Рішення

від 01.05.2022 по справі 120/14608/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 травня 2022 р. Справа № 120/14608/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мурафської сільської ради (вул. Коцюбинського, 23, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530; код ЄДРПОУ 04325495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Мурафської сільської ради (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Мурафської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Мурафської громади Жмеринського (Шаргородського) району Вінницької області. За результатами розгляду клопотання позивача, депутатами сільської ради прийнято рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою, оскільки земельна ділянка площею 9,1045 га із кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219 зарезервована для громадських пасовищ. До того ж, рішенням V сесії VIII скликання Мурафської сільської ради № 339 від 27.04.2021 вирішено надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під створення громадських пасовищ, а рішенням № 470 від 13.07.2021 на VIII сесії VIII скликання, депутатами Мурафської сільської ради вирішено замовити виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під створення громадських пасовищ, в тому числі на земельну ділянку площею 9,1045 га із кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219.

Сторона позивача звертає увагу, що як вбачається із копії рішення XIV сесії VIII скликання Мурафської сільської ради № 360 від 15.05.2019 та копії рішення V сесії VIII скликання Мурафської сільської ради № 339 від 27.04.2021 земельна ділянка із кадастровим номером 0525383000:03:002:0219 відсутня серед переліку земельних ділянок, які зарезервовані під громадські пасовища та переліку земельних ділянок, на які надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо їх подальшого відведення під створення громадських пасовищ. При цьому, у рішенні VIII сесії VIII скликання Мурафської сільської ради № 470 від 13.07.2021, земельна ділянка із кадастровим номером 0525383000:03:002:0219 міститься серед переліку тих ділянок, на які вирішено замовити виготовлення проектів землеустрою щодо їх відведення під створення громадських пасовищ.

На переконання ОСОБА_1 , рішення IX сесії VIII скликання Мурафської сільської ради № 491 від 19.08.2021 не ґрунтуються на положеннях земельного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України. Окрім того, даною ухвалою вирішено витребувати у Мурафської сільської ради всі наявні матеріали, які стали підставою для винесення рішення від 19.08.2021 №491 "Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим наданням її у власність на території Мурафської сільської ради", в частині відмови ОСОБА_1

26.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Мотивуючи свою позицію зазначає, що клопотання ОСОБА_1 було розглянуто, проте згідно з рішенням 5 сесії 8 скликання №339 від 27.04.2021 та рішення 8 сесії 8 скликання №470 від 13.07.2021, ділянка з кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219 міститься в переліку тих, на які вирішено замовити проект землеустрою щодо їх відведення під створення громадських пасовищ, при цьому при наборі рішення 5 сесії 8 скликання №339 від 27.04.2021 допущено помилку та замість кадастрового номеру: 0525383000:03:002:0219 двічі вказано кадастровий номер: 0525383000:03:002:0361. Виходячи з цього на голосування винесено рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з послідуючим наданням їх у власність, для ведення особистого селянського господарства.

За результатами поіменного голосування рішення про відмову в надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Мурафської сільської ради прийнято, оскільки «ЗА» проголосували 15 депутатів, «ПРОТИ» 0 депутатів, «УТРИМАЛИСЬ» 0 депутатів, «НЕ ГОЛОСУВАЛИ» 5 депутатів. Таким чином, більшістю голосів депутатів ради прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з послідуючим наданням її у власність, для ведення особистого селянського господарства.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про дотримання Мурафською сільською радою приписів діючого законодавства щодо розгляду заяв, винесення їх на пленарне засідання ради та прийняття рішень.

При цьому, представник відповідача звертає увагу, що Мурафською сільською радою вже отримано готовий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219 у комунальну власність (код згідно КВЦПЗ - 01.19) земельні ділянки під громадськими сіножаттями та громадськими пасовищами, який буде винесено на затвердження чергової сесії.

07.12.2021 позивачем подано письмові пояснення, у яких вказується, що відповідачем не дотримано приписів ч. 7 ст. 118 ЗК України, оскільки остання містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та ч. 7 ст. 118 не визначено такої підстави, як резервування ділянки для громадських пасовищ.

Окрім того, зазначено, що із відомостей Публічно кадастрової карти України та інформації із ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що на момент звернення позивача із клопотанням та на момент розгляду справи в суді, земельна ділянка з кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219, за цільовим призначенням відноситься до: «16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)». В той же час відсутні будь-які відомості про віднесення вказаної земельної ділянки до земельних ділянок із цільовим призначенням - 18.00 Землі загального користування, а також відсутні відомості з Державного земельного кадастру про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Тобто, перешкод для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не існує.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що 07.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з клопотанням, у якому просила передати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га (згідно п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України) та відповідно надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної або комунальної власності на території Мурафської громади Шаргородського району Вінницької області (Вінницька область, Шаргородський район, Клекотинська сільська рада), земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Окрім того, у клопотанні зазначено, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність розташована в масиві поля з кадастровим номером: 052538300:03:002:0219, загальною площею 9,1045 га, з цільовим призначенням: 16.00 (землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

За результатами розгляду такого клопотання Мурафською сільською радою прийнято рішення від 19.08.2021 №491 «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим надання її у власність на території Мурафської сільської ради», яким відмовлено, зокрема, ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За змістом рішення від 19.08.2021 №491 зазначено, що при передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, дана земельна ділянка була передана Мурафській сільській раді у комунальну власність. Згідно рішення 14 сесії 8 скликання від 15.05.2019 земельна ділянка загальною площею 9,1045 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0219, на яку було подано заяву, зарезервована для громадських пасовищ. Згідно рішення V сесії VIII скликання №339 від 27.04.2021 земельна ділянка загальною площею 9,1045 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0219, на яку було подано заяву, зарезервована для громадських пасовищ. VIII сесією VIII скликання №470 від 13.07.2021 прийнято рішення на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під створення громадських пасовищ по населеним пунктам. У тому числі на земельну ділянку площею 9,1045 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0219.

Позивач, вважає рішення Мурафської сільської ради від 19.08.2021 №491, в частині відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним, тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставин справи, суд керується такими мотивами.

Стаття 14 Конституції Українигарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ізст. 18 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першійстатті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України (незалежно від віку) на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою19РозділуЗемельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннямистатті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7ст. 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Отже, у частині сьомійстатті 118 ЗК Українивстановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу в разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас аналіз наведених норм вказує на те, що законодавцем визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який розширеному трактуванню не підлягає. При цьому суб`єкт владних повноважень не може відступати від положеньстатті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 та від 26.02.2019 у справі № 802/721/18-а.

З оскаржуваного рішення видно, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку з тим, що бажана для неї земельна ділянка розміщена в масиві земель, які зарезервовано для створення громадських пасовищ, а тому, на думку відповідача, наявні підстави для відмови у наданні дозволу.

При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні не вказує на конкретну правову підставу для відмови, що визначені ч. 7ст. 118 ЗК України.

Водночас, Мурафська сільська рада посилається на рішення №360 від 15.05.2019 та №339 від 27.04.2021, якими земельна ділянка загальною площею 9,1045 га за кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219 зарезервована для громадських пасовищ.

У свою чергу, представник позивача звертає увагу суду, що земельна ділянка за кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219 ані у рішенні від 15.05.2019 №360, ані у рішенні від 27.04.2021 №339 не міститься серед переліку земельних ділянок, які зарезервовано для громадських пасовищ.

З приводу таких доводів сторони позивача, враховуючи пояснення Мурафської сільської ради, суд зазначає, що дійсно, у переліках земельних ділянок, визначених у рішеннях від 15.05.2019 №360 та від 27.04.2021 №339 земельна ділянка за кадастровим номером: 0525383000:03:002:0219, площею 9,1045 га не значиться. Водночас, наявна земельна ділянка з кадастровим номером: 0525383000:03:002:0361 площею 9,1045 га. Відтак, з вищезазначеного вбачається, що у рішеннях Мурафської сільської ради допущено описки шляхом вказання не вірного кадастрового номеру земельної ділянки, а саме помилково вказано: 0525383000:03:002:0361, замість правильного: 0525383000:03:002:0219.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що в разі виявлення описок (помилок) сільська рада не позбавлена можливості внести зміни до свого рішення. Однак, в даному випадку такі зміни внесено не було, а про факт допущення описки зазначено лише у відзиві на позовну заяву.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні Мурафська сільська рада посилається на рішення VIII сесії VIII скликання №470 від 13.07.2021, яким вже надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під створення громадських пасовищ по населеним пунктам (у тому числі на земельну ділянку площею 9,1045 га, кадастровий номер: 0525383000:03:002:0219).

Оцінюючи правомірність наданої відповідачем відмови з такої підстави, суд зазначає, що згідно з ч. 2ст. 34 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Такі земельні ділянки набувають статусу земель загального користування населених пунктів та не можуть передаватися у приватну власність (ч. 4ст. 83 ЗК України).

Водночас, суд зазначає, що прийняття рішення про резервування земельної ділянки та щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під створення громадських пасовищ є лише одним з етапів у процедурі оформлення громадського пасовища та ще не свідчить про фактичне створення громадського пасовища на тій земельній ділянці, щодо якої позивачем подано клопотання, так само як і не змінює цільового призначення такої землі.

При цьому, на момент прийняття оскаржуваного рішення проект землеустрою ще не був затверджений на сесії сільської ради, про що вказує сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

Тому, на переконання суду, Мурафська сільська рада неправомірно та з непередбачених ч. 7ст. 118 ЗК України підстав відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. При цьому, суд наголошує, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яка є однією з підстав для прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу, в даному випадку не підтверджується належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Мурафської сільської ради від 19.08.2021 №491, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача у встановленому законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та вирішити питання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ орієнтовною площею 2 га, що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Мурафської сільської ради Вінницької області, суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

За наслідками аналізу вказаних положень суд зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.

Тобто в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність, суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.

Наведене також підтверджується положеннями ч. 4ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням VIII сесії VIII скликання Мурафської сільської ради №470 від 13.07.2021 вирішено замовити виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під створення громадських пасовищ, зокрема, на земельній ділянці площею 9,1045 га, кадастровий номер: 0525383000:03:002:0219, що розташована на території Мурафської сільської ради (с. Клекотина).

При цьому, відповідачем до відзиву долучено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність, земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами (код згідно КВЦПЗ 01.19), кадастровий номер ділянки: 0525383000:03:002:0219. Окрім того, представник відповідача зазначив, що питання про затвердження такого проекту буде вирішено на черговій сесії сільської ради.

Таким чином, за умови, що відповідний проект землеустрою виготовлений та поданий на розгляд і затвердження сесії сільської ради, або ж навіть вже затверджений, вбачається існування обставин, що безпосередньо впливають на вирішення питання про можливість надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі у приватну власність спірної земельної ділянки.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідача належить зобов`язати повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір від 02.07.2021 №44 про надання правової (правничої) допомоги, який укладено між адвокатом Федоренко П.П. (далі Адвокат, Виконавець) та Залокоцькою В.Д. (далі Клієнт, Замовник).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах поштового зв`язку, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, в органах ДВС, казначейства, в банківських установах, в правоохоронних органах, в прокуратурі, і Центрах надання адміністративних послуг, в нотаріальних органах, а також в судах усіх інстанцій.

Розділом 3 договору від 02.07.2021 №44 визначено ціну договору та порядок оплати. Так, вартість наданих юридичних послуг Адвокат визначає в індивідуальному порядку в залежності від категорії та складності справи. Вартість послуг оформляється через додаткову угоду та підтверджується розрахунком.

Окрім того, до позовної заяви долучено додаткову угоду №01 до договору про надання правової (правничої) допомоги №44 від 02.07.2021. Відповідно до п. 1 вищезазначеної угоди дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової (правничої) допомоги Замовнику згідно Договору № 44 від 02 липня 2021 року.

Норма години праці Адвоката складає: 0,2 (20%) мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 року, що становить 1200 (одна тисяча двісті) гривень (п. 2 додаткової угоди №45 від 14.05.2021).

Згідно з п. 5 додаткової угоди №44 від 02.07.2021 сплата узгодженої Сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвоката, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару у Додатку 1 до договору.

У свою чергу, порядок приймання-передачі наданої правової допомоги визначено п. 8 додаткової угоди. Так, правова допомога вважається наданою після підписання Акту наданих послуг, який підписується Сторонами. Адвокат надає Клієнту Акт наданих послуг, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Відповідно до Акту наданих послуг правової (правничої) допомоги від 27.10.2021 Адвокатом надано позивачу наступні послуги:

1. консультація та укладення договору про надання правової (правничої) допомоги 0,3 год. (400 грн.),

2. підготовка клопотання, графічних матеріалів та направлення через засоби поштового зв`язку до Мурафської сільської ради (код ЄДРПОУ 04325495) від 07.07.2021 1 год. (1200 грн.),

3. підготовка запиту про доступ до публічної інформації та направлення через засоби поштового зв`язку до Мурафської сільської ради у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 04325495) від 20.08.2021 1 год. (1200 грн.),

4. підготовка позовної заяви до Мурафської сільської ради (код ЄДРПОУ 04325495) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії 5 год. (6000 грн.).

Загальна вартість наданих послуг становить 8800 грн.

Окрім того, до позовної заяви долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру №10 від 28.10.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 8800 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 02.07.2021 №44.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в разі вирішення питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, а також враховуючи те, що дана справа належить до справ незначної складності, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.72,77,90,139,242,245,246,250,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати рішення ІХ сесії VIII скликання Мурафської сільської ради №491 від 19.08.2021, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мурафської громади Жмеринського району Вінницької області.

Зобов`язати Мурафську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мурафської громади Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки: 0525383000:03:002:0219, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду цієї справи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мурафської сільської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мурафської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Мурафська сільська рада (вул. Коцюбинського, 23, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530; код ЄДРПОУ 04325495).

Рішення суду в повному обсязі складено: 02.05.2022.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна