Рішення

від 01.05.2022 по справі 914/413/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2022 Справа № 914/413/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес», м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Лагуш і спілка», м. Львів,

предмет позову: стягнення 189 710,38 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань по договору суборенди № 19/2 від 01.06.2019,

без виклику сторін.

ПРОЦЕС

15.02.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» до Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Лагуш і спілка» про стягнення 189 710,38 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження без судового засідання та без виклику сторін. Зазначено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі 24.03.2022, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу строк на подання відповіді на відзив, роз`яснено, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися сторонами протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 04.04.2022, відповідно, строк на подання відзиву закінчився 19.04.2022.

07.04.2022 позивачем подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з доказами її надіслання відповідачу.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзив ні у встановлений законом строк, ні на час постановлення рішення відповідачем не подано, хоча судом забезпечено стороні можливість реалізації такого права, враховуючи фактичне отримання ухвали про відкриття провадження відповідачем лише в квітні.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суд враховує, що 24.02.2022 Законом України затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який продовжений з 26 березня на 30 діб згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022. Разом з тим суд зазначає, що на час постановлення рішення жодних заяв, клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Небажання сторони реалізувати її процесуальні права не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всім учасникам справи забезпечено можливість участі в розгляді даної справи в межах розумних строків і обставини розгляду справи та відсутність відзиву відповідача не є перешкодою для постановлення рішення в даній справі.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 70 448,73 грн. заборгованості по орендній платі та компенсації вартості спожитих комунальних послуг, 4 909,21 грн. 3 % річних, 11 465,76 грн. інфляційних втрат, 102 886,68 грн. штрафу за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідач відзиву на позовну заяву, документів на спростування позовних вимог не подав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

01.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергооргрес» (згідно з договором орендодавець), Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» (згідно з договором орендар, згідно з матеріалами справи - позивач) та Приватне підприємство «Архітектурна майстерня «Лагуш і спілка» (згідно з договором суборендар, згідно з матеріалами справи - відповідач) уклали договір суборенди нежитлових приміщень № 19/2, відповідно до якого орендар зобов`язується передати, а суборендар прийняти в строкове платне володіння та користування на умовах суборенди нежитлові приміщення, загальною площею 60,60 м2, що знаходяться на 1-му поверсі головного корпусу літ. А-6 адміністративної будівлі за адресою, м. Львів, вул. Тютюнників, 55 (п. 1.1 договору). Майно складається з 2 (двох) кімнат, позначених в технічному паспорті з інвентарним номером 372 від 14.08.2008, № 11, площею 41,00 кв.м., та № 12, площею 19.,60 кв.м.

Право власності орендодавця на майно підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 118666970 від 27.03.2018, а право орендаря володіти та користуватися майном орендодавця підтверджується договором оренди нежитлових приміщень № 22-2/03/18 від 22.03.2018, укладеним між орендодавцем та орендарем (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору орендодавець та орендар засвідчують та гарантують суборендарю відсутність будь-яких претензій будь-яких третіх осіб на майно, а також те, що на момент підписання (укладення) цього договору вказане тут майно не виступає предметом будь-якого іншого договору (крім договору оренди нежитлових приміщень № 22-2/03/18 від 22.03.2018, укладеного між орендодавцем та орендарем) та не перебуває під арештом та/або забороною.

01.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергооргрес», Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» та Приватне підприємство «Архітектурна майстерня «Лагуш і спілка» підписали акт прийому-передачі до договору суборенди нежитлових приміщень № 19/2 від 01.06.2019 - дві кімнати: № 11, площею 41,00 кв. м., № 12, площею 19.,60 кв. м.

Позивачем і відповідачем 27.06.2019 підписано акт № ОУ-0000157 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 998,50 грн., 31.07.2019 - акт № ОУ-0000187 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 14 930,50 грн., 31.08.2019 - акт № ОУ-0000216 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 15 336,67 грн., 30.09.2019 - акт № ОУ-0000247 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 15 101,28 грн., 31.10.2019 - акт № ОУ-0000284 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 15 336,60 грн., 30.11.2019 - акт № ОУ-0000325 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 15 612,95 грн., 31.12.2019 - акт № ОУ-1700002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 418,52 грн., 31.01.2020 - акт № ОУ-0000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 404,02 грн., 29.02.2020 - акт № ОУ-0000065 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 16 013,24 грн., тобто на загальну суму 148 152,28 грн.

Акти включають орендну плату, компенсацію витрат за водопостачання і водовідведення, а також за електроенергію. Акти підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем здійснювались платежі із призначенням за оренду приміщення згідно з рахунками від 27.06.2019 та від 31.07.2019, за серпень 2019, за вересень 2019, за жовтень 2019, та без конкретизації місяця оплати, всього на суму 77 703,55 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір суборенди приміщень.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України «Підайм» передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору орендна плата за користування майном, вказаним у п. 1.1 договору становить 12 120,00 грн. в місяць без ПДВ. Сплата орендної плати проводиться суборендарем щомісяця, на підставі рахунку орендаря, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок орендаря у термін, не пізніший 10 числа облікового місяця.

Крім цього, відповідно до п. 2.4 договору суборендар компенсує витрати та електропостачання відповідно до показників індивідуального засобу обліку електричної енергії (лічильника), а також компенсує орендодавцю та або орендарю витрати на оплату інших комунальних послуг: теплопостачання, водопостачання та водовідведення на підставі рахунків орендодавця та/або орендаря, виставлених у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають по відношенню до будівлі зазначені послуги, пропорційно частці суборендаря, яка виражається у процентному співвідношенні площі приміщення, яку займає суборендар, до загальної корисної площі будівлі в цілому, що використовується орендодавцем або орендарем, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення орендодавцем або орендарем рахунку.

Як вбачається із підписаних сторонами актів приймання-передачі робіт (наданих послуг), такі містять дані та суми як орендної плати, так і компенсаційних витрат. Відповідні акти підписані обома сторонами. Відповідачем жодних зауважень до їх змісту не висловлено. Відсутність у справі рахунків орендаря чи орендодавця не впливає на строки оплати та не нівелює обов`язок відповідача здійснити оплату наданих йому як суборендарю послуг згідно з підписаним ним актом. Так, у постанові від 13.02.2020 у справі № 910/1558/19 Верховний Суд зазначив, що «ненадання позивачем рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 цього Кодексу, а, отже, наявність чи відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату».

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини справи, якими підтверджуються надання позивачем і прийняття відповідачем послуг на підставі суборенди приміщення на суму 148 152,28 грн., їх оплату відповідачем в сумі 77 703,55 грн., суд зазначає, що обов`язок по оплаті відповідачем решти суми - 70 448,73 грн. залишається не виконаним. Тому позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших позовних вимог про стягнення штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Отже, чинне цивільне законодавство не забороняє визначення сторонами в договорі різних видів забезпечення зобов`язань.

Відповідно до п. 5.2 договору за кожен випадок прострочення сплати орендної плати чи відшкодування компенсаційних оплат понад 3 місяці суборендар зобов`язується сплатити штраф у розмірі відповідної місячної орендної плати чи місячної суми компенсаційних витрат.

Позивачем здійснено нарахування 102 886,68 грн. штрафу, оскільки по актах за серпень, вересень, листопад, грудень 2019, січень лютий 2020 існувало прострочення понад три місяці.

Так, акт за серпень 2019 оплачений відповідачем згідно із платіжним дорученням 19.12.2019, тоді як мав бути оплачений 10.08.2019; акт за вересень 2019 оплачений 27.12.2019, хоча мав бути оплачений 10.09.2019; акт за листопад 2019 частково в сумі 2 000,00 грн. оплачений 03.07.2020, тобто також із пропуском строку понад 3 місяці; акти за січень та лютий 2020 не оплачені, тобто прострочення продовжує існувати і також перевищує 3 місяці. Враховуючи зазначене, а також беручи до уваги те, що відповідач допускав прострочення як по орендній платі, так і по компенсаційних витратах, так як такі включені в кожен акт, то суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими. Перерахувавши суму штрафу, заявлену до стягнення, суд зазначає, що така визначена позивачем математично правильно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіряючи розрахунок 3 % річних по кожному акту за період серпень грудень 2019, січень лютий 2020, суд зазначає, що позивачем такі пораховані правильно. Тому позовна вимога про стягнення 4 909,22 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, суд звертає увагу, що по акту за грудень 2019 прострочення виникло 11.12.2019, а не в листопаді, тому позивачем помилково включено листопад до періоду нарахування інфляційних втрат. Згідно з розрахунком суду інфляційні втрати за грудень 2019 грудень 2021 по акту за грудень 2019 становлять 3 119,19 грн., а не 3 189,29 грн. Крім цього, суд зазначає, що інфляційні втрати за період листопада 2019 червня 2020 по акту за листопад 2019 становлять 298,20 грн., а не 329,41 грн., а за вересень листопад 2019 по акту за вересень 2019 227,47 грн. Відповідно, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 11 363,90 грн., а не 11 465,75 грн., як заявлено до стягнення.

Враховуючи зазначене, суд підсумовує, що позовні вимоги є обґрунтованими частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (99,9 %).

Суд також зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви зазначено попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 56 846,66 грн. та вказано, що витрати будуть визначені відповідно до фактичних обставин справи. 07.04.2022 позивачем подано заяву про розподіл судових витрат в розмірі 20 000,00 грн., до якої долучено договір від 01.12.2021, ордер від 01.02.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт від 23.02.2022 про надання правової допомоги, рахунок на оплату та докази надіслання заяви з додатками відповідачу.

Так, 01.02.2022 Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» та Адвокатське об`єднання «Кодекс» уклали договір № АО103/22 про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта в процесі стягнення коштів з Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Лагуш і спілка» у зв`язку з неналежним виконанням умов договору суборенди нежитлових приміщень №19/2 від 01.06.2019.

Відповідно до обставин справи представництво позивача здійснює адвокат Воробець Святослав Іванович на підставі ордера серії ВС № 1123547 від 01.02.2022.

23.02.2022 сторонами укладено акт № 1/АО103/22 про надання правової (професійної правничої) допомоги: юридична консультація - правовий аналіз взаємовідносин між сторонами, наявних доказів (документів), узгодження правової позиції 3 000,00 грн., підготовка позовної заяви з додатками, посвідчення копій, виконання інших процесуальних вимог 17 000,00 грн., разом на суму 20 000,00 грн.

На підставі акта позивачу виставлено рахунок № 1/АО103/22 від 23.02.2022 на суму 20 000,00 грн.

Розглядаючи клопотання позивача про відшкодування йому витрат, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідач не подав заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 постанови).

Аналізуючи розмір витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування позивачем у даній справі, з урахуванням наведених критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та у співвідношенні зі здійсненим адвокатом позивача обсягом і видами правової допомоги, описаними в акті від 23.02.2022, підтвердженими позивачем та адвокатським об`єднанням, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та ціною позову, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума є обґрунтованою.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із тексту рішення, позовні вимоги задоволено частково, на 99,9%. Відтак, витрати на правову допомогу також підлягають пропорційному відшкодуванню відповідачем, а саме у розмірі 19 980,00 грн.

Суд звертає увагу, що заявником не подано доказів фактичного понесення заявлених до стягнення витрат у спосіб їх сплати адвокату в повному обсязі. Проте, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену в постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19, про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Архітектурна майстерня «Лагуш і спілка» (ідентифікаційний код юридичної особи 30918762, 79014, Львівська обл., місто Львів, вулиця Зборівська, будинок 10) на користь Приватного акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» (ідентифікаційний код юридичної особи 00128504, 79011, Львівська обл., місто Львів, вул. Тютюнників, будинок 55) 70 448,73 грн. основного боргу, 102 886,68 грн. штрафу, 4 909,21 грн. 3 % річних, 11 363,90 грн. інфляційних втрат і 2 842,81 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 19 980,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні вимог про стягнення 101,86 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Матвіїв Р.І.