Постанова

від 23.02.2022 по справі 591/4698/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 591/4698/20

провадження № 61-9606св21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В.(суддя-доповідач), Калараша А.А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) Сумське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня

2021 року у складі судді Ніколаєнко О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І.,

Кононенко О. Ю., Собини О. І. у справі за позовом Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про скасування рішення, визнання незаконним намірів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

03 серпня 2020 року Сумське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі Фонд) звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до кредитної угоди № 481 від 14 квітня 2005 року між Фондом та ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що 14 квітня 2005 року між сторонами було укладено вказану кредитну угоду № 481 на придбання житла. Позичальник у період з

27 лютого 2015 року по 29 вересня 2017 року знаходився на військовій службі, а тому йому було надано пільгу протягом всього періоду знаходження на військовій службі відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань не нараховувались. З 02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 перебуває на загальному обліку військовозобов`язаних, станом на 07 травня

2020 року не проходив військову службу за контрактом та контрактом в резерві, знаходиться на загальному військовому обліку, оскільки був виключений зі списків складу частини та звільнився (демобілізувався) в запас в зв`язку з закінченням строку контракту, тобто припинив військову службу, а тому рішенням Фонду від

19 травня 2020 року з позичальника було знято право використовувати пільгу, здійснено перерахунок платежів та внесено зміни в кредитну угоду шляхом укладення додаткової угоди, від підписання якої відповідач відмовився.

Ураховуючи наведене, Фонд просив визнати укладеною додаткову угоду до кредитної угоди від 14 квітня 2005 року № 481 між Фондом та ОСОБА_1 в наступній редакції:

«Додаткова угода № 2

до кредитної угоди № 481 від «14» квітня 2005 року

м. Суми «___»

Сумське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі Фонд) в особі директора Братушки Володимира Васильовича, що діє на підставі Положення про Сумське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», з однієї сторони та сім`я в особі ОСОБА_1 (ід. номер: НОМЕР_1 ), (далі Позичальник), разом за текстом цієї угоди Сторони, а кожна окремо Сторона, на підставі Порядку надання пільг, визначення пільгового періоду за кредитами, наданими відповідно до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла (Постанова КМУ від 29.05.2001р. № 584) та в зв`язку з закінченням проходження військової служби резервістом, військовозобов`язаним, призваним під час мобілізації, уклали цю додаткову угоду (далі Угода) до кредитної угоди від «14» квітня 2005 року № 481 (з урахуванням всіх змін та доповнень до неї), (далі Кредитна угода), про наступне:

1.Всі терміни в даній додатковій угоді використовуються у відповідності до положень основної кредитної угоди № 481 від «14» квітня 2005 року.

2.Виключити підпункт 5.2.6 з основної кредитної угоди № 481 від «14» квітня

2005 року, внесений Додатковою угодою № 1 від «02» липня 2018 року.

3. Починаючи з 02.10.2017 року станом на дату укладення цієї угоди зробити перерахунок оплати для позичальника за кредитною угодою з нарахуванням платежів по кредиту у загальному порядку, передбаченим кредитною угодою.

4. Інші умови кредитної угоди залишаються незмінними, при цьому сторони підтверджують свої зобов`язання.

5. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами або з моменту визнання цієї угоди такою що належить виконанню за рішенням суду та являється невід`ємною частиною кредитної угоди № 481 від «14» квітня 2005 року.

30 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду із зустрічним позовом про скасування рішення, визнання незаконним намірів.

Вимоги зустрічного позову мотивовано тим, що дійсно від Фонду заявник отримав прямий адресний (цільовий) кредит на придбання житла. З 27 лютого 2015 року по 28 вересня 2016 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом по мобілізації в особливий період, а з вересня 2016 року по 03 березня 2017 року проходив військову службу за контрактом в особливий період. Рішенням суду від 01 березня 2018 року встановлено, що заявник в особливий період з

27 лютого 2015 року та станом на день ухвалення рішення є військовослужбовцем та особою, яка перебуває на військовому обліку в особливий період. 02 липня

2018 року між сторонами підписано додатковий договір № 1 до кредитної угоди, яким було встановлено, що з 27 лютого 2015 року до закінчення особливого періоду позичальнику-військовослужбовцю з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам або військовозобов`язаному з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та пеня не нараховуються. Проте 19 травня 2020 року відповідач зробив перерахунок платежів, скасувавши тим самим всі пільги. На думку заявника, особливий період в Україні не закінчувався, тому не підлягають нарахуванню відсотки та штрафні санкції за кредитним договором.

ОСОБА_1 просив скасувати рішення № 3-ПП ДБ (зм) Фонду від 19 травня

2020 року як незаконного, визнати незаконними наміри Фонду щодо укладення та підписання Додаткової угоди № 2 до кредитної угоди від 14 квітня 2005 року № 481 про скасування всіх пільг як військовослужбовця та здійснення перерахунку платежів, починаючи з 02 жовтня 2017 року, сплачених позичальником.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 12 травня

2021 року,

В задоволенні позову Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди № 2 до кредитної угоди № 481 від 14 квітня 2005 року відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про скасування рішення, визнання незаконним намірів задоволено частково.

Скасовано рішення № 3-ПП ДБ (ЗМ) Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 19 травня 2020 року, яке погоджене правлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

У частині вимог про визнання незаконними намірів виконання дій Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», щодо укладення та підписання додаткової угоди № 2 до кредитної угоди від 124 квітня 2005 року № 481 відмовлено.

Стягнуто з Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення додаткової угоди № 1 ОСОБА_1 був військовослужбовцем, тобто особою, якій державою гарантоване право на використання пільг, у тому числі і передбачених частиною п?ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таке право гарантоване на весь особливий період, закон не пов`язує припинення цього права для військовослужбовців із припиненням несення військової служби.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 , суд виходив з того що рішення Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 19 травня 2020 року є протиправним. Суд зауважив, що рішенням у справі № 591/696/17 підтверджено відсутність підстав для стягнення з

ОСОБА_1 пені за період з 27 лютого 2015 року по 01 лютого 2018 року, тобто у період, яким охоплюється також період після звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас та перебування у військовому резерві. Вимогу про визнання незаконними намірів укласти додаткову угоду № 2 до кредитної угоди

№ 481 від 14 квітня 2005 року суд вважав такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що станом на час звернення до суду із позовом вказана угода не укладена, тобто права ОСОБА_1 не порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а позовні вимоги Фонду задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Зарічного районного суду міста Суми.

10 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга, з урахуванням уточненої редакції, мотивована тим, що факт перебування на військовому обліку у запасі не є проходженням військової служби, а відтак ОСОБА_1 не має пільг, встановлених частиною п?ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від

21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу Фонду залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 до закінчення особливого періоду є особою, яка має пільги, встановлення чинним законодавством для військовослужбовців.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 14 квітня 2005 року між Сумським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 481 від 14 квітня 2005 року, згідно якої Сумське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від імені Держави надав позичальнику прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 132930,00 грн на придбання житла, терміном повернення 25 років з дати укладення кредитної угоди.

Пунктом 4.2.5 угоди встановлено, що позичальник зобов`язується у місячний термін з моменту виникнення змін у статусі та складі сім`ї подавати Сумському регіональному управлінню Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відомості про такі зміни. У пункті 6.2 договору зазначено, що у разі змін у законодавстві щодо правовідносин, визначених у цій угоді, а також в інших випадках за погодженням сторін в кредитну угоду вносяться відповідні зміни та доповнення шляхом оформлення додаткової угоди до кредитної угоди, яка є невід`ємною частиною угоди.

Кредит надавався згідно з умовами Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла від 29 травня 2001 року № 584.

Згідно з Рішенням № 2-ПП ДБ (зм) Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 27 квітня 2018 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від «20» травня 2014 року № 1275-VІІ, відповідно до пункту п?ятдадцятого частини 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», позичальнику було надано пільгу: з 27 лютого 2015 року до закінчення особливого періоду відсотки за користування кредитом за кредитною угодою від 14 квітня 2005 року № 481, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань не нараховуються.

02 липня 2018 року між Сумським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 підписано додатковий договір № 1 до кредитної угоди від 14 квітня 2005 року № 481, згідно з яким:

«пункт 1 з 27 лютого 2015 року до закінчення особливого періоду, відсотки за користування кредитом за кредитною угодою від 14 квітня 2005 року. № 481 штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за цим кредитом не нараховувати;

2. Пункт 4.4 розділу 4 «Позичальник має право» кредитної угоди від 14 квітня

2005 року № 481 доповнити новим підпунктом:

4.4.7. Звернутися з заявою про застосування пільг, передбачених пунктом п?ятнадцятим статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3.пункт 5.2. розділу 5 «Відповідальність позичальника» кредитної угоди від

14 квітня 2005 року № 481 доповнити новим підпунктом:

5.2.6. Позичальнику військовослужбовцю з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам або військовозобов`язаному з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом, наданим відповідно до Положення, а також штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань за такими кредитними договорами не нараховуються….».

Рішенням № 3 ПП ДБ (зм) Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 19 травня 2020 року скасовано рішення № 2 ПП ДБ (зм) від 27 квітня 2018 року. Рішення погоджено протоколом правління Фонду № 52 від 17 червня 2020 року, з позичальника було знято право використовувати пільгу, починаючи з 02 жовтня 2017 року вирішено зробити перерахунок платежів та внести зміни в кредитну угоду шляхом укладення додаткової угоди.

29 липня 2020 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про прийняте рішення, у якому зобов`язано його у триденний термін з моменту отримання вимоги з`явитися для укладення додаткової угоди.

З копії військового квитка, листа ІНФОРМАЦІЯ_1

№ 2-1165 від 07 травня 2020 року та довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_1 27 лютого 2015 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період до Сумського ОВК, проходив військову службу за призовом по мобілізації в особливий період з

27 лютого 2015 року по 28 вересня 2019 року, військову службу за контрактом в особливий період з 30 вересня 2016 року по 03 березня 2017 року; перебуває на загальному обліку військовозобов`язаних з 02 жовтня 2017 року.

На підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 № 138-РС та № 282 від

22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас, виключений зі списків особового складу частини, з 30 вересня 2017 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і зарахований на посаду головного сержанта артилерійської батареї артилерійського дивізіону для проходження служби в оперативному резерві першої черги ВЧ НОМЕР_2 . З 02 жовтня 2017 року перебуває на загальному військовому обліку військовозобов`язаних.

Питання стягнення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_1 перед Сумським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» вже було предметом розгляду суду першої інстанції.

Так, рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 01 березня 2018 року у справі № 591/696/17 позов Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» задоволено частково та стягнуто суму основного платежу та пеню за період з 15 квітня 2014 року по 27 лютого 2015 року.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені з 27 лютого 2015 року відмовлено. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 в особливий період з

27 лютого 2015 року по теперішній є військовослужбовцем та особою, яка перебуває на військовому обліку в особливий період, а тому нарахування пені в цей проміжок часу є неправомірним.

Також судом встановлено, що оскільки у 2014 році було змінено нормативне регулювання пільг по сплаті штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитами військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами в особливий період, тому 02 липня 2018 року між ОСОБА_1 та Сумським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» укладено додаткову угоду № 1, на час укладення якої ОСОБА_1 був військовослужбовцем, оскільки проходив військову службу за призовом по мобілізації, а згодом за контрактом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2)якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваномусудовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 27 лютого 2015 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період до Сумського ОВК, проходив військову службу за призовом по мобілізації в особливий період з

27 лютого 2015 року по 28 вересня 2019 року, військову службу за контрактом в особливий період з 30 вересня 2016 року по 03 березня 2017 року; перебуває на загальному обліку військовозобов`язаних з 02 жовтня 2017 року.

На підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 № 138-РС та № 282 від

22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас, виключений зі списків особового складу частини, з 30 вересня 2017 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і зарахований на посаду головного сержанта артилерійської батареї артилерійського дивізіону для проходження служби в оперативному резерві першої черги ВЧ НОМЕР_2 . З 02 жовтня 2017 року перебуває на загальному військовому обліку військовозобов`язаних.

Відповідно до частини п?ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Статтю 14 вказаного закону було доповнено частиною п?ятнадцятою підпунктом 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VІІ. Разом з тим, пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного закону передбачено поширення дії, зокрема, підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, не заброньовані за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Частиною дев?ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє по теперішній час.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, установив, що з 02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 є особою, яка перебуває на загальному військовому обліку у оперативному резерві першої черги, тобто є резервістом у розумінні частини дев?ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». А відтак зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог Фонду та часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки на підставі частини п?ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносно ОСОБА_1 , як резервіста, встановлена заборона нарахування штрафних санкцій за кредитною угодою на час дії особливого періоду.

Аргументи заявника проте, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, а відтак не має пільг, встановлених частини п?ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними з огляду на таке.

Як відомо з матеріалів справи на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 № 138-РС та № 282 від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас, виключений зі списків особового складу частини, з

30 вересня 2017 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і зарахований на посаду головного сержанта артилерійської батареї артилерійського дивізіону для проходження служби в оперативному резерві першої черги ВЧ НОМЕР_2 . З 02 жовтня 2017 року перебуває на загальному військовому обліку військовозобов`язаних.

Тобто на даний час ОСОБА_1 перебуває на посаді головного сержанта артилерійської батареї артилерійського дивізіону та проходить служби в оперативному резерві першої черги ВЧ НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

На даний час в Україні діє особливий період. ОСОБА_1 зарахований на посаду головного сержанта артилерійської батареї артилерійського дивізіону для проходження служби в оперативному резерві першої черги ВЧ НОМЕР_2 , тобто є резервістом, на якого поширюється дія частини п?ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в ній висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 12 травня 2021 рокузалишити беззмін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є.В. Петров

А.А. Калараш

О. С. Ткачук