Рішення

від 28.04.2022 по справі 160/4376/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року Справа № 160/4376/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Жукової Є.О., -

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), трудового стажу за період роботи в ГКП «Дніпро» (теперішня назва ТОВ «ДНІПРО 2021» код ЄДРПОУ 20283046) з 21.07.1993 по 03.03.2000 рр. протиправною; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКГШ: НОМЕР_1 ) трудового стажу за період роботи 21.07.1993 р. по 03.03.2000 р. та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 18 вересня 2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2022 р. провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

21 липня 1993 р. відповідно до наказу № 31 к від 26.07.1993 року ОСОБА_1 була звільнена з підприємства «Хозяйственная асоциация «Питание» по переведенню до Державного комерційного підприємства «Дніпро», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. 21 липня 1993 р. відповідно до наказа № 31 від 21.07.1993 р. позивач була прийнята по переводу на ДКП «Дніпро». Позивач зазначає, що назва даного підприємства неодноразово змінювалась, про що до трудової книжки останнььої вносилися відповідні записи.

18.09.2015 р., ОСОБА_1 , звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. На підтвердження трудового надано усі необхідні документи, в тому числі трудову книжку із записами про прийом та звільнення з роботи за періоди роботи з 22.08.1975 року по 31.07.2014 рік.

За результатами розгляду звернення, з 24.10.2018 р. позивачу було призначено мінімальну пенсію, що на сьогоднішній день складає 1854 грн. 00 коп.

При врахуванні трудового стажу не було зараховано період роботи в ГКП «Дніпро» з 21.07.1993 р. по 03.03.2003 р., так як в трудовій книжі відсутня дата звільнення із вказаного підприємства.

Позивач зазначає, що останній було запропоновано звернутись до ГКП «Дніпро» (на теперішній час ТОВ «ДНІПРО 2021») з метою отримання довідки про зазначений період роботи на підприємстві.

17.03.2021 р. остання звернулася до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, зміни страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року.

Для підтвердження періоду роботи на зазначеному підприємстві було надано Лист Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції від 14.10.2014 р. № 24237/10/04-03-17-02-16 з інформацію про сплачені доходи, Відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Міндоходів України про суми виплачених доходів та утриманих податків вих. № 918/П/04-03-18-02 від 25.07.2014 р.

Позивач зазначає, що листом Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області від 25.03.2021 р. мені було відмовлено.

15.06.2021 року на підприємство «Дніпро 2021» було направлено адвокатський запит про надання довідки про підтвердження факту роботи ОСОБА_1 з 21.07.1993 р. по 03.03.2000 р.

07.07.2021 року адвокатом було отримано відповідь на адвокатський запит, в якому зазначається, що TOB «Дніпро» не має в своєму розпорядженні документів, які б підтверджували факти, викладений у запиті.

Позивач зазначає, що з відмовою відповідача у зарахуванні останній до трудового стажу періоду роботи з 21.07.1993 р. по 03.03.2000 p. незгодна, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Суд зазначає, що копію ухвали суду від 14.03.2022 р. у справі №160/4376/22 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідачів, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.

На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.

Дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача - ОСОБА_1 , в якій визначено трудовий шлях останньої.

Судом встановлено, що 18.09.2015 року ОСОБА_1 , звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. На підтвердження трудового стажу було надано документи, в тому числі трудову книжку із записами про прийом та звільнення з роботи за періоди роботи з 22.08.1975 року по 31.07.2014 рік.

За результатами розгляду звернення з 24.10.2018 р. було призначено мінімальну пенсію, що складає 1854 грн. 00 коп.

При врахуванні трудового стажу не було зараховано період роботи в ГКП «Дніпро» з 21.07.1993 р. по 03.03.2003 р., так як в трудовій книжі відсутня дата звільнення із вказаного підприємства. Позивачу було запропоновано звернутись до ГКП «Дніпро» (на теперішній час ТОВ «ДНІПРО 2021») з метою отримання довідки про зазначений період роботи на підприємстві.

17.03.2021 р. позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, зміни страхового стажу, набутого до 01.01.2004 р.

Для підтвердження періоду роботи на зазначеному підприємстві було надано лист Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції від 14.10.2014 р. № 24237/10/04-03-17-02-16 з інформацію про сплачені доходи, Відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб Міндоходів України про суми виплачених доходів та утриманих податків вих. № 918/П/04-03-18-02 від 25.07.2014 р., копія яких містяться в матеріалах справи.

Листом Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області від 25.03.2021 р. позивачу відмовлено, в тексті якого зазначено наступне.

Відповідно до розділу 2 пункт 2.1 Постанови № 22-1 від 25.11.2005 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків.

Також повідомляємо, що період роботи в ГКП "Дніпро" з 21.07.1993р. Вам не зараховано до стажу, так як в трудовій книжці відсутні дані про звільнення.

Для зарахування цього періоду роботи необхідно надати довідку про період роботи в цій організації.

У перерахунку відмовлено, так як надані документи не відповідають вищевикладеним вимогам.

Відповідно до ст.105 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" Ви маєте право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

15.06.2021 р. на підприємство «Дніпро 2021» було направлено адвокатський запит про надання довідки про підтвердження факту роботи роботи ОСОБА_1 з 21.07.1993 р. по 03.03.2000 р.

07.07.2021 р. адвокатом було отримано відповідь на адвокатський запит, в якому зазначається, що TOB «Дніпро» не має в своєму розпорядження документів, які б підтверджували факти, викладений у запиті.

У звязку із відсутністю документів про наявний стаж роботи, 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 , звернулася до Пенсійного фонду із заявою про виклик свідків, які можуть підтвердити факт роботи за вказаний період на підприємстві, а саме: ОСОБА_2 , проживає за адресою:

АДРЕСА_2 ; ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , тел. НОМЕР_2

Листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.09.2021 р. вих. № 0400-010211-8/129343 позивачу повідомлено про відсутність з підстав для підтвердження стажу роботи, адже враховуючи те, що підприємство TOB «Дніпро 2021» не є ліквідованим, підстави для оформлення показань свідків для розгляду на комісії для підтвердження стажу відсутні.

Не погодившись із означеним рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Трудова книжка ОСОБА_1 підтверджує спірний період роботи, разом з тим містить деякі недоліки оформлення, що й слугували підставою для відмови у врахуванні даного періоду роботи позивача до його страхового стажу. Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки,а саме: «не чіткий текст при записах в наказах та датах при прийомі на роботу та звільненні (неможливо прочитати)», не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи позивача до страхового стажу останнього.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано спірний період роботи позивача до загального страхового стажу.

Оскільки право позивача на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням спірного періоду порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зарахуванні до трудового стажу період роботи в ГКП «Дніпро» (теперішня назва ТОВ «ДНІПРО 2021» код ЄДРПОУ 20283046) з 21.07.1993 по 03.03.2000 рр., то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлено листом від 25.03.2021 р. «Повідомлення про відмову».

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлено листом від 25.03.2021 р. «Повідомлення про відмову» щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в ГКП «Дніпро» (теперішня назва ТОВ «ДНІПРО 2021» код ЄДРПОУ 20283046) з 21.07.1993 по 03.03.2000 рр.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.07.1993 р. по 03.03.2000 р. та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням цього стажу з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 18 вересня 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції як від 21.12.2021 р., так і від 23.02.2022 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , а саме, судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлено листом від 25.03.2021 р. «Повідомлення про відмову» щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в ГКП «Дніпро» (теперішня назва ТОВ «ДНІПРО 2021» код ЄДРПОУ 20283046) з 21.07.1993 по 03.03.2000 рр.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.07.1993 р. по 03.03.2000 р. та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням цього стажу з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 18 вересня 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова