Рішення

від 26.04.2022 по справі 914/3887/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2022 Справа № 914/3887/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лініко Груп, м. Львів

про стягнення коштів в розмірі 225 237,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лініко Груп про стягнення коштів в розмірі 225 237,85 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 р., позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Лініко Груп про стягнення коштів в розмірі 225 237,85 грн., залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

10.01.2022 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву про виконання вимог ухвали суду від 22.12.2021 р. з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 748/22 від 12.01.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 23.02.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 16.03.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2022 розгляд справи по суті відкладено на 27.04.2022 р. із підстав, викладених в даній ухвалі.

27.04.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

27.04.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 17.01.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79010, м. Львів, вул. Під Дубом, буд. 7-Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3887/21.

В судовому засіданні 27.04.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 17 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ЕВАТРАНС», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНІКО ГРУП», (надалі - Відповідач) виставило Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» (надалі- Позивач, Товариство) рахунки на оплату з постачання товарів, а саме: рахунок на оплату №2 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №3 від 17.05.2019 на суму 5 208,89 грн.; рахунок на оплату №4 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №6 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №7 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №8 від 17.05.2019 на суму 30 938,70 грн.; рахунок на оплату №9 від 17.05.2019 на суму 30 938,70 грн. Загалом Відповідачем виставлено рахунків на оплату Позивачу на загальну суму 225 237,85 грн.

Позивач зазначає, що платіжним дорученням №1348 (334024698211) від 15.07.2019 на суму 39 537,89 грн., Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за грунт, затверджувач, шпаклівку згідно рахунку №2 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1081 (310985174911) від 31.05.2019 р. на суму 5 208,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 5 208,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за пневмомашину згідно рахунку від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1076 (310985172411) від 31.05.2019 на суму 39 537,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за шпаклівку, грунт згідно рахунку №4 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1361 (335826017311) від 18.07.2019 на суму 39 537,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за шпаклівку, грунт згідно рахунку №6 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1249 (326959974711) від 02.07.2019 р. на суму 39 537,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за шпаклівку, грунт згідно рахунку №7 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1251 (326959975211) від 02.07.2019 р. на суму 30,938,70 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 30 938,70 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за емаль згідно рахунку №8 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1293 (330249866011) від 08.07.2019 р. на суму 30 938,70 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 30 938,70 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за емаль згідно рахунку № 9 від 17.05.2019 р.

Загалом Позивачем перераховано Відповідачу кошти на загальну суму 225 237,85 грн.

Таким чином, позивачем зобов`язання з оплати вищезазначених рахунків виконано повністю, що підтверджується вказаними платіжними дорученнями на загальну суму 225 237,85 грн.

Відповідач в свою чергу зобов`язання не виконав, товар не поставив.

Позивачем направлялись на адресу відповідача лист за вих. № 287 від 28.10.2021 про повернення коштів та претензія від 24.06.2020 №НЮ-16- 73/20п. Вимоги Позивача про повернення коштів залишені відповідачем без задоволення. Позивач зазначає про те, що відповідач товар не поставив та кошти в сумі 225 237,85 грн. не повернув і це слугувало підставою звернення позивача в суд з даною позовною заявою. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 225 237,85 грн., судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 17.01.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79010, м. Львів, вул. Під Дубом, буд. 7-Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

17 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВ ЕВАТРАНС», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНІКО ГРУП», відповідно до даних з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що долучено позивачем до матеріалів справи (надалі - Відповідач) виставило Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» (надалі- Позивач, Товариство) рахунки на оплату з постачання товарів, а саме: рахунок на оплату №2 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №3 від 17.05.2019 на суму 5 208,89 грн.; рахунок на оплату №4 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №6 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №7 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №8 від 17.05.2019 на суму 30 938,70 грн.; рахунок на оплату №9 від 17.05.2019 на суму 30 938,70 грн. Загалом Відповідачем виставлено рахунків на оплату Позивачу на загальну суму 225 237,85 грн.

Відповідачем виставлено рахунків на оплату Позивачу на загальну суму 225 237,85 грн.

Платіжним дорученням №1348 (334024698211) від 15.07.2019 р. на суму 39 537,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за грунт, затверджувач, шпаклівку згідно рахунку №2 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1081 (310985174911) від 31.05.2019 р. на суму 5 208,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 5 208,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за пневмомашину згідно рахунку від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1076 (310985172411) від 31.05.2019 р. на суму 39 537,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за шпаклівку, грунт згідно рахунку №4 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1361 (335826017311) від 18.07.2019 на суму 39 537,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за шпаклівку, грунт згідно рахунку №6 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1249 (326959974711) від 02.07.2019 р. на суму 39 537,89 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 39 537,89 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за шпаклівку, грунт згідно рахунку №7 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1251 (326959975211) від 02.07.2019 р. на суму 30,938,70 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 30 938,70 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за емаль згідно рахунку №8 від 17.05.2019 р.

Платіжним дорученням №1293 (330249866011) від 08.07.2019 р. на суму 30 938,70 грн. Позивачем перераховано на користь Відповідача 30 938,70 грн. з призначенням платежу: перерахування коштів за емаль згідно рахунку № 9 від 17.05.2019 р.

Вказані рахунки на оплату та платіжні доручення долучені позивачем до матеріалів справи.

Загалом Позивачем перераховано Відповідачу кошти на загальну суму 225 237,85 грн.

Таким чином, Позивачем зобов`язання з оплати вказаних вище рахунків виконано повністю, що підтверджується вказаними платіжними дорученнями на загальну суму 225 237,85 грн., які перелічені вище і долучені позивачем до матеріалів справи.

Відповідач в свою чергу зобов`язання не виконав, товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, згідно із вказаними вище платіжними дорученнями, Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату в загальному розмірі 225 237,85 грн. згідно виставлених відповідачем рахунків.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. |

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова, від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав своїх зобов`язань з поставки товару на підставі виставлених ним рахунків на оплату, а саме: рахунок на оплату №2 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №3 від 17.05.2019 на суму 5 208,89 грн.; рахунок на оплату №4 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №6 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №7 від 17.05.2019 на суму 39 537,89 грн.; рахунок на оплату №8 від 17.05.2019 на суму 30 938,70 грн.; рахунок на оплату №9 від 17.05.2019 на суму 30 938,70 грн.

Відповідач проти наявності зазначеної перед позивачем заборгованості у зв`язку із непоставкою товару не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Суд зазначає, що регіональна філія «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» діє на підставі Положення про Регіональну філію Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, яке затверджено рішенням правління АТ «Українська залізниця» від 15.06.2021 (протокол № Ц-56/71 Ком.т.).

Згідно п. 2.1 Положення про філію, філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи.

Підпунктом 6 п. 10.5. Положення про філію передбачено, що для здійснення діяльності Філії та її Структурних підрозділів у межах, встановлених законодавством, Статутом Товариства та цим Положенням, Товариство наділяє Філію та її Структурні підрозділи правами представляти інтереси Товариства в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, а також у міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 225 237,85 грн. за непоставку товару, сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 225 237,85 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 378,57 грн., відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст. 252, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лініко Груп (79010, м. Львів, вул. Під Дубом, буд. 7-Б; код ЄДРПОУ №42939995) на користь позивача: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ № 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ № 40081221) 225 237,85 грн. заборгованості та 3 378,57 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 02.05.2022 р.

Суддя Долінська О.З.