Рішення

від 25.04.2022 по справі 914/151/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2022 Справа № 914/151/22

За позовною заявою: Комунального закладу Львівської обласної ради Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Святого Миколая, смт.Брюховичі, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 167508,00грн

Суддя У.І.Ділай

Секретар О.Старостенко

За участю представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022, справу №914/151/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 18.01.2022 позов залишено без руху.

09.02.2022 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 14.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.03.2022.

Ухвалою від 17.03.2022 судове засідання відкладено на 05.04.2022.

Ухвалою від 05.04.2022 судове засідання відкладено на 26.04.2022. Зобов`язано Львівську дирекцію ПАТ Укрпошта невідкладно письмово надати інформацію щодо фактичних причин невручення поштового відправлення за трек-номером 7901414416929 адресованого ТзОВ Кондор Логістик.

25.04.2022 від Львівської дирекції ПАТ Укрпошта до суду надійшов лист, в якому зазначено, що поштове відправлення за трек-номером 7901414416929 адресоване ТзОВ Кондор Логістик вручено 21.02.2022 уповноваженій особі.

Позивач та відповідач в судове засідання 26.04.2022 повторно явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвали не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Після завершення судового засідання від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про залучення представника за довіреністю та клопотання про долучення оригіналів документів до матеріалів справи.

Станом на 26.04.2022 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

07.08.2019 між сторонами укладено договір про постачання продукції №07/08-ПК (нафта, дистиляти), відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити товар по цінах, в кількості, асортименті, що вказані в додатку №1 (Специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору.

07.08.2019 між сторонами підписано додаток до договору специфікацію, якою визначено найменування товару, кількість та ціну.

Ціна договору становить 132090,00 грн (пункт 3.2. договору).

Згідно з п.п. 4.1.,4.2 договору, датою поставки товару є дата передачі покупцю товару, відповідно до видаткової накладної. Поставки товару здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одного товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови.

Відповідно до п.5.1 договору, відповідач зобов`язався постачати товар у вигляді талонів або скретч-карт.

У п. 8.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня підписання і скріплення печатками та діє до 31.12.2019 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до акту приймання-передачі паливних карток від 03.08.2019, видаткової накладної № 220819/10 від 03.09.2019 відповідач передав покупцеві талони.

Як зазначено в позові відповідач виконав взяті зобов`язання не в повному обсязі. Неотовареними залишились талони на загальну суму 3339,70грн.

Крім того, 18.03.2020 між сторонами укладено договір про постачання продукції №18/03-П (нафта, дистиляти), відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити товар по цінах, в кількості, асортименті, що вказані в додатку №1 (Специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору.

18.03.2020 між сторонами підписано додаток до договору специфікацію, якою визначено найменування товару, кількість та ціну.

Ціна договору становить 136890,00 грн (пункт 3.2. договору).

Згідно з п.п. 4.1.,4.2 договору, датою поставки товару є дата передачі покупцю товару, відповідно до видаткової накладної. Поставки товару здійснюється постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одного товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови.

Відповідно до п.5.1 договору, відповідач зобов`язався постачати товар у вигляді талонів або скретч-карт.

У п. 8.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня підписання і скріплення печатками та діє до 31.12.2020 та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до акту приймання-передачі паливних карток від 03.08.2020, видаткової накладної № 170720/6 від 03.08.2020 відповідач передав покупцеві талони.

Як зазначено в позові відповідач виконав взяті зобов`язання не в повному обсязі. Неотовареними залишились талони на загальну суму 124506,72грн.

У порядку досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу лист-претензію від 24.09.2021, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав взятих зобов`язань за спірними договорами. Відтак, позивач нарахував за договором про постачання продукції №07/08-ПК від 07 серпня 2019 року 3339,70грн основного боргу, 193,79грн 3% річних, 464,55грн інфляційних втрат, а також за договором про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року 124506,72грн основного боргу, 7878,35грн пені, 10570,62 грн інфляційних втрат та 8715,50грн штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір про постачання продукції №07/08-ПК від 07 серпня 2019 року та договір про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п.5.3 спірних договорів зазначено, що покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар, а в п. 5.1 передбачено, що продавець зобов`язаний постачати товар в строк на умовах договором.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Як встановлено судом, позивач свої зобов`язання за спірними договорами виконав повністю. При цьому, відповідач не забезпечив передачу товару в кількості, передбаченій договорами. Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором відповідач не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару. Відтак, господарський суд доходить до висновку, що з відповідача слід стягнути основний борг за договором про постачання продукції №07/08-ПК від 07 серпня 2019 року 3339,70грн основного боргу та основний борг за договором про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року 124506,72грн основного боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що нарахування відповідають правовим приписам, відтак з відповідача підлягає до задоволення 193,79грн 3% річних, 464,55грн інфляційних втрат за період з 01.01.2020 до 07.12.2021 за договором про постачання продукції №07/08-ПК від 07 серпня 2019 року.

Разом з тим щодо вимоги позивача про стягнення 10570,62грн інфляційних втрат за договором про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року суд зазначає, що до позову не долучено належного розрахунку заявленої суми та періоду нарахування. За вказаних обставин у суду відсутня можливість перевірити правильність зазначеного нарахування, а відтак заявлена вимога про стягнення 10570,62грн інфляційних втрат за договором про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року слід залишити без розгляду.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 7878,35грн пені за договором про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2 спірних договорів за порушення строків поставки товару, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості поставленого в строк товару за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 6.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що до стягнення підлягає 7878,35грн пені.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 8715,50грн штрафу за договором про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно з п. 6.3. договору, нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару.

У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.

Оскільки, п. 6.3 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 8715,50грн 7% штрафу.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (79044, м.Львів, вул.Єфремова, 84, офіс 1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Комунального закладу Львівської обласної ради Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Святого Миколая (79441, м.Львів-Брюховичі, вул.Незалежності України, 1, ідентифікаційний код 23888726) за договором про постачання продукції №18/03-П від 03 березня 2020 року 124506,72грн основного боргу, 7878,35грн пені, 8715,50грн штрафу та 2176,48грн судового збору.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик (79044, м.Львів, вул.Єфремова, 84, офіс 1Б, ідентифікаційний код 39046990) на користь Комунального закладу Львівської обласної ради Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Святого Миколая (79441, м.Львів-Брюховичі, вул.Незалежності України, 1, ідентифікаційний код 23888726) за договором про постачання продукції №07/08-ПК від 07 серпня 2019 року 3339,70грн основного боргу, 193,79грн 3% річних, 464,55грн інфляційних втрат.

4.Вимоги про стягнення 10570,62грн інфляційних втрат залишити без розгляду.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 02.05.2022.

Суддя Ділай У.І.