Рішення

від 26.04.2022 по справі 916/3885/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3885/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Ігнатишена А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Комунальної установи "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" (65013, м. Одеса, вул. Балтська дорога, буд.2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (79044, м. Львів, вулиця Єфремова, буд. 84, кв. 1Б)

про стягнення 22 985,42 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Карайван В.І. згідно довіреності;

від відповідача: не з`явився

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог.

17.12.2021 Комунальна установа "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 21 929,40 грн, пеню у сумі 1056,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

22.12.2021 від Комунальної установи "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема, доказів відправлення відповідачу позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 22.12.2021 відкрито провадження у справі №916/3885/21, прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "12" січня 2022 р. о 12:45.

11.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.142).

12.01.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання, згідно якого останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в дане судове засідання (а.с.144).

В судовому засіданні 12.01.2022, в яке представники сторін не з`явились, судом було оголошено перерву до 07.02.2022 о 16:30, про що винесено відповідну ухвалу.

В судове засідання 07.02.2022 з`явився представник позивача. Відповідач до суду не з`явився, про причини неявки суд не сповістив. Представник позивача просив суд відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів.

Протокольною ухвалою судом було оголошено перерву у судовому засіданні до "16" лютого 2022 р. о 12:45.

16.02.2022 від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи акту про неможливість отримання дизельного палива за сплаченими талонами ТОВ "Інтер Кард" шляхом заправки службового автомобіля (а.с.164-167).

Судове засідання, яке було призначено на 16.02.2022 о 12:45, не відбулося у зв`язку із мінуванням будівлі Господарського суду Одеської області 16.02.2022 о 10год.20хв.

Ухвалою суду від 16.02.2022 призначено судове засідання для розгляду справи №916/3885/21 по суті на 28.02.2022 о 17 год. 15 хв.

23.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу акту про отримання дизельного палива (а.с.173).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено до 25 квітня 2022 року (Указ Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року Про продовження строку дії воєнного стану в Україні).

Рішенням зборів суддів від 24.02.2022р. з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зокрема, рекомендовано з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи, окрім невідкладних; продовжити роботу Господарського суду Одеської області у відповідності до ст.ст.10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

У зв`язку з викладеним, судове засідання по справі №916/3885/21, призначене на 28.02.2022 року, не відбулося.

В подальшому, враховуючи рекомендації Ради суддів України та Верховного Суду, ухвалою суду від 06.04.2022 відкладено засідання по даній справі на 27.04.2022 о 12 год. 45 хв.

У судовому засіданні 27.04.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, про розгляд справи обізнаний.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Комунальної установи "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання".

На виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю №16 від 05.04.2021 позивачем у травні та червні 2021 було сплачено відповідачу 73 098 грн за 3100 літрів дизельного палива.

Фактично позивачем за цей період було отримано дизельного палива на суму 51 168,60 грн або 2170 літрів (217 талонів).

Залишок оплаченого, але неотриманого позивачем дизельного палива (сума боргу) становить 21 929,40 грн за 930 літрів (93 талони).

Останній день отримання позивачем Дизпалива по талонам відповідача є 16.07.2021 року.

У подальшому, перелічені у Додатку № 2 до договору Партнерські АЗС «WOG» мережі TOB «ІНТЕР КАРД» припинили відпускати дизельне паливо по талонам відповідача.

Прострочення строків поставки дизпалива станом на 30.10.2021р. складає 107 днів.

Вимоги позивача про поновлення постачання дизельного палива залишились відповідачем без виконання.

Позивач звертався до відповідача також з пропозицією щодо зменшення ціни договору, однак отримав відмову. При цьому відповідач зазначив, що не відмовляється від виконання своїх зобов`язань та послався на наявність технічних проблем.

Враховуючи, що фактично відповідачем зобов`язання з поставки товару на суму 21 929,40 грн не виконано, позивач вимушений звернутися до суду з вимогами про стягнення таких коштів, а також суми пені у розмірі 1 056,02 грн.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

05.04.2021 між Комунальною установою "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №16 (а.с.64-68), відповідно до якого продавець зобов`язується у 2021 році поставити покупцеві товар за предметом закупівлі: Дизельне паливо (показник національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09130000-9 Нафта і дистиляти), кількість та асортимент якого визначено у Специфікації (додаток №1 до Договору), а покупець прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та умовах, визначених цим договором.

Згідно до п.1.1.1. договору найменування продукції (асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна) наведені у Додатку №1 до цього договору (специфікація), який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. ціна на товар, що є предметом даного договору, визначена в Специфікації (додаток №1 до Договору).

Згідно з п.3.2. договору загальна сума договору складає 278 244 грн в т.ч. ПДВ 46 374 грн, в т.ч. по КЕКВ 2275 236 979 грн, по КЕКВ 2210 41 265 грн.

У п.3.3.договору сторони визначили асортимент та ціну товару дизельне паливо за ціною (вартістю) 23,58 в т.ч. ПДВ за 1 літр.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунок проводиться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення продавцем рахунку на оплату товару та підписання сторонами видаткової накладної. Покупець зобов`язується повністю оплатити вартість (ціну) переданої у його власність (поставленої) партії товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами накладної (видаткової накладної) на переданий у власність (поставлений) товар, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця, вказаний в цьому договорі.

Згідно з п.4.3 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом 14-ти банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до п.5.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товарів до 31.12.2021.

Згідно з п.5.2 договору місце поставки (передачі) товарів: 00000, Україна, Одеська обл., м. Одеса, АЗС Учасника-переможця.

Відповідно до п.5.3 договору продавець здійснює передачу у власність покупця товару на підставі талонів на його отримання в мережі АЗС продавця.

Продавець зобов`язаний у строк до 5 робочих днів з дня отримання заявки передати покупцеві товар та бланки-дозволи на отримання товару зі зберігання в мережі АЗС в асортименті і кількості, вказаними у заявці (п.5.5. договору).

За умовами п. 5.6. договору датою передачі товару вважається дата підписання та оформлення уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по поставці товару, що є предметом даного договору, продавець виплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент нарахування, від ціни договору за кожен день прострочення виконання зобов`язання за весь час невиконання зобов`язання.

Відповідно до п.7.4 договору сплата пені та/або штрафу не звільняє Постачальника від неналежного виконання ним своїх зобов`язань, передбачених даним договором.

Відповідно до п.10.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент укладення договору та закінчується 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Додатково до договору сторонами також було підписано додаток №1 (а.с.69), яким визначено найменування предмету закупівлі - дизельне паливо, кількістю 11 800 л, ціна за одиницю 23,58 грн, всього на суму 278 244 грн, та додаток №2 (а.с.70), яким визначено перелік автозаправних станцій постачальника, а саме 21 АЗС "WOG" мережі ТОВ "ІНТЕР КАРД".

На підставі видаткових накладних від 05.05.2021 (а.с.76-77) та від 10.06.2021 (85-86) відповідачем було передано позивачу паливні талони у кількості 310 талонів на пальне загальним літражем 3100 літрів на суму 73 098 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі паливних талонів на пальне від 05.05.2021 (а.с.81-82) та від 10.06.2021 (а.с.92-94).

На виконання прийнятих на себе за договором зобов`язань, згідно виставлених відповідачем рахунків, КУ "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" було в повному обсязі оплачено вартість дизельного палива по означеним вище видатковим накладним, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 78, 87-88) та виписками по рахунку (а.с.79-80, 89-90).

Листами від 06.07.2021 №115/01-26 (а.с.95), від 09.07.2021 №119/01-26 (а.с.97), від 16.07.2021 №123/01-26 (а.с.99) позивачем було повідомлено відповідача про наявність, починаючи з 05.04.2021, проблем (є неможливим) отримання по талонам дизельного палива на АЗС м. Одеси.

У відповідь на лист від 16.07.2021 №123/01-26 відповідач листом №3513 від 02.08.2021 (а.с.104) повідомив позивача, що не відмовляється від виконання своїх договірних зобов`язань, однак наразі наявні технічні проблеми в системі відпуску пального ТОВ "Інтер Кард". Крім того, відповідач також запропонував позивачу тимчасово здійснювати відпуск пального в телефонному режимі та гарантував виконання умов договору в повному обсязі та відпуск палива на АЗС після відновлення безперебійної роботи у емітента талонів ТОВ «Інтер Кард».

Листом №264/01-27 від 31.08.2021, який було направлено електронною поштою (а.с.106-107), позивач звернувся до відповідача з проханням надати номери телефонів, за якими буде здійснюватися відпуск дизельного пального, однак жодної відповіді не отримав. Доказів у спростування означеного матеріали справи не містять.

У вересні 2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору (№171/01-26 від 17.09.2021) (а.с.108), яке було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" 24.09.2021, про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с.110).

В подальшому листом від 04.11.2021 №4171-А/01-26 (а.с.111) позивач повідомив відповідача, що договір вважається таким, що розірваний з 04.11.2021.

Як вказує позивач, залишок оплаченого, але неотриманого позивачем дизельного палива (сума боргу) становить 21 929,40 грн за 930 літрів (93 талони). При цьому позивач також зазначає, що останнім днем отримання дизельного палива є 16.07.2021.

У підтвердження неможливості отримання палива по талонам відповідача позивачем надано суду акт про отримання дизельного палива за сплаченими талонами ТОВ «Інтер Кард» шляхом заправки службового автомобіля марки «Сітроєн Берлінго» державний номер НОМЕР_1 (а.с.165), із змісту якого вбачається, що 11.02.2022 було здійснено спробу отримати дизельне паливо за раніше сплаченими талонами ТОВ «Інтер Кард» шляхом заправки службового автомобіля на АЗС WOG за адресою: м. Одеса, вул. Головатого Отамана, 161/1з. Разом з тим оператор АЗС не змогла провести талони по касі. Надана позивачем фотокопія монітору касового апарату містить напис: «ошибка оплаты топливным кошельком; статус рахунку Приостановлен».

Крім того, у підтвердження невикористання талонів позивачем надано суду копії 93 талонів (а.с.112-117), досліджуючи які суд вказує, що такі талони дійсні до 02.06.2022.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо територіальної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За умовами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені ст. 532 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

В силу ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Поняття "місце виконання зобов`язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов`язання", але й іншими словосполученнями.

При цьому суд зауважує, що положення ч. 5 ст. 29 ГПК України не містять визначення стосовно того, що предмет спору повинен бути пов`язаний з виконанням договору безпосередньо однією із сторін у певному місці.

Як вже було встановлено судом, між сторонами по справі було укладено договір про закупівлю товарів, який за своєю правовою природою є договором поставки.

При цьому сторонами у вказаному договорі на власний розсуд визначено місце поставки (передачі) товару: 00000, Україна, Одеська область, м. Одеса, АЗС Учасника-переможця.

Відтак, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, стаття 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.

Суд враховує, що подібне вирішення питання визначення територіальної юрисдикції узгоджується із сталою судовою практикою, яка, згідно до положень ГПК України щодо процесуальних фільтрів, формується на рівні апеляційної інстанції (постанови Південно-західного апеляційного суду від 07 червня 2021 року у справі № 915/219/21, від 26 квітня 2021 року у справі № 915/294/21, тощо).

За таких обставин, за висновком суду, враховуючи, що у договорі сторони конкретно узгодили місце його виконання, беручи до уваги те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням умов договору щодо поставки, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява могла та правомірно була подана до Господарського суду Одеської області.

5.2. Щодо вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за невиконання умов договору.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Надаючи оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору, суд зауважує, що останній фактично є договором поставки.

Згідно до положень частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, сплативши на користь відповідача грошові кошти у сумі 73 098 грн за 3100 літрів дизельного палива.

Водночас, як вказує позивач, заявляючи позовні вимоги, Комунальною установою "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" частину оплаченого дизельного палива, об`ємом 930 літрів на загальну суму 21 929,40 грн отримано не біло внаслідок відмови АЗС, тоді як строк дії таких талонів не закінчився.

Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає, що докази, надані на підтвердження обставини неможливості фактично отримання дизельного палива по талонам на суму 21 929,40 грн, відповідають вказаному критерію вірогідності, з огляду на ненадання відповідачем жодних доказів на її спростування.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 21 929,40 грн.

5.3. Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі № 912/2483/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 № 904/5770/18.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання зобов`язань по поставці товару сторонами визначена у п. 7.2. договору.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, КУ "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" датою початку нарахування пені, тобто датою порушення зобов`язання визначено 17.07.2021 з посиланням на те, що останній день отримання позивачем дизельного палива по талонам є 16.07.2021.

Водночас, з огляду на те, що доказом неможливості отримання пального за талонами є акт про отримання дизельного палива, датований 11.02.2022 (а.с.165), а також з огляду на п.5.1. договору, що визначає строк (термін) поставки (передачі) товару до 31.12.2021, суд вважає, що позивачем не доведено факт порушення зобов`язання саме 17.07.2021, з огляду на що суд доходить висновку про необґрунтованість зазначеного розрахунку та відповідно про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (79044, м. Львів, вулиця Єфремова, буд. 84, кв. 1Б, код ЄДРПОУ 39046990) на користь Комунальної установи "Одеський міський центр реінтеграції осіб без визначеного місця проживання" (65013, м. Одеса, вул. Балтська дорога, буд.2, код ЄДРПОУ 26044590) суму боргу в розмірі 21 929 /двадцять одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять/ грн 40 коп., судовий збір у сумі 2 165 /дві тисячі сто шістдесят п`ять/ грн 71 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29 квітня 2022 р.

Суддя Ю.М. Щавинська