Постанова

від 19.04.2022 по справі 813/3479/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 813/3479/16 пров. № А/857/22623/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 813/3479/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення - 28.10.2021 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 04.11.2021 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003901406 від 06 жовтня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2229435,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 557358,75 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003901406 від 06 жовтня 2016 року, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що між ТОВ «Перша логістична компанія» (Клієнт) та ТОВ «ЄС «Європейська будівельна-фасадна Компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «Шериф Комфорт» та ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп» (Експедитор) укладено договори, відповідно до яких Експедитор зобов`язується за дорученням Клієнта за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, вказаних клієнтом по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи. Однак позивачем до перевірки не надано документів, які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення при наданні транспортно-експедиційних послуг ТОВ «ЄС Європейська будівельна-фасадна Компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «Шериф Комфорт» та ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп», а саме: заявок на надання зазначених вагонів на вказані станції, квитанції про оформлення вантажу, виписок про оплату за страхування вантажу, іншу переписку, яка може свідчити про фактичне надання послуг вказаними підприємствами-контрагентами, якими оформлені представлені до перевірки акти приймання-передачі послуг по організації переміщення залізничним транспортом. Таким чином, вважає, що господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки документи, отримані позивачем від контрагентів, не можуть мати податкових наслідків, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит. Крім того, зазначає, що скасування ухвали слідчого судді від 12 квітня 2018 року згідно з ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року не може бути підставою для визнання протиправним наказу від 13 вересня 2018 року №5313 та перевірки, оскільки наказ на цей час вичерпав свою дію, а перевірка була проведена. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що скасування у судовому порядку ухвали слідчого судді, що слугувала підставою для проведення перевірки, свідчить про незаконність проведення перевірки та утворює підстави для скасування оскарженого у цій справі податкового-повідомлення рішення за її наслідком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими. Вказує, що на підтвердження виконання позивачем договорів з експедиторами сторонами були підписані відповідні акти надання послуг та звіти експедиторів, в яких зазначалося про надання послуг для ТОВ «Перша логістична компанія», а саме: з організації та отримання дозволів на переміщення залізничним транспортом у Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України, а також послуг з пошуку, підготовки технічного стану вагонів і надання їх на станцію та здійснення пломбування вагонів, а також інформаційні послуги про місцезнаходження вагонів з вантажем, шлях прямування, тощо (копії вказаних договорів, актів та звітів були долучені нами до матеріалів цієї справи). Діяльність експедиторів - ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ Маджестік лайн», ТОВ «Шериф комфорт», ТОВ «Торговий дім «Метрокепітал Груп» з організаційних перевезень в якості експедиторів, де останні є непрямими учасниками процесу перевезення, не підпадає під надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом. Таким чином, вважає посилання відповідача на відсутність у експедиторів (ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «Маджестік лайн», ТОВ «Шериф комфорт», ТОВ «Торговий дім «Метрокепітал Груп») договорів з ПАТ «Укрзалізниця», як на підставу нереальності здійснення господарської операції, є безпідставними, оскільки ПАТ «Укрзалізниця» є перевізником, а перевезення, як зазначено вище, не було предметом господарських операцій між позивачем та його контрагентами (експедиторами), тому і не потребувало укладення експедиторами (ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «Шериф комфорт», ТОВ «Торговий дім «Метрокепітал Груп») договорів з ПАТ «Укрзалізниця» чи її філіями, та, відповідно, вказані експедитори і не були зареєстрованими користувачами послуг залізничного транспорту та не перебували в Єдиній електронній картотеці клієнтів Укрзалізниці. Крім того, на підтвердження факту здійснених позивачем господарських операцій з контрагентами: ТОВ «ЄС «Європейська будівельна-фасадна Компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «Шериф Комфорт» та ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп», ТОВ «Перша логістична компанія» долучила до матеріалів справи №813/3479/16 належним чином засвідчені копії укладених договорів, додаткових угод до них, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи: акти здачі-прийняття робіт, звіти експедиторів (з деталізацією наданих послуг), залізничні накладні, зареєстровані податкові накладні, а на підтвердження факту здійснення оплати - до матеріалів цієї справи були долучені банківські виписки. В подальшому придбані послуги від ТОВ «ЄС «Європейська будівельна-фасадна Компанія», ТОВ «Маджестік Лайп», ГОВ «Шериф Комфорт» та ТОВ «ТД «Мєтрокепітал Груп» були реалізовані третім особам і за такими операціями позивач правомірно сформував податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) - Войтків З.Б. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не прибула, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд справи без участі представника, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Перша логістична компанія" зареєстроване 11 серпня 2011 року виконавчим комітетом Коростенської міської ради, останню реєстрацію проведено 20 квітня 2016 року Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської міської рад, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №14041070039003404, код ЄДРПОУ:37678031, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.28-37 Т.1).

Позивач взятий на податковий облік у ДПІ у Коростенській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 12 серпня 2011 року №197, станом на 19 вересня 2016 року перебував на обліку Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

У період, за який проводилася перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 квітня 2013 року №200115915, зареєстроване платником ПДВ з 01 січня 2014 року.

Основні види діяльності за КВЕД: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.20 вантажний залізничний транспорт, 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту, 52.24 транспортне оброблення вантажів, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Перша логістична компанія" (код ЄДРПОУ 37678031) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія" (код ЄДРПОУ 36850050), ТОВ "Маджестік Лайн" (код ЄДРПОУ 38952491), ТОВ "Шериф Комфорт" (код ЄДРПОУ 39735866) та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" (код ЄДРПОУ 37354392) за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19 вересня 2016 року № 8/13-01-14-06/37678031 (а.с.58-80 Т.1).

В акті перевірки встановлено, що позивач, на думку відповідача, порушив:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2229435,00 грн, в тому числі за грудень 2015 року в сумі 424813,00 грн, за березень 2015 року в сумі 904464,00 грн, за квітень 2015 року в сумі 291495,00 грн, за серпень 2015 року в сумі 608663,00 грн;

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, а саме: ненадання платником податків у повному обсязі всіх документів, що пов`язані з предметом перевірки.

Акт перевірки підписано із запереченнями, які розглянуті відповідачем та відхилені (а.с.81-84 Т.1).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0003901406 від 06 жовтня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2229435,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 557358,75 грн (а.с.86 Т.1).

Підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість став висновок відповідача про те, що у перевірених періодах ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" не надавало ТзОВ "Перша логістична компанія" транспортно-експедиторських послуг, так як у вказаних контрагентів відсутні достатні матеріальні та трудові ресурси для виконання таких послуг.

Крім того, досліджуючи формування ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" податкового кредиту та податкових зобов`язань, згідно з даними АС "Податковий блок", відповідач встановив факти формування податкових зобов`язань за операціями з підміни товарів/послуг, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням №0003901406 від 06 жовтня 2016 року, позивач звернувся в суд з позовом про визнання протиправним та скасування такого рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0003901406 від 06 жовтня 2016 року.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задоволено частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року скасовано, справу №813/3479/16 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту; з`ясувати наявність фізичних та технічних ресурсів для надання послуг контрагентами позивача, а також чи є такі, що набрали законної сили рішення по відкритому кримінальному провадженню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 813/3479/16 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003901406 від 06 жовтня 2016 року, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, позивачем не допущено порушень податкового законодавства, не знайшло свого підтвердження притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, ухвала суду про проведення перевірки скасована, а тому податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0003901406 від 06 жовтня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.

П.198.1 ст.198 ПК України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Разом з тим, недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (клієнт) з ТОВ "Маджестік Лайн" (експедитор) 15 березня 2015 року укладено договір № 1503 (до вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду), з ТОВ "Шериф Комфорт" (експедитор) 15 липня 2015 року укладено договір № 220, з ТОВ "Торговий Дім "Метрокепітал Груп" (експедитор) 02 березня 2015 року укладено договір № 03-15 (до вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду), з ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія" (експедитор) 03 березня 2015 року укладено договір №107, відповідно до умов яких експедитор зобов`язується за дорученням клієнта за винагороду і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів вказаних клієнтом, по лініях залізниць України, СНД і Західної Європи.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МГ000000018 від 28 квітня 2015 року, від 31 серпня 2015 року, від 28 серпня 2015 року, № МГ000000306 від 06 квітня 2015 року, № МГ000000279 від 08 квітня 2015 року, № МГ000000278 від 08 квітня 2015 року, акти надання послуг № ЄБ000000182, № ЄБ000000178, № ЄБ000000180, № ЄБ000000181, № ЄБ000000182, № ЄБ000000179 від 31 березня 2015 року, звіти експедитора про надання послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів залізничним транспортом та інших супутніх послуг за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за серпень 2015 року, податкові накладні, відомості вагонів, акти надання послуг.

Позивач здійснив оплату послуг ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп", що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, під час розгляду справи не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з вказаними у акті перевірки контрагентами суперечать (є нетиповими) видам діяльності Товариства або є збитковими.

Крім того, з первинних документів, які підтверджують придбання позивачем транспортно-експедиторських послуг у ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп", вбачається, що податкові накладні у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення № 168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити. Відповідні податкові накладні містять найменування контрагентів, характер та обсяг наданої послуги, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, які саме послуги надані, за якою ціною, між якими контрагентами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем долучено докази, що придбані позивачем послуги у ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" у перевірених періодах реалізовані на підставі укладених договорів наступним контрагентам: ПАТ "Аграрний фонд", ТОВ "Сталь", ТОВ "Енселко Агро", ПП "Гленкор Грейн Україна", ПП "Ямпіль Інвест", ТОВ "Торговий дім Харківський жиркомбінат", ТОВ "Оптімус Плюс", ПП "Оліяр", ТОВ "Віртус Коммодітіз", ПАТ "Лебединський насіннєвий завод", ТОВ "Агро Колос Л", ТОВ "Скайсід", ПП "Серна", ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", ТОВ "Агрофірма ім. Чапаєва", ТОВ "Браксіс-Полтава", СП ТОВ "Нива Переяславщини", ТОВ "Аграрні інвестиції", ТОВ "Агро Інвест Україна", ТОВ "Демор", ПП "Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції", ТОВ "Альянс Транс Рейл", ПАТ "Компанія "Райз", ТОВ Голден Сідс", ТОВ "Шалигенське", ТОВ "Тас Агро".

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем надано копії залізничних накладних, які підтверджують реальність виконання умов договорів, укладених позивачем з ПАТ "Аграрний фонд", ТОВ "Сталь", ТОВ "Оптімус Плюс", ТОВ "Енселко Агро", ПП "Гленкор Грейн Україна", ПП "Ямпіль Інвест", ТОВ "Торговий дім Харківський жиркомбінат", ПП "Оліяр", ТОВ "Віртус Коммодітіз", ПАТ "Лебединський насіннєвий завод", ТОВ "Агро Колос Л", ТОВ "Скайсід", ПП "Серна", ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", ТОВ "Агрофірма ім. Чапаєва", ТОВ "Браксіс-Полтава", СП ТОВ "Нива Переяславщини", ТОВ "Аграрні інвестиції", ТОВ "Агро Інвест Україна", ТОВ "Демор", ПП "Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції", ТОВ "Альянс Транс Рейл", ПАТ "Компанія "Райз", ТОВ "Голден Сідс", ТОВ "Шалигенське", ТОВ "Тас Агро".

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Перша логістична компанія» на підтвердження факту здійснених позивачем господарських операцій з контрагентами: ТОВ «ЄС «Європейська будівельна-фасадна Компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «Шериф Комфорт» та ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп» долучила до матеріалів справи належним чином засвідчені копії укладених договорів, додаткових угод до них, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт, звіти експедиторів (з деталізацією наданих послуг), зареєстровані податкові накладні, а на підтвердження факту здійснення оплати долучені банківські виписки. У подальшому придбані послуги від ТОВ «ЄС «Європейська будівельна-фасадна Компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «Шериф Комфорт» та ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп» були реалізовані третім особам та за такими операціями позивач правомірно сформував податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутні підстави для позбавлення платника податку права на податковий кредит за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також реєстрація контрагентом позивача податкових накладних, оформлення таких операцій належним чином складеними первинними документами.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на відсутність у експедиторів (ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «Маджестік лайн», ТОВ «Шериф комфорт», ТОВ «Торговий дім «Метрокепітал Груп») договорів з ПАТ «Укрзалізниця», як на підставу нереальності здійснення господарської операції, є безпідставними, оскільки ПАТ «Укрзалізниця» є перевізником, а перевезення не було предметом господарських операцій між позивачем та його контрагентами (експедиторами), тому і не потребувало укладення експедиторами (ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «Маджестік Лайн», ТОВ «Шериф комфорт», ТОВ «Торговий дім «Метрокепітал Груп») договорів з ПАТ «Укрзалізниця» чи її філіями, та, відповідно, вказані експедитори і не були зареєстрованими користувачами послуг залізничного транспорту та не перебували в Єдиній електронній картотеці клієнтів Укрзалізниці.

Доводи апелянта в частині наявності кримінального провадження від 08 грудня 2015 року № 12015000000000630, за яким, серед інших, ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп" підозрюються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів оцінює критично. Так, представник відповідача наголошує, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_1 у період з 2014 - 2016 роках зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, зокрема ТОВ "ЄС "Європейська будівельна-фасадна Компанія", ТОВ "Маджестік Лайн", ТОВ "Шериф Комфорт" та ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп".

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що листом №4823/6/99-9903-01-15 від 31 серпня 2021 року Державною фіскальною службою України надано інформацію, що наявна звітність слідчих підрозділів ДФС не передбачає обліку судових рішень у кримінальних провадженнях, оскільки повноваження слідчих безпосередньо із розслідуванням кримінальних проваджень чітко визначені КПК України. Процесуальна участь слідчого у кримінальному судочинстві завершується при прийнятті прокурором одного з рішень, передбачених ч. 2 ст. 238 КПК України (закриття, звернення до суду), або самостійному закритті провадження, у якому особі не повідомлялось про підозру.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, доказів визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України, а також протоколів допитів контрагентів позивача представником відповідача суду не надано.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що 19 грудня 2018 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції Трофімова Б.В. про проведення у кримінальному провадженні №312015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, - відмовлено, тому скасування у судовому порядку ухвали слідчого судді, що слугувала підставою для проведення перевірки, свідчить певною мірою про незаконність проведення перевірки.

Разом з тим, у спірних правовідносинах, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд першої інстанції досліджував реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, і покликання на скасування ухвали слідчого судді, що слугувала підставою для проведення перевірки не було визначено ознакою для скасування податкового повідомлення-рішення, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків та станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ "Перша логістична компанія" відсутні.

Крім того, внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року №802/2608/17-а.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на інформацію досудового розслідування у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інформація з баз даних стосується виключно контрагента і не вказує, жодним чином на протиправні дії платника податків - позивача, як покупця послуг у його контрагента, а доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод про надання послуг позивачу.

З врахуванням наведеного, покликання апелянта виключно на податкову інформацію та дані з електронних баз даних фіскальних органів по контрагентах позивача щодо відсутності у нього виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників, в якості обґрунтування висновку нереальності здійснення господарських операцій, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася в ході здійснення поставок товару, виконання робіт, а тому доводи контролюючого органу щодо неспроможності контрагентів позивача здійснити надання послуг за вищенаведеними договорами, не підтверджені жодними належними доказами.

Також, контролюючим органом не взято до уваги тієї обставини, що при укладенні договорів з контрагентами у позивача була наявна ділова мета, оскільки надані послуги, придбані в цих контрагентів, використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами і які спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Таким чином, відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити податковому органу правомірність відображення в податковому обліку певних операцій. При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагентів позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій, тому можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також ТОВ "Перша логістична компанія" не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу, є «сумнівними» чи «фіктивними» суб`єктами господарювання.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, позивачем не допущено порушень податкового законодавства, не знайшло свого підтвердження притягнення до кримінальної відповідальності контрагентів позивача, ухвала суду про проведення перевірки скасована, а тому податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0003901406 від 06 жовтня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 813/3479/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 02 травня 2022 року.