п.5.1. договору вартість робіт по технічному обслуговуванню та ремонту транспортного засобу складається виходячи з цін агрегатів, запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів, що діють на дату складання попереднього наряд-замовлення, а також вартості кожного виду робіт та послуг у відповідності до розцінок виконавця.

Сторони у п. 5.2. договору погодили, що перелік робіт та їх вартість вказуються виконавцем у наряд-замовленні, який погоджується з замовником.

Згідно з п.5.3. договору повний розрахунок за виконані роботи та надані послуги здійснюється замовником не пізніше 3-х днів від дати отримання ним транспортного засобу.

Строк виконання робіт погоджується сторонами у кожному конкретному випадку, в залежності від об`ємів здійснюваних робіт та їх складності (п. 7.1. договору).

За умовами п. п. 8.1., 8.2. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019. У разі, якщо за 15 днів до кінцевої дати дії Договору, жодна сторона не заявить про припинення та або зміну його умов, цей Договір пролонговується на кожен наступний рік.

Як стверджує позивач, 25.09.2019 на СТО TOB "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" були надані послуги з технічного обслуговування автомобіля Mitsubishi L200 д/н НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Октопус Енерджі» на праві фінансового лізингу, відповідно до Договору про передання прав та обов`язків №19073-12/П від 31.07.2019, на загальну суму 21 169,51 грн., що підтверджується Наряд-замовленням №НН096238.

Також позивач зазначає, що відповідно до Акту передавання-приймання автомобіля, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту до Наряд-замовлення №НН096238, автомобіль 25.09.2019 був переданий відповідачу, отже останній зобов`язаний був здійснити оплату проведених робіт в сумі 21 169,51 грн., не пізніше 30.09.2019, але на день подачі позову, борг не сплачений.

Крім цього, позивач наголошує, що 09.02.2021 за №210209/Вих-1 відповідачу була направлена претензія з вимогою сплати боргу (копія якої з доказами направлення додані до позовної заяви), але жодної відповіді ТОВ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" не отримало.

Отже, станом на момент подання позовної заяви відповідач не виконав зазначений обов`язок та не розрахувався за фактично надані послуги.

Таким чином позивач зазначає, що на момент звернення до суду сума основного боргу відповідача складає 21 169,51 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем порушено строк повної оплати наданих послуг, позивач відповідачу нараховує пеню у розмірі 2 729,17 грн. Крім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 634,76 грн. та три відсотка річних у розмірі 1 211,01 грн.

Таким чином, позивач підсумовує, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 27 744,45 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із Актом передавання-приймання автомобіля, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту до Наряд-замовлення №НН096238 від 25.09.2019, позивач надав, а відповідач прийняв послуги (проведені роботи) 25.09.2019 на загальну суму 21 169,51 грн., що також не заперечується сторонами.

Відповідач підписав вказаний акт та прийняв надані позивачем послуги без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.3. договору повний розрахунок за виконані роботи та надані послуги здійснюється замовником не пізніше 3-х днів від дати отримання ним транспортного засобу.

Таким чином відповідач зобов`язаний був здійснити оплату проведених робіт в сумі 21 169,51 грн., не пізніше 30.09.2019.

Позивач звернувся до відповідача 09.02.2021 з претензією за №210209/Вих-1 та вимагав сплатити борг (копія якої з доказами направлення додані до позовної заяви), але жодної відповіді ТОВ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" не отримало.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних мотивованих заперечень щодо наданих послуг позивачем.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

Враховуючи факт того, що Акт передавання-приймання автомобіля, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту до Наряд-замовлення №НН096238 від 25.09.2019, заборгованість за яким заявлена до стягнення у межах даної справи, підписано сторонами, без заперечень та зауважень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 21 169,51 грн. за надані позивачем послуги, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 729,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 634,76 грн. та три відсотка річних у розмірі 1 211,01 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 729,17 грн., нарахованої за період з 26.02.2021 до 26.08.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що замовник за затримку оплати робіт та наданих послуг сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт (наданих послуг) за кожен день затримки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Сторони дійшли згоди у п.5.3. договору, що повний розрахунок за виконані роботи та надані послуги здійснюється замовником не пізніше 3-х днів від дати отримання ним транспортного засобу.

Судом встановлено, що відповідно до Акту передавання-приймання автомобіля, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту до Наряд-замовлення №НН096238, автомобіль 25.09.2019 був переданий відповідачу, отже у відповідності до п.5.3. договору останній зобов`язаний був здійснити оплату проведених робіт в сумі 21 169,51 грн. не пізніше 28.09.2019 включно.

З вищенаведеного вбачається, що нарахування пені починається з 29.09.2019, при цьому період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Однак, з доданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував суму пені за період з 26.02.2021 до 26.08.2021, що є безпідставним та суперечить умовам договору.

Судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано порядок нарахування пені у обраний ним спосіб, не дотримано вищенаведених приписів законодавства та умов укладеного сторонами договору, а відтак зазначена сума є не доведеною та не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума інфляційних втрат у розмірі 2 587,16 грн. та сума 3% річних у розмірі 1 211,01 грн., а тому зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 21 169,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 587,16 грн. та суми 3% річних у розмірі 1 211,01 грн.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє, зважаючи на встановлені у даному рішенні обставини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ" (Україна, 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 29В, офіс 5; ідентифікаційний код: 40378476) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" (Україна, 01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код: 39423174) основну заборгованість в розмірі 21 169,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 587,16 грн., 3% річних у розмірі 1 211,01 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 042,80 грн.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2022.

Суддя І.В. Приходько