Рішення

від 28.04.2022 по справі 153/1569/21

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2022 р. Справа153/1569/21

Провадження2/153/338/21-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого суддіЛюбинецької Онілової А.Г.

секретар судового засідання Сарафімовська Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ямпільське автотранспортне підприємство 10551» про стягнення заборгованості недоотриманої заробітної плати та зобов`язати відповідача вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 заявив позовдо Приватного акціонерноготовариства «Ямпільськеавтотранспортне підприємство10551»про стягненнязаборгованості недоотриманоїзаробітної платита зобов`язативідповідача вчинитипевні дії.Позивач зазначив,що20.12.2017він бувприйнятий нароботу напосаду токаряв ПрАТ«Ямпільське АТП10551»згідно наказу№46-квід 12.12.2017,що підтвердженозаписом вйого трудовійкнижці.31.12.2020він бувзвільнений зроботи безпроведення будь-якихрозрахунків призвільненні,проте записуу йоготрудовій книжціпро звільненнявідповідач незробив.Позивач вказав,що відповідачсплачував йомугарантовану закономмінімальну заробітнуплату увідповідному бюджетномуперіоді. Зазначив,що з01.01.2020по 31.08.2020мінімальна заробітнаплата складала4723гривні,з 01.09.2020по 31.12.2020мінімальна заробітнаплата складала5000гривень.Тому за2020рік відповідачзобов`язаний бувйому сплатитизаробітну плату,виходячи ізрозміру мінімальноїзаробітної плати,всього 57784гривні. Однак,як встановленоіз відомостейз Державногореєстру фізичнихосіб-платниківподатків просуми виплаченихдоходів таутриманих податківвід 13.09.2021№414відповідач нараховувавта виплачувавйому:нараховано -4723гривні заІ-йквартал 2020року,виплачено 0.00гривень; заІІ квартал2020року нараховано 4723гривні,виплачено 2000гривень 00копійок;за ІІІквартал 2020року нараховано14306гривень 20копійок,виплачено 0.00гривень;за ІVквартал 2020року нараховано 238гривень 10копійок,виплачено 0.00гривень.Тобто,відповідачем за2020рік виплаченойому 2000гривень заробітноїплати. Позивачзазначив,що завесь 2020рік,тобто,з січня2020року погрудень 2020року відповідачдопустив виникненнязаборгованості ізвиплати йомузаробітної платиу розмірі55784гривні,яку відповідачдобровільно сплачувативідмовляється.В деньзвільнення позивачаз роботи,відповідач непровів жоднихостаточних розрахунків.Також позивачзазначив,що оскількиз моментуйого звільненнята намомент зверненнядо судуіз позовому відповідачаіснує передним заборгованістьневиплаченої (недоотриманої)йому заробітної платияк звільненомупрацівникові,після звільненнявідповідач жоднихрозрахунків ізним непроводив,заборгованість повиплаті заробітноїплати непогасив,тому відповідачповинен сплатитисередній заробітокза весьчас затримкирозрахунку призвільненні. Вважаєза необхіднерозрахувати середнійзаробіток зачас затримкирозрахунку призвільненні,виходячи ізнаступної датипісля йогозвільнення з 01.01.2021.Також вказав,що йогозаробітна платаза останніхдва календарнихмісяців передзвільненням (листопад-грудень2020року)виходячи іззаконодавчо встановленогомінімального розмірузаробітної плати,становила 10000гривень.Середньоденна заробітнаплата прицьому становила169гривень 23копійки (10000/43робочих дні=232гривні 56копійок).Позивачем здійсненорозрахунок:Січень 2021року -19робочих днів (232,56х 19=4418,64грн.);Лютий 2021року 20робочих днів (232,56х 20=4651,20грн.);Березень 2021року -22робочих днів (232,56х 22=5116,32грн.);Квітень 2021року -22робочих днів (232,56х 22=5116,32грн.);Травень 2021року 18робочих днів((232,56х 18=4186,08грн.);Червень 2021року -20робочих днів (232,56х 20=4651,20грн.);Липень 2021року -22робочих днів (232,56х 22=5116,32грн.);Серпень 2021року 21робочий день(232,56х 21=4883,76грн.);Вересень 2021року -22робочих днів (232,56х 22=5116,32грн.).Вказав,що звідповідача найого користьпідлягає стягненнюсередній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніза періодз 01.01.2021по 30.09.2021,всього урозмірі 43256гривень 16 копійок,без утриманняподатку йінших обов`язковихплатежів.Також зазначив,що уперіод з13грудня 2017року подень звільнення 31.12.2020він перебувавіз відповідачему трудовихвідносинах.За періодз січняпо грудень2020року відповідачзаборгував йомузаробітну платута несплатив занього єдинийсоціальний внесокза 2020рік,що призвелодо порушенняйого прав,оскільки відповідно дозаконодавства Українийого пенсійнийстаж розраховуєтьсявиходячи ізперіоду сплатиЄСВ.За відсутностісплати роботодавцемЄСВ іподачі звітупо ЄСВдо Пенсійногофонду йомуне будезараховано зацей періодпенсійний стаж,що вподальшому впливаєна оформлення,призначення тавиплату пенсії,яка вираховуєтьсяіз сумстрахових внесків,які повиненбув відраховувативідповідач,як роботодавецьв Пенсійнийфонд України.Окрім цього,вказав,що відповідач якроботодавець,який порушивтрудове законодавствов частинісвоєчасності виплатийому заробітноїплати маєсплатити середнійзаробіток запорушення строківвиплати заробітноїплати всьогоу розмірі43256гривень 16копійок,а такожна підставіцього,повинен нарахуватита сплатитиєдиний соціальнийвнесок таподати звітність,оскільки середнійзаробіток запорушення строківвиплати заробітноїплати таза часвимушеного прогулуповинна бутивключена ускладову заробітноїплати відповіднодо чинногозаконодавства України.Вважаючи своїправа порушенимипозивач проситьсуд стягнути звідповідача найого користьзаборгованість позаробітній платіза періодсічень грудень 2020року урозмірі - 55 784 гривні 00 копійок. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 по день ухвалення судом рішення у справі, без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити до органу пенсійного фонду єдиний соціальний внесок на суму заборгованості заробітної плати за період січень грудень 2020 року, а також на суму стягнутої судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в порядку ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку відповідача та у зв`язку з цим подати звітність до пенсійного фонду та податкового органу за місцем обліку відповідача.

Позивач ОСОБА_1 29.04.2022 за вх.№2166 подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вітвіцький О.Ю., який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 01.09.2021 №214 29.04.2022 за вх..№2167 подав заяву про те, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Ямпільське автотранспортне підприємство АТП 10551» в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений у порядку, встановленому ст.ст.128, 130 ЦПК України судовою повісткою. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Заяви, клопотання: клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору (а.с.10); клопотання позивача про витребування доказів (а.с.13); заявка на СМС-повідомлення (а.с.14); заява представника позивача про проведення підготовчого засідання без його участі та без участі позивача (а.с.21); клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи (а.с.23); заява позивача про проведення підготовчого засідання без його участі (а.с.29); заява представника відповідача про проведення підготовчого засідання без його участі (а.с.30); клопотання представника позивача про відкладення судового засідання (а.с.35); клопотання представника позивача про розгляд клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання без його участі(а.с.340); клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання у зв`язку із вирішенням спору мирним шляхом (а.с.41); заява представника відповідача про перенесення судового засідання; заява позивача про розгляд справи без його участі; заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача.

Судом вчинено такі процесуальні дії у справі: звільнення позивача від сплати судового збору (а.с.16); відкриття провадження у справі, призначення підготовчого засідання, витребування доказів (а.с.17-18); закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду (а.с.32), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із копії паспорта громадянина України, виданого 20.01.2000 встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довжок Ямпільського району Вінницької області народився ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 .

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 14.06.1982 встановлено, що ОСОБА_1 13.12.2017 прийнятий на посаду токаря в ПрАТ «Ямпільське АТП 10551» на підставі заяви від 12.12.2017.

Із копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13.09.2021 №414, виданої Ямпільською ДПІ Могилів-Подільського району Вінницької області встановлено, що ПрАТ «Ямпільське АТП 10551» нараховував та виплачував ОСОБА_1 : 4723 гривні за І-й квартал 2020 року, виплачено 0.00 гривень; за ІІ квартал 2020 року нараховано 4723 гривні, виплачено 2000 гривень 00 копійок; за ІІІ квартал 2020 року нараховано 14306 гривень 20 копійок, виплачено 0.00 гривень; за ІV квартал 2020 року нараховано 238 гривень 10 копійок, виплачено 0.00 гривень.

Із копії Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 07.09.2021, виданого Пенсійним фондом України встановлено, що ОСОБА_1 за звітний період 2020 року страховий стаж не нараховано.

Дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Частиною 5 статті 43Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.4 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик свідків чи призначення судових експертиз, а тому суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

Згідно ч.7ст. 81 ЦПК Українисуд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно достатті 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У частині першійстатті 1 ЗУ «Про оплату праці», яка кореспондується з положеннями ч.1ст.94 КЗпП України, визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ізст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до положень ч. 1ст. 115 КЗпП Українитаст. 24 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6статті 24 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

У відповідності до ч. 1ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно ізст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що заробітна плата належна до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбаченастаттею 117КЗпП України відповідальність.

За приписамист.233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи,що відповідачв деньзвільнення непровів ізпозивачем повногорозрахунку за 2020рік допустивзаборгованість позаробітній платі,та вдень звільненняне сплативзаробітну платуза січень-грудень2020року,тому належнимсудовим захистомсвоїх правє стягненняз відповідачазаборгованості позаробітній платіза січень-грудень2020року урозмірі 55784 гривні.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по виплаті заробітної плати при звільненні, суд виходить із наступного.

Відповідно дост. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України в пункті 20постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 у справі №6-15цс13, від 03.07.2013 у справі №6-64цс13, від 21.01.2015 у справі №6-195цс14.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина…. щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Судом встановлено, що о скільки з моменту звільнення та на момент звернення до суду із позовом у відповідача існує перед позивачем заборгованість невиплаченої йому (недоотриманої) заробітної плати, як звільненому працівникові, після звільнення відповідач жодних розрахунків із позивачем не проводив, заборгованість по виплаті заробітної плати не погасив.

Розрахунок середньоденної заробітної плати помісячно:

Січень 2021 року - 19 робочих днів (232,56 х 19 = 4418,64 грн.); Лютий 2021 року 20 робочих днів (232,56 х 20 = 4651,20 грн.); Березень 2021 року - 22 робочих днів (232,56 х 22 = 5116,32 грн.; Квітень 2021 року - 22 робочих днів (232,56 х 22 = 5116,32 грн.); Травень 2021 року 18 робочих днів ((232,56 х 18 = 4186,08 грн.); Червень 2021 року - 20 робочих днів (232,56 х 20 = 4651,20 грн.); Липень 2021 року - 22 робочих днів (232,56 х 22 = 5116,32 грн.); Серпень 2021 року 21 робочий день (232,56 х 21 = 4883,76 грн.); Вересень 2021 року - 22 робочих днів (232,56 х 22 = 5116,32 грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 року по 30 вересня 2021 року, всього у розмірі 43256 гривень 16 копійок, без утримання податку та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абз. 5 п. 6постанови №13 від 24 грудня 1999 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»оскільки справляння і сплата прибуткового податку громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Такий висновок зроблено у Постанові Великої палати Верховного Суду у справі №826/808/16 від 20.06.2018 та у Постанові Верховного Суду у справі №359/10023/16-ц від 18.07.2018.

При вирішенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування і сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на заробітну плату за 2020 рік та подання звіту до управління Пенсійного фонду, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що згідно виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованої Пенсійним фондом України 07.09.2021 відповідач як роботодавець, за період січень - грудень 2020 року не нарахував та не сплатив за позивача єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із мінімального розміру заробітної плати, а також не подав звіт за 2020 рік про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абз. 1, 2 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи; - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Частинами 4, 5 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати відносяться до фонду додаткової зарплати (ст.2 Закону України «Про оплату праці», пп.2.2.8 Інструкції за статистики заробітної плати № 5).

Частиною 4 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Крім цього, судом встановлено, що у період з 13 грудня 2017 року по день звільнення 31.12.2020 позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах. За період з січня по грудень 2020 року відповідач заборгував заробітну плату та не сплатив за єдиний соціальний внесок за 2020 рік, що призвело до порушення прав позивача, оскільки пенсійний стаж розраховується виходячи із періоду сплати ЄСВ. За відсутності сплати роботодавцем ЄСВ й подачі звіту по ЄСВ до Пенсійного фонду позивачу не зараховано за цей період пенсійний стаж, що в подальшому впливає на розмір пенсії, яка вираховується із сум страхових внесків, які повинен був відраховувати відповідач, як роботодавець в Пенсійний фонд України.

Оцінюючи усі докази, з урахуванням наведених мотивів, суд вважає доведеними ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позову.

Порушене правопозивача підлягаєсудовому захистушляхом стягнення зПрАТ Ямпільське автотранспортнепідприємство 10551» заборгованостіпо заробітнійплаті заперіод січень грудень2020року урозмірі - 55784 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 по день ухвалення судом рішення у справі, без утримання податку й інших обов`язкових платежів, зобов`язання нарахувати та сплатити до органу пенсійного фонду єдиний соціальний внесок на суму заборгованості заробітної плати за період січень грудень 2020 року, а також на суму стягнутої судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в порядку ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку ПрАТ Ямпільське автотранспортне підприємство 10551» та у зв`язку з цим подати звітність до пенсійного фонду та податкового органу за місцем обліку відповідача.

На підставі ч.2 ст.5 ЦПК України суд відповідно до викладених в позові вимог вважає ефективним і таким, що не суперечить закону саме такий спосіб захисту порушеного права позивача. Це не виходить за межі заявлених позовних вимог і не порушує вимог ст. 5 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач на підставі ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 30.09.2021 звільнений від сплати судового збору, а тому в порядку ст.141 ч.1 ЦПК України має підстави покласти судовий збір на іншу сторону та стягнути із відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі ставки судового збору, встановленого п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", у сумі 1816 гривень 00 копійок, на момент подання позову.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і має підстави для їх задоволення.

Норми права, які застосував суд при вирішенні спору ст.ст. 21, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1-5, 175-177 ЦПК України, та ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 46, 117 КЗпП України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 16, 81, 82, 137, 141, 263, 264, 265, ЦПК України та на підставі ст.ст. 21, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1-5, 175-177 ЦПК України, та ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 46, 117 КЗпП України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути зПрАТ Ямпільське автотранспортнепідприємство 10551»на користь ОСОБА_1 заборгованістьпо заробітнійплаті заперіод січень грудень2020року урозмірі - 55784 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ПрАТ Ямпільське автотранспортне підприємство 10551» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 по день ухвалення судом рішення у справі, без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Зобов`язати ПрАТ Ямпільське автотранспортне підприємство 10551» нарахувати та сплатити до органу пенсійного фонду єдиний соціальний внесок на суму заборгованості заробітної плати за період січень грудень 2020 року, а також на суму стягнутої судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в порядку ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку ПрАТ Ямпільське автотранспортне підприємство 10551» та у зв`язку з цим подати звітність до пенсійного фонду та податкового органу за місцем обліку відповідача.

Стягнути з відповідача ПрАТ «Ямпільське автотранспортне підприємство 10551» судовий збір в дохід держави в сумі 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова