Рішення

від 20.04.2022 по справі 914/3682/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2022 Справа № 914/3682/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елітне Насіння

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Діва-Агролан

про стягнення 382243,93 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Елітне Насіння до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Діва-Агролан про стягнення 382243,93 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання 21.04.2022р. не забезпечили, причини неявки не повідомили, хоча про місце дату та час проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Слід зазначити, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

01.04.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Елітне Насіння (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Діва-Агролан (покупець) укладено договір № ЕН-32ж, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар у термін і на умовах, визначених даним договором. Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити вартість товару на умовах даного договору.

Ціна товару визначається у додатку (-ах) до договору або у рахунку (-ах) чи видатковій (-их) накладних у випадку не оформлення сторонами відповідного додатку (-ів) до договору. Загальна ціна договору являє собою сумарну ціну довару, що поставляється в рамках даного договору згідно додатку (-ів) до договору або видаткових накладних, у випадку не оформлення сторонами відповідного додатку (-ів), що є його невід`ємною частиною. (пункти 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору усі розрахунки за цим договором здійснюються шляхом 100% передплати на підставі рахунку виставленого постачальником, якщо інше не передбачено в додатку (-ах) до цього договору. Розрахунки за Товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Строк оплати може зазначатись у додатку (-ах) до договору або у рахунку, у випадку не оформлення сторонами Додатку (-ів).

Для товару, що постачається за цим договором, імпортна складова є основним показником його ціни, здійснення грошових платежів покупцем має відбуватись на основі розрахунку платіжної ціни в національній валюті України - гривні узгодженому сторонами у п. 3.6. даного договору.

Згідно пункту 3.1 договору покупець перераховує кошти на поточний рахунок постачальника на умовах 100 % попередньої оплати, якщо інше передбачено в додатку (-ах) до цього договору.

У пункті 3.2 договору сторонами погоджено, що датою поставки товару є та дата, яка вказана у видатковій накладній. Видаткова накладна є невід`ємною частиною цього договору та підписується з боку покупця особою, яка уповноважена на отримання товару. У випадку розбіжності даних у додатках щодо кількості товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Відповідно до пункту 6.2 договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення , від неоплаченої суми.

Згідно пункту 6.4 договору термін розрахунків штрафних санкцій за цим договором не обмежується строком, установленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та також не застосовується термін спеціальної штрафної санкції, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, яке порушено, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій у межах строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2020р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Дія цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить про інше.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивач, між сторонами були укладені наступні додатки до договору:

- додаток до договору поставки № договір № ЕН-32ж від 01.04.2020р. специфікація № Т- 00002802 від 10.06.2020 року на суму 18565,20 грн. з ПДВ ;

- додаток до договору поставки № договір № ЕН-32ж від 01.04.2020р. специфікація № ЕН-0001664 від 25.06.2020 року на суму 1977,00 грн. з ПДВ;

- додаток до договору поставки № договір № ЕН-32ж від 01.04.2020р. специфікація № ЕН-0001945 від 27.07.2020 року на суму 6880,80 грн. з ПДВ;

- додаток до договору поставки № договір № ЕН-32ж від 01.04.2020р. від 15.09.2020 року на суму 294150,00 грн. з ПДВ;

- додаток до договору поставки № договір № ЕН-32ж від 01.04.20р. від 07.10.2020 року на суму 142262,40 грн. з ПДВ.

Позивачем долучено до матеріалів рахунки-фактури: № ЕН-0000562 від 01.04.2020р. на суму 1657800,00 грн. з ПДВ, № ЕН 0000700 від 10.04.2020р. на суму 31992,60 грн. з ПДВ, ЕН-№ 0001011 від 12.05.2020р. на суму 15948,00 грн. з ПДВ, ЕН-№ 0001597 від 25.06.2020р. на суму 1977,00 грн. з ПДВ, № ЕН 0001756 від 10.07.2020р. на суму 8520,00 грн. з ПДВ, № ЕН- 0001841 від 27.07.2020р. на суму 6880,80 грн. з ПДВ та № ЕН 0002464 від 07.10.2020р. на суму 142262,40 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 2178096,00 грн. згідно з такими видатковими накладними: № ЕН-0000740 від 15.04.2020р. на суму 31992,60 грн. з ПДВ, № ЕН-0000797 від 17.04.2020р. на суму 1657800,00 грн. з ПДВ, № ЕН-0001471 від 15.06.2020р. на суму 15948,00 грн. з ПДВ, № ЕН-0001472 від 15.06.2020р. на суму 18565,20 грн. з ПДВ., № ЕН-0001664 від 25.06.2020р. на суму 1977,00 грн. з ПДВ, №ЕН-0001853 від 10.07.2020р. на суму 8520,00 грн. з ПДВ, № ЕН-0001945 від 27.07.2020р. на суму 6880,80 грн. з ПДВ, № ЕН-0002402 від 15.09.2020р. на суму 294150,00 грн. з ПДВ та № ЕН-0002628 від 08.10.2020р. на суму 142262,40 грн. з ПДВ.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем було виконано свої зобов`язання щодо оплати за поставлений товар лише частково на суму 1883946,00 грн, у зв`язку чим станом на момент подання позовної заяви до суду (30.11.2021) у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 294150,00 грн. відповідно до видаткової накладної № ЕН 0002402 від 15.09.2020р.

За прострочення виконання зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, позивачем на підставі пункту 6.2 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 45951,87 грн. та на керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 32356,50 грн. та 3 % річних у розмірі 9785,56 грн.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 294150,00 грн. основного боргу, 45951,87 грн. пені, 32356,50 грн. інфляційних втрат та 9785,56 грн. 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 5733,66 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи та як встановлено судом, 01.04.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Елітне Насіння (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Діва-Агролан (покупець) укладено договір № ЕН-32ж, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця товар у термін і на умовах, визначених даним договором. Покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити вартість товару на умовах даного договору.

Факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаним договором підтверджується такими видатковими накладними: № ЕН-0000740 від 15.04.2020р. на суму 31992,60 грн. з ПДВ, № ЕН-0000797 від 17.04.2020р. на суму 1657800,00 грн. з ПДВ, № ЕН-0001471 від 15.06.2020р. на суму 15948,00 грн. з ПДВ, № ЕН-0001472 від 15.06.2020р. на суму 18565,20 грн. з ПДВ., № ЕН-0001664 від 25.06.2020р. на суму 1977,00 грн. з ПДВ, №ЕН-0001853 від 10.07.2020р. на суму 8520,00 грн. з ПДВ, № ЕН-0001945 від 27.07.2020р. на суму 6880,80 грн. з ПДВ, № ЕН-0002402 від 15.09.2020р. на суму 294150,00 грн. з ПДВ та № ЕН-0002628 від 08.10.2020р. на суму 142262,40 грн. з ПДВ.

Відповідач частково оплатив суму боргу на суму 1883946,00 грн., що підтверджується банківською довідкою № 0620000/36397-21 від 09.11.2021р.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку позовних вимог заборгованість по вказаному договору становить 294150,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, що підписаний та скріплений печатками обох сторін, відповідно до якого станом на 21.12.2020р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 294150,00 грн.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 294150,00 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 45951,87 грн. пені, 32356,50 грн. інфляційних втрат та 9785,56 грн. 3% річних, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами пункту 6.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення , від неоплаченої суми.

Згідно пункту 6.4 договору термін розрахунків штрафних санкцій за цим договором не обмежується строком, установленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та також не застосовується термін спеціальної штрафної санкції, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, яке порушено, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій у межах строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Таким чином в укладеному сторонами договорі передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45951,87 грн. пені, 32356,50 грн. інфляційних втрат та 9785,56 грн. 3% річних є обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відповідно до якого такі складають 20000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Всупереч наведеному, позивачем до матеріалів справи не долучено договору про надання правової допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості тощо.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини та керуючись нормами процесуального закону, вимогу позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд відхиляє.

Разом з тим, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не стосується предмету спору щодо заборгованості за поставлений товар.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 5733,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7072 від 10.11.2021р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 5733,66 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Діва-Агролан (80400, Львівська область, Львівський район, місто Кам`янка-Бузька, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 56, ідентифікаційний код 39268782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елітне Насіння (54046, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Павлова, будинок 5, ідентифікаційний код 39991547) 294150,00 грн. основного боргу, 32356,50 грн. інфляційних втрат, 9785,56 грн. 3% річних, 45951,87 грн. пені та 5733,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.04.2022р.

Суддя Петрашко М.М.