Рішення

від 19.04.2022 по справі 902/1119/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2022 р. Cправа № 902/1119/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницькі теплові мережі" (вул. Лютеранська, буд. 33, кім. 4, м. Київ, 01024)

про стягнення 302 829,56 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Балтак О.О. згідно ордеру, Швець О.П. за довіреністю;

відповідача Альциванович О.С. згідно ордеру

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 01.11.2021 (вх. № 1147/21 від 09.11.2021) Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницькі теплові мережі" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 302 829,56 грн, з яких: 254 896,52 грн - сума заборгованості, 11 996,11 грн - інфляційні втрати; 30 110,88 грн - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 5 826,05 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1715-5а від 02.01.2020 про транспортування теплової енергії в частині сплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 12.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1119/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.12.2021.

У визначену судом дату (06.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 20.12.2021 підготовче засідання призначено на 01.02.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2022 до суду подано відзив на позовну заяву № 22/01-001 від 25.01.2022.

28.01.2022 до суду подано клопотання № 22/01-002 від 27.01.2022 відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відзив на позовну заяву № 22/01-001 від 25.01.2022 та клопотання № 22/01-002 від 27.01.2022 залишено без розгляду.

За наслідками судового засідання 01.02.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.02.2022, про що постановлено відповідну ухвалу.

14.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 10.02.2022 (вх. № 01-34/1465/22) за підписом представника позивача - адвоката Балтака О.О., де наведеного заперечення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

17.02.2022 до суду надійшло клопотання № 22/02-002 від 16.02.2022 відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, за результатами розгляду якого, суд, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, задоволив таке клопотання відповідача, долучивши подані докази до матеріалів справи та прийнявши їх до розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 22.03.2022, про що 22.02.2021 постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 22.03.2022, з підстав введення в Україні воєнного стану та з огляду на клопотання позивача позивача, розгляд справи по суті відкладено на 20.04.2022.

На визначену судом дату зявились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на укладення 02.01.2020 між КП «Вінницяоблтеплоенерго» та ТОВ «Вінницькі теплові мережі» договору № 1715-5а про транспортування теплової енергії предметом якого є послуги з транспортування теплової енергії, які є власністю позивача, тепловими мережами, що знаходяться на балансі відповідача, від котельні за адресою: м. Козятин, вул. Незалежності, 75 до споживачів теплової енергії.

На виконання взятих на себе договірних зобовязань позивачем, в період жовтень 2020 р. - квітень 2021 р., було надано відповідачу послуги на загальну суму 391 925,93 грн., про що складено відповідні акти здачі- прийняття виконаних робіт (наданих послуг), та відповідно п.п. 3.1 - 3.2 Договору, направлено відповідачу на погодження та підписання.

Проте відповідачем не виконано свого обов`язку по підписанню відповідних актів та жодного разу не було направлено письмових обґрунтованих заперечень щодо причин відмови у їх підписанні. Тому, відповідно до пункту 3.2. Договору, акти вважаються такими, що визнані Сторонами та є підтвердженням кількості транспортованої теплової енергії у розрахунковому місяці.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по укладеному Договору в частині сплати за послуги з транспортування теплової енергії, станом на 01 листопада 2021 року у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 254 896,52 грн.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову. Суть заперечень, що наведені у клопотанні № 22/02-002 від 16.02.2022, зводяться до наступного. На виконання зобовязань за Договором, відповідно до двосторонніх актів наданих послуг з транспортування у період 2020 року, Товариством були проведені розрахунки до кінця опалювального сезону по квітень 2020р за встановленим у Договорі тарифом 139,58 грн. з ПДВ за 1 Гкал.

В подальшому рішенням Вінницької обласної ради № 986 від 24.09.2020 збільшено тариф на транспортування до 369,80 грн. ПДВ за 1 Гкал, починаючи з 01.10.2020, про що позивач повідомив відповідача листом № 891/07 від 28.09.2020.

На виконання зазначених обов`язків Товариством були здійсненні оплати згідно двосторонніх актів наданих послуг з транспортування до кінця 2020 року, тобто до кінця дії Договору.

Окрім того відповідач наголошує, що за змістом позовної заяви тариф згідно Договору встановлено на рівні 139,58 грн. з ПДВ за 1 Гкал, згідно рішення Вінницької обласної ради від 05.03.2019, при цьому не згадано про тариф 369,80 грн. з ПДВ за 1 Гкал за яким також проводились розрахунки.

До того ж відповідач зауважує, що 12.03.2021 Товариством отримано лист позивача, про встановлення тарифу на рівні 420,69 грн. з ПДВ за 1 Гкал починаючи з 01.01.2021. Пізніше, 30.09.2021 від позивача отримано лист про чергове збільшення тарифу до 551,69 грн. з ПДВ за 1 Гкал починаючи з 01.10.2021 року - фактично за 1 день до початку його введення в дію. Тоді як жодних погоджень на підвищення ціни Договору до 420,69 грн. з ПДВ за 1 Гкал та до 551,69 грн. з ПДВ за 1 Гкал чи укладення додаткової угоди (як передбачено п. 8.3. Договору) про це між Сторонами не відбулося, ніяких доказів на підтвердження цього не існує. Тому жоден з двосторонніх актів наданих послуг з транспортування та нарахована сума по збільшеному тарифу відповідачем до уваги не бралась і проплата не проводилась.

Заперечуючи доводи відповідача позивач наголошує на тому, що предметом стягнення у позовній заяві є заборгованість за надані послуги за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року. В свою чергу, відповідач зазначає, що ним було сплачено послуги за період до кінця опалювального сезону по квітень 2020 року та надає платіжні доручення саме за такий період. Крім того, на погашення заборгованості за Договором відповідач трьома платежами перераховував кошти позивачу 12.10.2021 які відображено в акті звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2020 по 18.10.2021, та проведено розрахунок суми заборгованості з урахуванням сплачених відповідачем 12.10.2021 коштів.

Отже, наведена інформація свідчить про те, що відповідачем не сплачено основну заборгованість за Договором № 1715-5а від 02.01.2020 про транспортування теплової енергії за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року в сумі 254 896,52 грн.

Аргументуючи правомірність своєї бездіяльності щодо неповної оплати послуг за Договором, відповідач зазначає те, що він не погоджується з коригуваннями тарифу з транспортування теплової енергії.

З даного приводу, позивач зазначає, що коригування тарифу з 01.01.2021 здійснювалось за Рішенням № 92 Вінницької обласної ради 8 скликання від 26.02.2021. Позивач же фактично одразу після прийняття такого рішення листом № 241/07-07 від 12.03.2021 повідомив відповідача про підняття тарифу. Зазначене рішення Вінницької обласної Ради не оскаржувалось і є чинним на сьогоднішній день.

Тому позивач вважає, що виставлені рахунки та акти наданих послуг за період січень 2021 р. - квітень 2021 р. з урахуванням коригування тарифів відповідно до Рішення № 92 Вінницької обласної Ради 8 скликання від 26.02.2021, що направлялись відповідачу, є повністю дійсними та чинними.

Крім того позивач заперечує твердження відповідача про те, що строк дії Договору № 1715-5а від 02.01.2020 р. закінчився 31.12.2020, а тому у відповідача нібито не виник обов`язок по сплаті послуг наданих позивачем після 31.12.2020, наголошуючи на тому, що позивач позбавлений права в опалювальний період припинити транспортування теплової енергії, навіть у разі закінчення строку дії договору. До того ж, відповідач в цей період продовжував отримувати послуги з транспортування теплової енергії.

В судовому засіданні 20.04.2022 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 20.04.2022 представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2020 між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (позивач, за Договором Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницькі теплові мережі" (відповідач, за Договором Сторона 2) укладено Договір про транспортування теплової енергії № 1715-5а (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Сторона 1 зобов`язується надавати Стороні 2 послуги з транспортування теплової енергії, яка є власністю Сторони 2, тепловими мережами, що знаходяться на балансі Сторони 1, від котельні за адресою: м. Козятин, вул. Незалежності,75 до споживачів теплової енергії. Сторона 2 зобов`язується оплачувати вартість транспортування теплової енергії на умовах, визначених Сторонами даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Сторона 1 здійснює транспортування теплової енергії власними тепловими мережами в обсягах, що є необхідним для забезпечення тепловою енергією споживачів Сторони 2.

За змістом п. 3.1. Договору, Сторона 1 та Сторона 2 щомісячно складають двосторонні Акти наданих послуг з транспортування теплової енергії на підставі укладених актів реалізації темплової енергії зі споживачамиприєднаними до теплових мереж КП «Вінницяоблтеплоенерго», в яких зазначаються обсяги фактично транспортованої темплової енрегії за розрахунковий період. Такий Акт складається не пізніше 5 (пятого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі непідписання акту наданих послуг, без надання Стороні 1 викладених в письмовій формі обгрунтований заперечень по акту або неповернення Стороною 2 підписаного акту наданих послуг у 5-ти денний термін, акти вважаються такими, що визнані Сторонами та є підтвердженням кількості транспортованої теплової енергії у розрахунковому місяці, про що зазначаться у визначених актах, та додаються до них підтвердження направлення Стороні 2 таких актів. (п. 3.2. Договору)

Акт наданих послуг є підставою для здійснення остаточних розрахунків між Сторонами за транспортування теплової енергії тепловими мережами за розрахунковий місяць. (п. 3.3. Договору)

Обсяг кількості теплової енергії, яка транспортується через теплові мережі Сторони1 визначається на підставі укладених актів реалізації теплової енергії зі споживачами приєднаними до теплових мереж КП «Вінницяоблтеплоенерго». (п. 3.4. Договору)

Розділом 4 Договору визанчено вартість транспортування теплової енергії.

Так, за змістом п. 4.1. Договору вартість транспортування у відповідності до ст.20 Закону України «Про теплопостачання» визначається згідно тарифу на транспортування теплової енергії, що затверджений рішенням 37 сесії 7 скликання Вінницької обласної Ради від 05.03.2019 і за 1 Гкал складає без ПДВ - 116,3167 грн., з ПДВ - 139,58 грн.

Тариф на транспортування теплової енергії може змінюватись рішенням Вінницької обласної Ради. У разі зміни тарифу на транспортування теплової енергії для Сторони 1, розрахунки здійснюються відповідно до нового тарифу. (п. 4.3. Договору)

Згідно п. п. 5.3.3. Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Договором платежів за фактично транспортовану теплову енергію Сторона 1 проводить Стороні 2 нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних за кожен день прострочення платежу та інфляційних втрат. Пеню, 3% річних, інфляційні збитки, споживач сплачує на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку.

Відповідно до п. 8.1. Договору, останній набуває юридичної чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2020 року включно.

Дія даного Договору може бути продовжена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди (п. 8.2. Договору)

За доводами позивача, на виконання взятих на себе договірних зобовязань позивачем, в період жовтень 2020 р. - квітень 2021 р., надані відповідачу послуги, з транспортування теплової енергії на загальну суму 391 925,93 грн, про що складено Акти надання послуг.

Так, відповідно до Акту надання послуг № 136 від 31.10.2020 вартість послуг за транспортування теплової енергії за період з 20.10.2020 по 31.10.2020 склала 19 292,47 грн;

відповідно до Акту надання послуг № 146 від 30.11.2020 вартість послуг за транспортування теплової енергії за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 склала 43 310,98 грн;

відповідно до Акту надання послуг № 160 від 31.12.2020 вартість послуг за транспортування теплової енергії за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 склала 74 425,96 грн;

відповідно до Акту надання послуг № 4 від 31.01.2021 вартість послуг за транспортування теплової енергії за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 склала 59 408,38 грн;

відповідно до Акту надання послуг № 20 від 28.02.2021 вартість послуг за транспортування теплової енергії за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 склала 90 286,36 грн; здійснено перерахунок вартості послуг за транспортування теплової енергії за січень 2021 на суму 10 365,18 грн;

відповідно до Акту надання послуг № 40 від 31.03.2021 вартість послуг за транспортування теплової енергії за період з 01.03.2021 по 31.13.2021 склала 73 551,56 грн;

відповідно до Акту надання послуг № 67 від 30.04.2021 вартість послуг за транспортування теплової енергії за період з 01.04.2021 по 14.04.2021 склала 21 285,04 грн.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем здійснено оплату за надані послуги транспортування теплової енергії на загальну суму 137 029,41 грн. Докази розрахунків судом досліджено та прийнято:

платіжне доручення № 1007 від 12.10.2021 на суму 74 425,96;

платіжне доручення № 1006 від 12.10.2021 на суму 43 310,98 грн;

платіжне доручення № 1005 від 19.10.2021 на суму 19 292,47 грн.

Тому, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача, станом на дату подання позовної заяви, становить 254 896,52 грн.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 254 896,52 грн.

Таким чином виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено під час розгляду справи, на виконання умов Договору позивачем було надано послугу з транспортування теплової енергії тепловими мережами у період з жовтня по грудень 2020 у об`ємах, визначених АТ «Вінницяоблтеплоенерго» у актах надання послуг, які були направлені на адресу ТОВ «Вінницькі темлові мережі», зокрема:

акт надання послуг № 136 від 31.10.2020, згідно якого обсяг отриманої відповідачем транспортованої позивачем теплової енергії за період з 20.10.2020 по 31.10.2020 становить 52,17 Гкал, вартість якої склала 19 292,47 грн;

акт надання послуг № 146 від 30.11.2020, згідно якого обсяг отриманої відповідачем транспортованої позивачем теплової енергії за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 становить 117,12 Гкал, вартість якої склала 43 310,98 грн;

акт надання послуг № 160 від 31.12.2020, згідно якого обсяг отриманої відповідачем транспортованої позивачем теплової енергії за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 становить 308,17 Гкал, вартість якої складає 74 425,96 грн.

Наявні в матеріалах справи засвідчені копії зазначених актів підписані в односторонньому порядку, Стороною 1. При цьому суд зважає на положення п. 3.2. Договору, який визначає, що у разі непідписання акту наданих послуг, без надання Стороні 1 викладених в письмовій формі обгрунтований заперечень по акту або неповернення Стороною 2 підписаного акту наданих послуг у 5-ти денний термін, акти вважаються такими, що визнані Сторонами та є підтвердженням кількості транспортованої теплової енергії у розрахунковому місяці, про що зазначаться у визначених актах, та додаються до них підтвердження направлення Стороні 2 таких актів.

Будь яких заперечень, у визначений Договором спосіб, зі Сторони 2 матеріали справи не містять, тому означені акти є визнаними Сторонами, а відтак підлягають оплаті, у спосіб та строки, погоджені в Договорі.

На виконання зобовязань по оплаті наданих позивачем послуг, відповідач 12.10.2020 провів три платежі на суми, що визначені в актах, а саме:

платіжне доручення № 1005 на 19 292,47 грн;

платіжне доручення № 1006 на 43 310,98 грн;

платіжне доручення № 1007 на 74 425,96 грн.

Наведеним стверджується виконання відповідачем зобовязань за Договором за надані послуг з траснпортування теплової енергії в період жовтень - грудень 2020 року в повному обсязі.

Поміж з тим, позивач стверджує про надання відповідачу послуг за Договором з транспортування теплової енергії в період січень - квітень 2021 року, на підтвердження чого надано наступні акти надання послуг:

акт надання послуг № 4 від 31.01.2021, згідно якого обсяг отриманої відповідачем транспортованої позивачем теплової енергії за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 становить 160,65 Гкал, вартість якої склала 59 408,38 грн;

акт надання послуг № 20 від 28.02.2021, згідно якого обсяг отриманої відповідачем транспортованої позивачем теплової енергії за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 становить 210,51 Гкал, вартість якої склала 90 286,36 грн; проведено перерахунок вартості наданих послуг за січень 2021 року на суму 10 365,18 грн;

акт надання послуг № 40 від 31.03.2021, згідно якого обсяг отриманої відповідачем транспортованої позивачем теплової енергії за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 становить 174,035 Гкал, вартість якої склала 73 551,56 грн;

акт надання послуг № 67 від 30.04.2021, згідно якого обсяг отриманої відповідачем транспортованої позивачем теплової енергії за період з 01.04.2021 по 14.04.2021 становить 50,041 Гкал, вартість якої склала 21 285,04 грн.

Наявними матеріалами справи стверджується, що акти наданих послуг за визначений період відповідачем отримано. Так, акти наданих послуг за січень, лютий 2021 р. згідно з відомостями трекінгу відправлень Укрпошти були вручені відповідачу 02.04.2021 (ідентифікатор поштового відправлення № 2103702282943 від 29.03.2021 р.); акт за березень 2021 р. - вручено 05.05.2021 (ідентифікатор поштового відправлення № 2103702367264 від 02.04.2021 р.); акт за квітень 2021 р. - вручено 14.06.2021 (ідентифікатор поштового відправлення № 2103702336563 від 18.05.2021).

При цьому відповідач заперечує надання послуг транспортування темлової енергії у визначений період на підставі Договору про транспортування теплової енергії № 1715-5а від 02.01.2020, посилаючись на закінчення строку його дії.

Так, строк дії Договору, визначений п. 8.1. Догового, встановлено з моменту підписання до 31 грудня 2020 року.

При цьому, пунктом 8.2. Договору визначено, що дія даного Договору може бути продовжена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

В матеріалах справи відсутня, і позивачем не надано відповідної додаткової угоди до Договору щодо продовження терміну його дії, відтак доводи позивача про надання послуг в період січень - квітень 2021 року на підставі Договору про транспортування теплової енергії № 1715-5а від 02.01.2020 є безпідставними.

Поряд з цим, надання позивачем відповідних послуг у визначений період підтверджено належними доказами, наведеними вище по тексту рішення, і прийняття таких послуг, у визначених в актах обємах не заперечується відповідачем у справі. При цьому останній заперечує стосовно тарифу на транспортування теплової енергії.

За змістом 4.1. Договору вартість трансопртування у відповідності до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» визначається згідно тарифу на трансортування теплової енергії, що затверджений рішенням 37 сесії 7 скликання Вінницької області Ради від 05.03.2019 і за 1 Гкал складає з ПДВ 139,58 грн.

Поряд з цим Сторонами погоджено, що тариф на трансопртування теплової енергії може змінюватись рішенням Вінницької обласної Ради, і у разі зміни тарифу розрахунки здійснюються відповідно до нового тарифу.

Як стверджує позивач, коригування тарифу з 01.01.2021 здійснювалось за рішенням № 92 Вінницької обласної Ради 8 скликання від 26.02.2021.

Листом № 241/07-07 від 12.03.2021 позивач повідомив відповідача про зміну тарифу. Отримання вказаного листа відповідачем визнається.

При цьому суд зауважує, що рішення № 92 Вінницької обласної Ради 8 скликання від 26.02.2021 є чинним на день ухвалення рішення в даній справі. Доказів його оскарження, визнання нечинним матеріали справи не містять.

Таким чином, суд погоджується з правомірністю застосування позивачем ціни (тарифу) на транспортування теплової енергії у розмірах, наведених вище, що встановлені Вінницькою обласною Радою, відповідно до її повноважень у встановленому законодавством порядку.

За даних обставин, при розгляді спору суд виходить з того, що позивачем в період січень 2021 р. - квітень 2021 р. відповідачу було надано, і останнім прийнято послугу з транспортування теплової енергії на загальну суму 254 896,52 грн.

Відтак, прийняття відповідачем послуг з транспортування теплової енергії за вказаний період покладає на нього обовязок по її оплаті.

Доводи відповідача про оплату послуг наданих до кінця опалювального сезону по квітень 2020 року є безпідставними, позаяк вказаний період не входить до предмету дослідження в даній справі.

З огляду наведене, відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання щодо оплати на суму 254 896,52 грн., а отже вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 254 896,52 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 30 110,88 грн пені, 5 826,05 грн три проценти річних та 11 996,11 грн інфляційних збитків.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 30 110,88 грн пені за період з 03.04.2021 по 01.11.2021, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно п. п. 5.3.3. Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Договором платежів за фактично транспортовану теплову енергію Сторона 1 проводить Стороні 2 нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, пункт 5.3.3. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у пункті 5.3.3. Договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

До того ж суд зважає на положення ст. 253 Цивільного кодексу України де визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування пені на загальну суму наданих послуг в період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року з врахуванням проведених відповідачем проплат та збільшення заборгованості. Періодом прострочення визначено з 03.04.2021 по 01.11.2021.

При цьому суд зауважує, що нарахування пені за зобовязаннями за період січень - квітень 2021 року є безпідставним, позаяк строк Договору про транспортування теплової енергії № 1715-5а від 02.01.2020 закінчився 31.12.2020, а відповідної додаткової угоди про продовження його дії Сторонами не укладено. Тоді як, виходячи з положень частин 4, 6 статті 231 ГК України, розмір пені та штрафу за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені та штрафу, або містить умову про те, що вони нараховуються відповідно до чинного законодавства, сума пені та штрафу може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Поряд з цим, за зобовязаннями за період жовтень-грудень 2020 року, період нарахування пені, виходячи з положень ч. 6 ст. 236 ГК України, збігає 04.10.2021.

Здійснивши власний розрахунок пені за період 03.04.2021 по 04.10.2021 з суми заборгованості 137029,41 судом отримано пеню в розмірі 10 692,02 грн. (розрахунок додається)

За наведеного, вимога позивача про стягнення 30 110,88 грн пені підлягає частковому задоволенню, в сумі 10 692,02 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 11 996,11 інфляційних втрат за період квітень - вересень 2021 року та 5 826,05 - 3% річних за період з 03.04.2021 по 01.11.2021, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом виявлено помилку в бік завищення. За перерахунком суду розмір 3 % річних за період з 03.04.2021 по 01.11.2021 складає 5 826,03 грн., розмір інфляційних втрат за період квітень - вересень 2021 складає 11 992,96 грн (розрахунки додаються)

За наведеного, вимоги позивача про стягнення 5826,05 грн 3 % річних та 11 996,11 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в розмірах 5 826,03 грн. - 3% річних, 11 992,96 грн - інфляційних втрат.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку як основного боргу, так і пені, процентів річних, інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частитни 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до задоволення частково з підстав наведених вище.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4 251,11 грн.

Окрім того судом розглянуто вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 29.09.2021 між Комунальним підприємством «Вінницяоблтеплоенерго» (Клієнт) та Фізичною особою - підприємцем Балтаком Олексієм Олеговичем (Адвокат 2) укладено Договір про надання правової допомоги №270-12-27 (далі - Договір), предметом якого є надання Адвокатами, які надають правову допомогу на підставі свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю усіма законними методами та способами правову (правову допомогу у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за надані послуги з Тоариства з обмеженою відповдалністю "Вінницькі теплові мережі", яка пов`язана чи може бути пов`язана зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів Клієнта.

Адвокат 2 бере на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу, представляти і захищати права та інтереси Клієнта перед усіма юридичними та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування (їх структурними підрозділами), судовими органами, правоохоронними (оперативними та слідчими) органами (прокуратури, МВС, поліції та СБУ), органами юстиції (ДВС, нотаріату та ін.), контролюючими органами (в т.ч. органами фіскальної служби, податкової інспекції та адміністрації, митної служби, ПФУ, інспекції праці, управління держпраці та ін.). (п. 2 Договору)

За змістом п. 3 Договору Клієнт уповноважує та наділяє Адвоката 2 усіма правами щодо представлення та захисту прав та законних інтересів в усіх судових органах України будь-яких інстанцій, судах загальної юрисдикції, господарських та адміністративних судах з усіма правами, що надаються Законом позивачеві, відповідачеві та третій особі (третій стороні), в тому числі з правом ведення справ у всіх судах всіх інстанцій, в тому числі справ про банкрутство, та вчинення всіх процесуальних дій, передачі (подачі) справи (позову, скарги) до суду, повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни предмету позову, укладення мирової угоди, оскарження (апеляції, касації) рішення (постанови, ухвали) суду, брати участь в апеляційних та касаційних інстанціях, вчиняти дії, пов`язані з виконанням судових рішень, ухвал, постанов, наказів суду, чи будь-якого іншого виконавчого документу. Обмеження повноважень Адвоката 2 - відсутні.

Загальна сума договору не перевищує 8 500 грн. без ПДВ, та може оуги змінена за взаємною згодою сторін. Вартість правових послуг зазначена в Додатку № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною. (п.п. 9, 9.1 Договору)

Додатком 1 до Договору Сторони погодили послугу, що надається за Договором - представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції, варстість якої встановили в розмірі 8500,00 грн.

Як підтверджується платіжним дорученням № 2717 від 01.10.2021 позивачем сплачено Адвокату гонорар за Договором в сумі 8500,00 грн.

Окрім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про право Балтаком Олексієм Олеговичем на заняття адвокатською діяльністю № 742 від 24.02.2012, ордер серії ВН №191782 від 01.11.2021 на представництво інтересів Комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго» Адвокатом.

Таким чином, понесені Комунальним підприємством «Вінницяоблтеплоенерго» витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК суд дійшов до висновку про задоволення вимоги КП «Вінницяоблтеплоенерго» про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 954,85 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницькі теплові мережі" (вул. Лютеранська, буд. 33, кім. 4, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 41252368) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 33649363) 254 896 грн. 52 коп. - заборгованості; 10 692 грн. 02 коп. - пені; 11 992 грн. 96 коп. - інфляційних втрат; 5 826 грн. 03 коп. - 3% річних; 4 251 грн. 11 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 7954 грн. 85 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, позивача - vinheatnet@ukr.net; представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 02 травня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037)

3 - відповідачу (вул. Лютеранська, буд. 33, кім. 4, м. Київ, 01024)