Рішення

від 01.05.2022 по справі 910/19281/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2022Справа № 910/19281/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аліт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Евраз Холдінг"

про стягнення 758 332,81 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Евраз Холдінг" про стягнення 758 332,81 грн.

Вказана позовна заява з доданими до неї документами сформована заявником в системі "Електронний суд" 24.11.2021 та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 25.11.2021 за вх. № 19281/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2021, для розгляду поданої позовної заяви в електронній формі визначено суддю Мудрого С.М.

25.11.2021 до канцелярії суду в системі "Електронний суд" позивачем подано заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

08.12.2021 до канцелярії суду позивач подав супровідний лист з позовною заявою з додатками.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 91581138 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.12.2021 року, а саме: 02000, м. Київ, пр. Бажана Миколи, будинок 10.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 24.02.2020 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою» (вибула).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/19281/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України,проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем, для здійснення закупівлі позивач звернувся до відповідача щодо можливості здійснення відповідної поставки. В подальшому сторони почали узгоджувати умови договору поставки, який так і не було підписано. Проте, на стадії узгодження умов договору в запропонованому проекті договору відповідачем був проставлений № EX-0206 від 21.09.2021.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю «Евраз Холдинг» (постачальник) виставлено товариству з обмеженою відповідальністю «Аліт» (покупець) рахунок на оплату №1650 від 20.09.2021 на загальну суму 758 332,81 грн.

Позивачем здійснено 100% передплату в розмірі 758 332,81 грн.. а саме: 21.09.2021 на суму 379 166,40 грн., згідно платіжного доручення №2976 від 21.09.2021 з призначенням платежу: «оплата за електротехнічне обладнання-товар. Дог. № EX-0206 від 21.09.2021, згідно рахунку №1650 від 20.09.21» та 28.09.2021 на суму 379 166,41 грн., згідно платіжного доручення №3038 від 28.09.2021 з призначенням платежу: «оплата за електротехнічне обладнання-товар. Дог. № EX-0206 від 21.09.2021, згідно рахунку №1650 від 20.09.21».

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок.

Враховуючи те, що відповідач виставив рахунок, а позивач його оплатив, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

09.11.2021 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу вих. №1701 від 09.11.2021 р. в якій вимагав до 15.11.2021 здійснити поставку товару або зв`язатися з представником ТОВ «Аліт» для узгодження дати та часу поставки. Або до 15.11.2021 року повернути раніше сплачені кошти за рахунком №1650 від 20.09.2021 у сумі 758 332,81 грн. Дана вимога направлена на адресу відповідача 09.11.2021, що підтверджується описом вкладення від 09.11.2021, накладною Укрпошти №0411203261420.

Також, 17.11.2021 позивачем направлено відповідачу вимогу вих. №1743 від 17.11.2021 в якій вимагає до 19.11.2021 року повернути раніше сплачені кошти за рахунком №1650 від 20.09.2021 у сумі 758 332,81 грн. Дана вимога направлена на електронну адресу відповідача 17.11.2021.

Позивачем зазначено, що станом на 25.11.2021 вищезазначені вимоги відповідачем не виконані, належної поставки товару не здійснено, грошові кошти не повернуто.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Згідно статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні належні докази з поставки товару на суму 758 332,81 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно виставленого рахунку, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 758 332,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 1 статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №2012-1 від 20.12.2020, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Аліт» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «ФІН ЛОУ ГРУП», ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1157137 від 16.11.2021 на ім`я адвоката Роздимаха Сергія Миколайовича,свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №872 від 15.11.2007, рахунок на оплату №41 від 16.11.202 на суму 30 000,00 грн. (переплата за правову допомогу згідно ДУ №2 від 10.11.2021), платіжне доручення №3591 від 16.11.2021 на суму 30 000,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за правову допомогу, згідно рахунку №41 від 16.11.21 без ПДВ».

Судом встановлено, що 20.12.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Аліт» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «ФІН ЛОУ ГРУП» укладено договір про надання правової допомоги №2012-1, відповідно до умов якого клієнт адвокатське об`єднання зобов`язується за дорученням клієнта надати правничу допомогу, а клієнт зобов`язується своєчасно та в повному обсязі її оплатити.

Відповідно до п.1.2 договору правнича допомога може надаватись у формі: консультацій з правових питань; представництва клієнта, захисту прав, свобод та інтересів клієнта перед державними органами, установами, організаціями, фізичними та юридичними особами, в судах та правоохоронних органах будь-якої інстанції; складення та підготовки документів правового, процесуального та облікового характеру, статутних та реєстраційних документів, договорів та додаткових угод, актів, довідок, заяв, листів, претензій, адвокатських запитів: подання документів до органів державної влади, судів, підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності, фізичним особам, іншим адресатам; внесення даних, відомостей, документів до системи бухгалтерського обліку клієнта; ведення бухгалтерського та податкового обліку, складення, формування та подання звітності від імені та за згодою клієнта, інші види правової допомоги та послуги правового характеру, які узгоджені та визнані сторонами необхідними.

Конкретний вид та обсяг правничої допомоги, які адвокатське об`єднання зобов`язується надати, а клієнт оплатити, визначається окремими усними чи письмовими завданнями та дорученнями, зміст яких складає адвокатську таємницю. Завдання та доручення клієнта, домовленості і угоди між сторонами можуть оформлюватись як окремі додаткові угоди до договору (п.1.3 договору).

Повноваження за договором надаються адвокатському об`єднанню строком на 3 (три) роки з дати підписання договору, який діє до повного виконання сторонами зобов`язань, в тому числі щодо оплати наданих послуг (п.3.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору вартість послуг за договором складає сукупну вартість всіх послуг наданих адвокатським об`єднанням клієнту за його дорученням в порядку та на умовах, визначених договором та додатковими угодами. Вартість та порядок оплати конкретних послуг та правничої допомоги, які надаються клієнту адвокатським об`єднанням визначається сторонами окремою додатковою угодою.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає що зазначених документів не достатньо для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу, оскільки позивачем не надано додаткової угоди №2 від 10.11.2021, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на суму 30 000,00 грн., а тому суд не може встановити які саме послуги надані адвокатом позивачу, а також чи ці послуги надані саме у даній судовій справі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.11.2018р. по справі №910/23210/17.

Суд зазначає, що надані заявником докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Тому вимога позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн. є недоведеною, необґрунтованою та такою, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст.236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Евраз Холдінг" (02000, м. Київ, пр. Бажана Миколи, будинок 10, код ЄДРПОУ 42134086) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аліт" (03057, місто Київ, вулиця Молдавська, будинок 2, приміщення 120, офіс 102, код ЄДРПОУ 30255335) основний борг в розмірі 758 332 (сімсот п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять дві) грн. 81 коп., судовий збір в розмірі 11 374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 99 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Мудрий