Рішення

від 28.04.2022 по справі 320/7113/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2022 року м. Київ справа №320/7113/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цитрекс-Україна до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Цитрекс-Україна (далі - позивач) з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2020 р. № UA110000/2020/000093/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00015 від 15 лютого 2020 р.;

- зобов`язати відповідача повернути на рахунок позивача кошти у розмірі 32 617 грн. 63 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2020 р. № UA110000/2020/000093/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00015, застосувавши формальні похибки в документах, поданих до митного оформлення, чим допущено грубе порушення формальної процедури коригування митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

8 жовтня 2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у відповідача при здійсненні митного контролю товару, заявленого в Митній декларації № UA11010/2020/002419 від 14 лютого 2020 р., були достатні підстави для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Спірне рішення є законним.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» (Україна) (далі - Покупець) та компанією «OPTIFRUІT LIMITED LIABILITY COMPANY» (Грузія) (надалі - Продавець) укладений контракт № CU-16042018 (далі Контракт).

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 цього контракту в порядку і на умовах, передбачених даним контрактом, продавець зобов`язується поставляти і передавати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар, а саме: фрукти і овочі.

14 лютого 2020 р. до відповідача з метою митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі - «НМД») № UA110110/2020/002419, в якій зазначено відправником/експортером AGRICOLA FAMOSA LTDA.

Митна вартість товару була визначена позивачем за резервним методом у відповідності до наданої до митної декларації ВМД № UA110110/2019/314601 від 23.08.2019 р. та комерційної пропозиції від 3 лютого 2020 р.

Для підтвердження заявленої митної вартості відповідачу були подані наступні документи:

1) Рахунок-фактура (інвойс) № 2708 від 7 лютого 2020 p.;

2) Коносамент ВМА0139370 від 14 січня 2020 p.;

3) Автотранспортна накладна (CMR) № 025565 від 11 лютого 2020 p.;

4) Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № CU-16042018 від 16 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» (Україна) та «OPTIFRUIT LIMITED LIABILITY COMPANY» (Грузія);

5) Договір про митне оформлення вантажів № 30/М від 14 травня 2018 p.;

6) Договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг та перевезення № 28-03- 17-М від 28 березня 2017 p.;

7) Рахунок-фактура № UFIM0101873 про надання транспортно-експедиційних послуг та перевезення до Договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 28-03-17- М від 28 березня 2017 p.;

8) Комерційна пропозиція «OPTIFRUIT LIMITED LIABILITY COMPANY» від 3 лютого 2020 p.;

9) Пакувальний лист від 13 січня 2020 p.

15 лютого 2020 року відокремленим підрозділом «Митний пост «Ліски» Дніпровської митниці Держмитслужби було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000093/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00015 (далі - Рішення та картка).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та з карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Спеціальним законодавчим актом, яким регулюються правовідносини у сфері вказаних спірних правовідносин є Митний кодекс України (далі - МК України), Податковий кодекс України та Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 598 (далі Правила).

В силу вимог МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою відповідно до статті 49 МК України є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 55 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з вимогами частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу (частина 4 статті 54 МК України).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, І визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості І товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання І відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 55 МК України).

Розділом «Графа 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості Правил визначено, що у вказаній графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МК України); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з частиною 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частинами 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Частиною 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем :а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що на підставі ч. 8 ст. 55МК України 10 квітня 2020 р. (вих. № 1004/1) позивачем було подано відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості за ЕМД №UA110110/2020/002420 від 14 лютого 2019 p., а саме:

1. Платіжне доручення в іноземній валюті №1868 від 19 грудня 2019 року, що підтверджує здійснення попередньої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИТРЕКС-УКРАІ1ІА» на користь контрагента «OPTIFRUIT LLC» (Грузія) за зовнішньоекономічним контрактом №CU-16042018 від 16 квітня 2018 року. При цьому сума попередньої оплати у розмірі 54 176.70 доларів США (USD) враховує не тільки оплату за інвойсом (рахунком-фактурою) №2708 від 7 лютого 2020 р. (8 578.60 доларів США (USD)), але й включає в себе попередню оплату майбутніх поставок товарів;

2. Замовлення на поставку партії товару (order of purchase) №ЕХР19005167/2020 від 15 січня 2020 р. на суму 8 578.60 доларів США (USD), яке підписано між продавцем - «OPTIFRUIT LLC» (Грузія) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» (далі - Замовлення). Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України Замовлення підтверджує погоджену кількість та числові значення складових митної вартості товару, яка зазначена у інвойсі (рахунку-фактурі) №2708 від 7 лютого 2020 р. - 8 578.60 доларів CIIIA (USD).

3. Експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-242 від 24 березня 2020року (далі - висновок). Експертом Київської торгово-промислової палати зроблено висновок про те. що контрактна (ринкова) вартість па банани свіжі, що одержуються відповідно до Контракту №CU-16042018 від 16 квітня 2018 року з Бразилії, па умовах поставки FOB Natal (Бразилія), відповідає поточній кон`юнктурі ринку країни-товаровиробника (експортера), знаходиться в діапазоні ринкових цін та може становити: 7,27 доларів США (USD) - за короб та 0,3786 доларів США (USD) - за кілограм.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємств експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Щодо доводів відповідача про надання та/або наявності інших документів, що зазначені митним органом у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA1 10110/2020/00015 від 15 лютого 2020 р., суд зазначає наступне.

Відповідач у Картці відмови зазначив, що відповідно до п. 1.3 Контракту від 16 квітня 2018 р. № CU-16042018 (далі - Контракт) поставка товару здійснюється партіями, що формуються на підставі заявок, які до митного контролю не надано.

Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості не передбачено надання такого документу, як «заявка на формування поставки партії товару».

Пунктом 1.3. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, сформованими на підставі замовлень покупця, але не заявок. Саме по собі замовлення також не містить жодної інформації про числові значення складових митної вартості, та може бути як усним, переданим в електронній формі або письмовим, при цьому, наявність замовлення за своєю правовою природою не породжує жодних юридичних наслідків до його акцепту продавцем і погодження вартості товару покупцем.

Отже, суд зазначає, що митним органом витребувано документ, який не передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а також не передбачений Контрактом.

Крім того, відповідач у Картці відмови зазначив, що згідно з п. 3.2 Контракту сторони домовились, що невідповідність класу Товару, заявленому сторонами у замовленні, не може перевищувати 3%. Документи щодо підтвердження якості товару до митного контролю не надано.

Суд бере до уваги, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не передбачено надання документів щодо якості товару для підтвердження заявленої митної вартості, тому витребування таких документів також є протиправним.

До того ж, згідно з вимогами до п. 6.1. Контракту претензії можуть бути заявлені відносно класу товару - у випадку невідповідності класу товару замовленню покупця на протязі 3 робочих днів з моменту вивантаження товару на склад покупця.

Отже, суд зазначає, що перевірка класу товару покупцем здійснюється тільки після вивантаження товару на склад покупця, а не під час подання митної декларації; така перевірка є правом покупця, а не обов`язком.

Разом з тим, відповідач у Картці відмови вказав, що згідно з п. 4.3 Контракту передбачено надання документів за переліком, зокрема фітосанітарний сертифікат, сертифікат здоров`я, експорту декларацію, які до митного контролю не надані.

Суд зазначає, що фітосапітарний сертифікат та сертифікат здоров`я не є документами, які містять дані про числові значення складових заявленою митної вартості. Зазначені документи посвідчують відповідність товару вимогам фітосанітарного законодавства країни походження товару.

Щодо вимоги відповідача про надання експортної декларації, то суд погоджується з доводами позивача про те, що експортна декларація на умовах поставки FOB Natal (Бразилія) не враховує всіх складових заявленої митної вартості та є документом з обмеженим доступом відповідно до законодавства країни експорту.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 45 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, якщо продавець не виконує яке-небудь із своїх зобов`язань за договором або за цією Конвенцією, покупець може:

a) здійснити права, передбачені у статтях 46 - 52;

b) вимагати відшкодування збитків, як це передбачено у статтях 74 - 77.

Отже, суд зазначає, що надання зазначених документів не передбачено ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості, а тому витребування таких документів є протиправним.

Крім того, відповідач у Картці відмови вказав, що у гр.44 МД від 11 лютого 2020 р. №UA110110/2020/002419 містяться відомості щодо договору на послуги з перевезення від 28 березня 2017 р. № 28-03-17-М, однак до митного контролю зазначений документ позивачем не надано.

Суд погоджується із твердженням позивача, що вищевказана інформація митного органу не відповідає дійсності, оскільки у переліку документів, що вказані митним органом у Картці відмови, які надані декларантом для митного оформлення зазначено договір №28-03-17-М від 28 березня 2017 р. на надання послуг транспортування та перевалки вантажу. Це спростовує вказані твердження митного органу.

Окрім цього, відповідачем у Картці відмови вказано, що у коносаменті від 14 січня 2020 р. № ВМА0139370 зазначено порт розвантаження ICAPUI, СЕ (Бразилія) та порт завантаження NATAL (Бразилія), тому наявні обґрунтовані підстави вважати щодо вартості товару додано складові (ст.58 Кодексу) митної вартості не в повному обсязі.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи та аргументи позивача про те, що пунктом 1.1. Договору №28-03-17-М від 28 березня 2017 p., укладеного між позивачем (Замовник) та СМЛ CGM S.A., Франція (Виконавець), передбачено, що виконавець здійснює транспортування та перевалку вантажів замовника. Відповідно до вимог п. 2.1.4 зазначеного Договору виконавець зобов`язується здійснювати транспортування та перевалку вантажів замовника у відповідності з умовами коносамента і заявок останнього.

Таким чином, перевалка вантажів (перевантаження) з одного транспортного засобу на інший входить у вартість фрахту та враховується до складових, які додаються до ціни товару. Отже, перевалка (перевантаження) вантажу (товару) позивача є обов`язковою та враховується під час визначення числових значень складових заявленої митної вартості, що підтверджується пунктами 1.1. і 2.1.4. Договору та рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг №UFIM0101873 від 5 лютого 2020 р.

Також, відповідачем у Картці відмови вказано, що у митного органу наявна інформація щодо продажу па експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки СРТ UA Львів, з урахуванням всіх складових на рівні 0.8357 $/кг (у перерахунку по курсу на дату митного оформлення) за МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898. За результатами здійсненого контролю співставлення. з урахуванням положень ст. 337 МК України, у митниці наявна інформація щодо митних оформлень подібних товарів, виготовлених заявленим виробником, у розумінні положень ст. 60 МК України, за непрямим контрактом, згідно МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898 на рівні 0,8357 $/кг. Враховуючи зазначене, до оцінюваної партії товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості. 2 б), згідно ст.60 МК України, визначена митна вартість товарів з урахуванням всіх складових, ґрунтується на митній вартості митного оформлення, визнаній митним органом за МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898 на рівні 0.8357 $/кг.

Отже, у митного органу наявна інформація щодо митних оформлень подібних товарів. виготовлених заявленим виробником, а саме: інформація щодо продажу па експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки СРТ UA Львів, з урахуванням всіх складових на рівні 0,8357 $/кг (у перерахунку по курсу на дату митного оформлення) за МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898.

Суд враховує, що відповідно до Правил Інкотермс термін СРТ та термін FOB значно відрізняються.

Судом встановлено, що відповідно до графи 20 ЕМД від 11 лютого 2020 p. №UA110110/2020/002419 умовами поставки визначено FОВ Natal (Бразилія).

Ураховуючи наведене, вартість товару на умовах поставки FOB Natal (Бразилія) та СРТ UA Львів значно відрізняється та не може бути порівняною, оскільки витрати на фрахт сплачуються по різному та при обчислені складових заявленої митної вартості товари, що поставляються, не можуть бути визнані подібними (аналогічними) товарами.

Частиною 4 ст. 60 МК України визначено, що ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що товари за МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898 ввезені у тій же кількості, що і за МД від 11 лютого 2020 p. №UA110110/2020/002419, а також митним органом не враховано різниці між умовами поставки FOB і СРТ, оскільки зазначені умови поставки є відмінними один від одного комерційними рівнями.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 60 МК України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем нe доведено, що якість товарів та їх репутація на ринку є подібними (аналогічними) як за МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898, так і за МД від 11 лютого 2020 p. №UA110110/2020/002419. До того ж митним органом не зазначено жодних відомостей щодо врахування торгової марки товарів за МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898.

Відповідно до вимог ч. 2 зазначеної статті під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Проте, відповідачем не наведено будь-якого доказу, що товари за МД від 7 лютого 2020 р. №UA209170/2020/8898 і за МД від 11 лютого 2020 p. №UA110110/2020/002419 є комерційно взаємозамінними, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 60 МК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 МК України інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Судом встановлено, що відповідачем взагалі документально не підтверджено жодного факту, на який здійснено посилання у Картці відмови.

Повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15, №21-127а15, Верховним Судом від 23 січня 2020 року справа №804/4365/16, від 7 квітня 2020 року справа №160/5506/19.

Приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Тому суд дійшов висновку, що надані позивачем до відповідача документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку доказам, всім доводам та аргументам позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2020 р. № UA110000/2020/000093/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00015 від 15 лютого 2020 р. є такими, що підлягають задоволенню.

Суд також бере до уваги, що обставини справи, які є предметом дослідження, виникли до уведення в Україні в лютому 2022 р. надзвичайного та воєнного стану, а прийняті рішення, дії чи бездіяльність відповідача не пов`язані із уведенням воєнного стану.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути на рахунок позивача кошти у розмірі 32 617 грн. 63 коп., суд зазначає таке.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, правила якого застосовуються до відносин, пов`язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов`язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб`єктів правовідносин, діяльність яких пов`язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до вимог пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 1 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18 липня 2017 року № 643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25 жовтня 2019 року № 454) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2017 р. за № 976/30844 (далі Порядок № 643) він визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення, при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

За правилами пунктів 1, 4, 5, 8 Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до структурного підрозділу, що виконує функції з адміністрування митних платежів митниці та підготовки висновку (далі - Підрозділ).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.

Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України

Згідно з вимогами частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - БК України) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 643.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи та відсутність документального підтвердження дотримання позивачем процедури, врегульованої Порядком № 643, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині з огляду на їх передчасність.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості та картку відмови, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що спірне рішення та картка відмови є протиправними і підлягають скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими в частині, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалами справи між позивачем (Замовник) та Адвокатом Оплачко В.О. (Виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 12 серпня 2020 р. № 12-08/20.

Відповідно до вимог п. 1.1 розділу 1 цього договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу (адвокатські послуги) щодо оскарження рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110000/2020/000093/2 від 15 лютого 2020 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00015 від 15 лютого 2020 року та представництва інтересів замовника в якості позивача в Київському окружному адміністративному суду, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Згідно з вимогами п. 4.1 розділу 4 цього договору за надані послуги замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 3 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Розрахунок наданих послуг складається з:

- опрацювання матеріалів, підготовка та подача позовної заяви до суду 2000 грн.;

- супровід справи в суді, незалежно від кількості судових рішень; підготовка та подача необхідних процесуальних документів 1000 грн. (п. 4.3 розділу 4 цього договору).

Згідно з рахунком на оплату № 73 від 17 серпня 2020 р. позивачем перераховано на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти за надання правової допомоги на суму 3000 грн. 00 коп. Вказана обставина підтверджується і платіжним дорученням від 17 серпня 2020 р. № 16103 на суму 3000 грн. 00 коп.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що клопотання щодо повернення коштів за надану правничу допомогу підлягає задоволенню. Тому позивачу підлягає поверненню за надану йому правничу допомогу 3000 грн. за рахунок відповідача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з платіжним дорученням від 10 серпня 2020 р. № 22 позивачем сплачено судовий збір на суму 2197 грн. 00 коп.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог присуджує позивачу 1900 грн. 00 коп. понесених витрат по оплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15 лютого 2020 р. № UA110000/2020/000093/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00015 від 15 лютого 2020 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цитрекс-Україна (код ЄДРПОУ - 401555434) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43350935) витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цитрекс-Україна (код ЄДРПОУ - 40155434) судовий збір у розмірі 1900 (одну тисячу дев`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Цитрекс-Україна, адреса: вул. Промислова, буд. 5, м. Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ - 40155434.

Відповідач Дніпровська митниця Держмитслужби, адреса: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ - 43350935.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 29 квітня 2022 р.