Рішення

від 28.04.2022 по справі 308/1543/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1543/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Дергачової Н.В., за участі секретаря судових засідань - Стегней К.В., у присутності: позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 , а також представника відповідача - Котляр М.З. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву позивача - ОСОБА_1 до відповідача - Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації в Закарпатські області про стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до відповідача - Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації в Закарпатські області, за яким просить суд: стягнути з Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Минайська, буд. 40, м. Ужгород, 88015, код ЄДРПОУ 33578041 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 253 768,2 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

08 лютого 2021 року трудові відносини між позивачем та Середнянською ДШМ припинено на підставі Наказу №19 від 08 лютого 2021 року «Про припинення трудового договору», підписаного Головою ліквідаційної комісії Середнянської ДШМ Котляр М.З., із зазначеною причиною звільнення: ліквідація Середнянської ДШМ, ст. 40, п.1 КЗпП України, підстава звільнення: рішення 44 сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 02.12.2020 року №759.

Однак, в день звільнення ОСОБА_1 08.02.2021 р., відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні їй при звільненні та не здійснив виплату вказаних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Оскільки згідно ч. 1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум належних ОСОБА_1 повинна була бути проведена 08 лютого 2021 року, що у свою чергу здійснено не було, а тому першим днем затримки, за яку передбачено відповідальність ст.117 КЗпП України є 09 лютого 2021 року. При цьому останнім днем затримки щодо нарахування та виплати належних позивачу 61 899,22 грн., є 29 грудня 2021 року, коли у примусовому порядку і на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2021 року, ОСОБА_1 було остаточно та повністю виплачено належні їй суми виплат. Факт здійснення відповідачем першої частини і виплати належних при звільненні сум ОСОБА_1 15 грудня 2021 року та кінцевої (другої) частини виплати цих сум і 29 грудня 2021 року на банківський рахунок позивача, підтверджується і витягом з електронного ресурсу «Приват24».

Беручи до уваги вищезазначені факти, період затримки по виплаті належних позивачу сум заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку у загальному розмірі 61 899,22 грн. з 09 лютого 2021 року (включно) по 29 грудня 2021 року (включно) становить і 222 робочі дні, з них: - на лютий місяць 2021 року припадає 14 робочих днів затримки; - на березень місяць 2021 року припадає 22 робочих дні затримки; 4 I - на квітень місяць 2021 року припадає 22 робочих дні затримки; - на травень місяць 2021 року припадає 18 робочих днів затримки; - на червень місяць 2021 року припадає 20 робочих днів затримки; - на липень місяць 2021 року припадає 22 робочих дні затримки; - на серпень місяць 2021 року припадає 21 робочий день затримки; - на вересень місяць 2021 року припадає 22 робочих днів затримки; - на жовтень місяць 2021 року припадає 20 робочих днів затримки; - на листопад місяць 2021 року припадає 22 робочих дні затримки; - на грудень місяць 2021 року припадає 20 робочих днів затримки.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, позивач вважає, що відповідач повинен виплатити її середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 253 768,20 грн. з розрахунку 1143,10 грн. (середньо денна заробітна плата) х 222 дні затримки, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.02.2022 року судом було відкрите провадження за вищезазначеним позовом за правилами спрощеного позовного провадження.

11.04.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від 08.04.2022 № 35/01-18 від відповідача - Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації в Закарпатські області за яким він просить суд відмовити повністю у задоволенні позову позивача.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив наступне.

Твердження Позивача про те, що не виплативши належних йому при звільненні сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а також допустивши суттєву затримку у розрахунку з позивачем, відповідач фактично позбавив засобів існування звільнену ОСОБА_1 та спричинив надзвичайно скрутне матеріальне становище, ОСОБА_1 та її чоловік змушені були жити на одну пенсію ОСОБА_2 є неправдиві та безпідставні.

Наказом Середнянської дитячої школи мистецтв 08.02.2021 № 19 «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 » з 08 лютого 2021 року була звільнена.

Хочемо звернути увагу суду на те, що ОСОБА_1 була працевлаштована з 02.03.2021 року (Наказ 26.02. 2021 року № 22 - к «Про призначення ОСОБА_1 ») на посаду викладача Комунального закладу «Школа мистецтв Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» (код юридичної особи 43968257 адреса 89452, смт Середнє, вул. Закарпатська, 82).

Згідно довідки від 07.04.2022 № 256 ОСОБА_1 викладач мистецької школи (форма працевлаштування основна) КЗ «Школа мистецтв Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області» з 02.03.2021 року по 02.03. 2022 становив двісті одна тисяча чотириста шість грн. 77 коп.

Для приблизної оцінки розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, необхідно врахувати мінімальну заробітну плату встановлену Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», тобто на день звільнення позивача.

У зв`язку з чим, відповідач вважає, що можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг отримати як мінімальну заробітну плату по Україні, яка складала 6000 грн. 00 коп. за кожен місяць затримки розрахунку. Тому з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, відповідач вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить максимально наближено до суми 6000.00 грн. (1 місяць, а саме: з 08.02.2021 по 02.03.2021 позивач не отримував будь-який дохід з вини роботодавця. 1*6000.00 = 6000.00 грн.).

Відповідач також звертає увагу, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Виведена сума відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність. Крім того варто зауважити, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх не працевлаштованих батьків, дана норма регламентована ст. 51 Конституцією України та закріплений ст. 202 Сімейного кодексу України. Позивач маючи повнолітній синів ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у позові стверджує, що їй довелося жити лише на кошти її чоловіка ОСОБА_2 , які отримав за рахунок пенсійних нарахувань.

У відповіді на відзив від 19.04.2022 року позивач просить суд задовольнити в повному обсязі її позовні вимоги.

На спростування доводів відзиву на позов позивач зазначив, що вважає позовні вимоги такими, що відповідають принципам справедливості, співмірності і розумності, та застосування мінімального розміру заробітної плати встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» є не коректним, оскільки середньомісячна та середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 не оскаржувалася відповідачем у судовому засіданні по справі №308/10184/21, та всі позовні вимоги позивача було задоволено в повному обсязі. Право на працю позивача ніяким чином не зменшує та не знімає відповідальність з відповідача за невиконання ним покладених на нього державою обов`язків в частині невиплати всіх належних позивачу сум в розмірі 85825,12 гри. станом на 09.02.2021 року.

Заслухавши сторін та їх представників, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з наданих суду доказів, за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2021 року у справі № 308/10184/21, яке набуло законної сили 01.11.2021 року, за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Минайська, 40, ЄДРПОУ 33578041, за участю третьої особи: Ліквідаційної комісії Середнянської дитячої школи мистецтв, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Минайська, 40, ЄДРПОУ 05462314, про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, зазначений позов був задоволений.

Стягнуто з Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Минайська, 40, ЄДРПОУ 33578041) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належні їй при звільненні суми, у загальному розмірі 61 899,22 грн. (шістдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 22 коп.), в тому числі:

- 23 433,62 грн вихідної допомоги при звільненні;

- 6 858,60 грн заробітної плати за вісім днів лютого місяця 2021 року;

- 31 607,00 грн компенсації за 32 дні невикористаної відпустки.

При цьому судом було встановлено наступне.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 з 01 серпня 1989 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Середнянською дитячою школою мистецтв на посаді викладача.

Згідно з повідомленням від 08 грудня 2020 року, відповідно до рішення 44 сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 02.12.2020 року № 759 «Про ліквідацію Середнянської дитячої школи мистецтв», ОСОБА_1 письмово повідомлено про вивільнення з посади викладача Середнянської дитячої школи мистецтв з 08 лютого 2021 року, що підтверджується її підписом.

Восьмого лютого 2021 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Середнянською ДШМ припинено на підставі Наказу № 19 від 08 лютого 2021 року «Про припинення трудового договору», підписаного Головою ліквідаційної комісії Середнянської ДШМ Котляр М.З., причина звільнення: ліквідація Середнянської ДШМ, ст. 40, п. 1 КЗпП України, підстава звільнення: рішення 44 сесії сьомого скликання Ужгородської районної ради від 02.12.2020 року № 759.

П`ятого травня 2021 року ОСОБА_1 надіслала Голові ліквідаційної комісії Середнянської ДШМ п. Котляр М.З. заяву, зі змісту якої вбачається, що при звільненні 08.02.2021 року у порушення ст. 116 КЗпП України їй не було здійснено жодних належних виплат. Крім того, жодних повідомлень від ліквідаційної комісії про нараховані суми, належні їй при звільненні, вона не отримувала. На підставі зазначеного, просила надати їй інформацію про нараховані та не виплачені їй при звільненні виплати та їх розмір, а також повідомити про причини такої невиплати.

На вказану заяву ОСОБА_1 отримала відповідь у виді листа Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської РДА від 01.06.2021 № 81, з якого вбачається, що відділом було розроблено та сесією районної ради затверджено «Програму забезпечення фінансовим ресурсом установ культури Ужгородського району, що ліквідуються», згідно з якою було виділено кошти на виплату заробітної плати за січень 2021 року. Заробітна плата за січень 2021 року складала: 19260,35 грн, з них: оклад викладача - 16825,52 грн, надбавка за вислугу - 5047,66 грн, надбавка 15% - 841,28 грн, надбавка зав. відділом - 1211,44 грн, всього нарахована сума - 23925,90 грн (відрахування: ПДФО - 4306,66грн, військовий податок - 358, 89 гривень.

Суми заробітної плати за вісім днів лютого 2021 року, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану щорічну відпустку не були нараховані, оскільки директором Середнянської ДПІМ Ленарт О.М. не були подані табелі за лютий місяць 2021 року та не вказана у наказі про припинення трудового договору № 19 від 08.02.2021 кількість днів та сума компенсації.

Таким чином, судом встановлено, що в день звільнення позивачки ОСОБА_1 відповідач виплату належних їй сум не здійснив, так само як не здійснив такі виплати на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи судом.

За останні два місяці, що передували звільненню позивача з роботи ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за грудень 2020 року - 22941,33 гривень, що підтверджується довідкою, виданою Відділом Культури, молоді та спорту Ужгородської РДА № 99/03-17, а також за січень 2021 року - 23925,90 гривень, згідно з листом Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської РДА від 01.06.2021 № 81.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заробітної плати за вісім днів лютого місяця 2021 року в розмірі 6 858,60 гривень невиплаченої заробітної плати, а також 23433,62 грн вихідної допомоги при звільненні, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з позовними вимогами, позивачка ОСОБА_1 на день звільнення мала 32 дні невикористаної відпустки.

Відповідачем не було надано належних доказів на спростування доводів позивачки щодо не проведення з нею розрахунку за 32 календарні дні невикористаної відпустки. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок надання доказів щодо використання/невикористання позивачем відпустки, оскільки у його розпорядженні, як роботодавця мають знаходитися відповідні документи (накази про надання відпустки).

Крім того, відповідачем не було подано жодного доказу на спростування вимог позивачки, окрім як посилання на відсутність неалежного фінансування. Однак, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Пленуму ВСУ №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".

Оскільки відповідачем вищевказані доводи позивача щодо суми та кількості днів невикористаної відпустки не спростовані, суд приймає до уваги наведений позивачем розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки такий проведений у відповідності до встановленого Порядку, на підставі чого приходить до висновку, що вимога про стягнення грошової компенсації за 32 дні невикористаної відпустки в розмірі 31 607,00 грн також обгрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак суд вважає всі вищезазначені обставини встановленими та таким, що не підлягають доказуванню у межах цієї справи, оскільки у цій справі беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Згідно листа від 01.06.2021 № 81 Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації в Закарпатські області та доданих до нього доказів, вищезазначене рішення суду було виконано трьома платежами, а саме:

було проведено виплату у розмірі 19 260,35 грн. згідно розрахунково - платіжної відомості за видами оплат № 4910 за січень 2021 року;

15.12.2021 року було проведено виплату у розмірі 35 158,70 грн. згідно виписки банку;

29.12.2021 року було проведено виплату у розмірі 14 421,02 грн. згідно виписки банку.

Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 далі по тексту - Постанова КМ).

Відповідно до п. 2 Постанови КМ в даному випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно п. 5 Постанови КМ нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Постанови КМ передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два повні місяці роботи грудень 2020 року та січень 2021 року складала:

Грудень 2020 року - 22 941,33 грн. згідно довідки від 29.12.2020 року № 99/0317;

Січень 2021 року - 23 925,90 грн. згідно листа від 01.06.2021 року № 81.

Кількість робочих днів у грудні 2020 року складала - 22 робочих дні, а у січні 2021 року - 19 робочих днів, а всього 41 робочий день.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи становить 1 143,10 грн.

Кількість робочих днів за період з 09.02.2021 по 29.12.2021 року становить 223 робочих дні.

Як зазначено у ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 р. № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19) статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Як зазначено у ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Системний аналіз пункту 3 Порядку N 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі N 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі N 523/14396/19.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідач не виплатив вчасно позивачеві заробітну плату, що встановлено рішенням суду Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2021 року у справі № 308/10184/21, фактичний повний розрахунок з позивачем був проведений відповідачем лише 29.12.2021 року, відтак відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 09.02.2021 року по 29.12.2021 року, тобто за 223 робочих дні, з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи, що передували звільненню у розмірі 1 143,10 грн., що складає 254 911,30 грн. (223 * 1143,10 грн.).

Проте, суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (Провадження N 14-623цс18) згідно яких зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1.Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2.Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3.Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4.Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Судом встановлено, що згідно довідки від 07.04.2022 року № 256 ОСОБА_1 у період із 02.03.2021 року по 02.03.2022 року працювала у Комунальному закладі «Школа мистецтв Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, за основним місцем роботи, і отримувала заробітну плату з березня 2021 року по 29.12.2021 року у загальному розмірі 163 799,60 грн., а саме: у березні 2021 року у розмірі 15 725,39 грн., у квітні 2021 року - 16 354,41 грн., у травні 2021 року - 16 354,41 грн., у червні 2021 року - 16 354,41 грн., у липні 2021 року - 24 050,33 грн., у серпні 2021 року - 8 504,29 грн., у вересні 2021 року - 16354,40 грн., у жовтні 2021 року - 16 354,40 грн., у листопаді 2021 року - 17 308,30 грн., у грудні 16 439,25 грн. (18 083,18 грн. / 22 робочі дні * 20 робочих дні затримки = 16 439,25 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Зазначений факт був визнаний позивачем, відтак не підлягає доказуванню.

З урахуванням викладеного суд враховує, що підприємство на якому працювала позивач - Середнянська дитяча школа мистецтв перебуває у стані ліквідації, загальний розмір прострочених до виплати позивачеві сум заробітної плати та її складових складає 61 899,22 грн., фактичний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника складає середню заробітну плату за 14 робочих днів лютого 2021 року та 1 робочий день березня 2021 року, а всього за 15 робочих днів, що виходячи із середнього заробітку у розмірі 1 143,10 грн. складає 17 146,50 грн., а також р різниця у розмірах оплати праці за попереднім місцем роботи та новим місцем роботи, при цьому позивач просить суд стягнути з відповідача 253 768,20 грн., відповідач просив суд зменшити розмір цієї суми, відтак суд виходячи із принципів розумності та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період із 09.02.2021 року по 29.12.2021 року, у розмірі 254 911,30 грн., який обрахований судом на розмір 163 799,60 грн. заробітної плати за період з 02.03.2021 року по 29.12.2021 року, яку позивач отримувала за новим місцем роботи, відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 09.02.2021 року по 29.12.2021 року у розмірі 91 111,70 грн. (254 911,30 грн. - 163 799,60 грн. = 91 111,70 грн.) з наступним утриманням і перерахуванням податків і обов`язкових платежів із суми такого доходу, який є співмірним із розміром заборгованості по заробітній платі, таким що відповідає періоду нарахування та повністю компенсує позивачеві різницю у отриманій заробітній платі за цей період, тобто повністю захищає та відновлює права позивача.

Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене решта доказів судом не описується, оскільки вони безпосередньо не стосуються цієї справи.

У відповідності із ч. 9 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне витрати із сплати судового збору повністю стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки цей спір виник внаслідок неправильних дій саме відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 76-89, 258 - 261, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву позивача - ОСОБА_1 до відповідача - Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації в Закарпатські області про стягнення середнього заробітку, - задовольнити частково.

Стягнути з Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської райдержадміністрації, місцезнаходження: 89452, Закарпатська обл., Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Закарпатська, буд. 82, ідентифікаційний код 33578041, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , такої, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 , середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 09.02.2021 року по 29.12.2021 року у розмірі 91 111,70 грн. (дев`яносто одна тисяча сто одинадцять гривень 70 копійок) з наступним утриманням і перерахуванням податків і обов`язкових платежів із суми такого доходу.

Стягнути з Відділу культури, молоді та спорту Ужгородської райдержадміністрації, місцезнаходження: 89452, Закарпатська обл., Ужгородський район, смт. Середнє, вул. Закарпатська, буд. 82, ідентифікаційний код 33578041, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , такої, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 , витрати із сплати судового збору у розмірі 2 537,68 грн. (дві тисячі п`ятсот тридцять сім гривень 68 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 02.05.2022 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова