Рішення

від 22.02.2022 по справі 620/9549/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/9549/21

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді Падій В.В.,

при секретаріМихайлової І.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Зарічної Л.А.

представника відповідача Черняка І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 25-ДС від 13.07.2021 про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділення призову, з 13.07.2021 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу рекрутингу та комплектування третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня винесення наказу про його звільнення по день постановлення рішення суду;

- стягнути з Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заподіяну моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Лобана Д.В. від 25.08.2021 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На підставі розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 № 156 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» дану справу, у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 , призначено до повторного автоматизованого розподілу.

30.11.2021 зазначену справу, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Падій В.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 03.12.2021 прийнято справу №620/9549/21 до свого провадження; клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №620/9549/21 за правилами загального позовного провадження задоволено; призначено судове засідання на 21 грудня 2021 року о 14:00 год., яке буде проводитись одноособово суддею Падій В.В., у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Київська, 23, м. Чернігів, із повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Ухвалою суду від 16.12.2021, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року вирішено розгляд справи №620/9549/21 у судових засіданнях, у тому числі 21.12.2021 о 14:00 год., проводити в режимі відеоконференції під головуванням судді Падій В.В., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Київська, 23, м. Чернігів, 14000.

Відповідачем - Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю, вважають наказ правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач - Третій відділ Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не скористався правом на подання відзиву.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позов.

Представник відповідача - Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив на позов.

Представник відповідача - Третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позов визнав повістю.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду головного спеціаліста відділення призову Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки; посада відноситься до державної служби.

Наказом Військового комісара Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.06.2021 №333 «Про проведення додаткових організаційних заходів у військових установах Чернігівської області в 2021 році» на виконання спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2021 №Д-321/1/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами (установами) Збройних Сил України в 2021 році» призначено відповідальних з організації роботи по виконанню заходів щодо формування (переформування) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області (а.с. 53-57).

Згідно наказу Військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.06.2021 №42 ОСОБА_1 попередженийпро можливе скорочення посади чи перепризначення (а.с. 59-60, на звороті).

Згідно наказу військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.07.2021 №84 з 14.07.2021 Варвинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вважати переформованим в третій відділ Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с. 238).

Наказом Військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.07.2021 №25-ДС ОСОБА_1 звільнено 13.07.2021 з займаної посади згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с. 14).

Судом також встановлено, що штатна чисельність державних службовців Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки до 13.07.2021 становила 6 осіб (а.с.181), а штатна чисельність державних службовців Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з 14.07.2021 становила 24 особи (а.с.240-241).

Вважаючи наказ відповідача про звільнення з посади протиправним, а своє звільнення таким, що відбулося з порушенням законодавчо визначеної процедури, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з приписами частин 2 та 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 цього Закону).

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Як встановлено судом, згідно наказу Військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.06.2021 №42 ОСОБА_1 попереджений про можливе скорочення посади чи перепризначення (а.с. 59-60, на звороті).

Наказом Військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.07.2021 №25-ДС ОСОБА_1 звільнено 13.07.2021 з займаної посади згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку зі скороченням штату Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с. 14).

Проте матеріали справи не містять належного та допустимого доказу на підтвердження виконання відповідачем норм частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ щодо пропозиції відповідачем позивачу іншої рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Матеріали справи не містять також належного та допустимого доказу на підтвердження відмови позивача від переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Аналіз наведених нормативно-правових актів та матеріалів справи дає суду підстави для висновку, що Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки продовжило виконання функції Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та є його правонаступником.

При цьому завдання та функції, які виконує Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та які виконував Варвинський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є аналогічними, що підтверджується визначеними Положеннями про ці особи.

Ураховуючи зазначене, суд уважає, що у цьому випадку мала місце саме реорганізація, особи публічного права.

У судовому засіданні судом встановлено та відповідачами не заперечувалося, що в Прилуцькому районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, позивачу жодна посада не пропонувалась.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В обсязі встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних відносин суд погоджується з доводами позивача про те, що дії відповідачів стосовно позивача не мали на меті залишити позивача на державні службі. Йдеться не тільки про ту посаду, яку він обіймав до того, як відбулася реорганізація юридичної особи, але й про іншу вакантну посаду, на яку він, з огляду на свій ранг і категорію державної служби, міг би претендувати.

У контексті спірних правовідносин суд зауважує, що визначена Законом №889-VIII процедура звільнення у випадку реорганізації, яке супроводжується скороченням чисельності працівників або штату, спрямована не на те, щоб витримати строк тривалістю 30 днів і після того звільнити працівника, а насамперед на те, щоб протягом цього строку вживати заходів для того, щоб працевлаштувати осіб в межах можливостей, в цьому випадку, суб`єкта призначення. При скороченні чисельності штату звільнень не оминути, однак дії роботодавця мають засвідчити, що він справді вживав заходів щодо працевлаштування осіб з урахуванням, зокрема, переважного права на залишення на роботі, а також кваліфікаційних вимог до посади, позаяк в цій справі йдеться про державну службу.

У цій справі суд з`ясував обставини, які в сукупності дають підстави вважати, що відповідачі не запропонували позивачу жодної посади для працевлаштування останнього згідно частини 3 статті 87 Закону №889-VІІІ, тому звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ є безпідставним.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.07.2021 № 25-ДС про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділення призову, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі скороченням штату та її задоволення.

При цьому ОСОБА_1 просить суд поновити його на посаді головного спеціаліста відділу рекрутингу та комплектування Третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки позивач перебував на посаді головного спеціаліста відділення призову Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тому повинен бути поновлений саме на цій посаді з 14.07.2021, наступного дня після його звільнення, а не на посаді головного спеціаліста відділу рекрутингу та комплектування Третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Відповідно до довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.02.2021 №5/1037ф середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 робочі місяці (травень - червень 2021 року) становить 678,82 грн.

Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях, починаючи з першого дня після звільнення до дати прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді, тобто з 14.07.2021 по 23.02.2022, що становить 156 днів; середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 105895 (двісті дев`яносто сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 92 коп. (678,82 грн х 156 роб. дні = 105895,92 грн).

Отже суд вважає за необхідне стягнути з Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період, з 14.07.2021 по 23.02.2022, у розмірі 105895 (сто п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 92 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заподіяну моральну шкоду у розмірі 15000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.

Позивач обґрунтовує вимоги щодо стягнення моральної шкоди тим, що він залишився без засобів до існування, знаходився в стані нервових переживань та душевних страждань, погіршенням стану здоров`я, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого (а.с. 129).

Враховуючи протиправність оскаржуваного наказу, суд дійшов висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з незаконним його звільненням з посади з вини відповідача, позивач має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди.

Поряд з цим розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на доведеність заподіяної позивачу відповідачем моральної шкоди, виходячи з характеру допущених стосовно нього порушень, глибини та обсягу його моральних страждань, засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення, суд дійшов висновку, що розумним, справедливим та співмірним розміром моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача є 2000,00 грн.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищевикладене рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом з позовом було надано суду ордер на надання правничої правової допомоги, договір про надання правової (правничої) допомоги та послуг адвоката від 28.07.2021, акт виконаних робіт від 22.09.2021, квитанцію від 21.09.2021 (а.с. 133-134, 135, 137, 156 ).

Отже матеріалами справи підтверджується документально факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

У зв`язку з тим, що позов задоволений частково, суд вважає стягнути з Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір», а тому підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Третього відділу Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.07.2021 №25-ДС про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділення призову, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі скороченням штату.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділення призову Варвинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з 14.07.2021.

Стягнути з Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період, з 14.07.2021 по 23.02.2022, у розмірі 105895 (сто п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 92 коп.

Стягнути з Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Звернути до негайного виконання судове рішення в частині поновлення на посаді та в межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 02.05.2022.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Третій відділ Прилуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Зарічна, 70, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, код ЄДРПОУ - 09807520); Прилуцький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Київська, буд. 369, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ - 09807520).

Суддя В.В. Падій