Постанова

від 19.09.2007 по справі 4/454-11/88

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/454-11/88

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

19.09.07                                                                                           Справа  № 4/454-11/88

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Галушко Н.А.

                                                                                Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув           апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «Я.Ю.Р.»

на рішення           Господарського суду Львівської області від 03.05.2007р.

у справі           № 4/454-11/88

за позовом           Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, м. Львів

до відповідачів:          1. Управління транспорту та зв'язку Львівської міської ради, м. Львів

                    2. ПП «Я.Ю.Р.», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, м. Львів

про           визнання недійсним договору

за участю представників:          

від позивача –Луговець О.М. - представник;

від відповідача 1          - не з'явився;

від відповідача 2          - Яремко Ю.Р. –директор, Івашків Л.В. –представник;

від третьої особи –не з'явився.

Представникам позивача і відповідача 2 права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2007р. у даній справі), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.05.2007р., суддя Сало І.А., позов задоволено повністю, визнано недійсним договір № 21/11-06 від 31.10.2006 року “Про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м. Львова”; виселено ПП “Я.Ю.Р.” (м. Львів, вул. Акацієва, 18 код ЄДРПОУ 20837326) з території Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (м. Львів, вул. Миколайчука, 9 код ЄДРПОУ 01996639).

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст.92, 95 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що:

-          даний договір позбавив позивача права отримання можливого прибутку чи  вільного використання земельної ділянки для власних потреб;

-          згідно з листом Виконавчого комітету Львівської міської ради № 2-16962/н для укладення договору оренди з ПП “Я.Ю.Р.” з Львівською міською радою до відповідного пакету документів необхідно долучити лист–згоду лікарні швидкої медичної допомоги, а така згода з боку позивача відсутня.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Я.Ю.Р.», відповідач 2 у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2007р. у справі № 4/454-11/88 та прийняти нове рішення, яким відмовити Комунальній міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги у задоволенні позовних вимог, оскільки скаржник вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а також мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, позивач у справі, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2007 року  у справі № 4/454-11/88 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення.

Представники позивача і відповідача 2 у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а також в поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги звернулася до господарського суду з позовом до Управління транспорту та зв'язку Львівської міської ради та ПП «Я.Ю.Р.»за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про визнання недійсним договору № 21/11-06 від 31.10.2006року “Про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова”  та виселення ПП “Я.Ю.Р.” з території лікарні.

Підставою звернення позивача до суду є, на його думку, порушення його прав, внаслідок укладення між Управлінням транспорту та зв'язку Львівської міської ради в особі начальника управління Шкургана М.І. та Приватним підприємством “Я.Ю.Р.” в особі директора Яремка Ю.Р. договору № 21/11-06 від 31 жовтня 2006 року про надання права Приватному підприємству “Я.Ю.Р.” на організацію паркування автотранспортних засобів на території Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (а.с.а.с.10-12).

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 1999 року Комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги уклала договір № 0700-В про надання в оренду Приватному підприємству “Я.Ю.Р.” асфальтованого покриття для стоянки автомашин площею 1767 кв.м., що знаходиться на території лікарні за адресою: м. Львів, вул. І. Миколайчука, 9. Дія цього договору припинилась 30 грудня 2002 року (а.с.а.с.3-6). З 30.12.2002 року між Комунальною клінічною лікарнею та ПП “Ю.А.Р.” жодних договорів не укладалось.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею (ІІ-ЛВ № 001134 40603017) 10.5878 га землі в межах згідно плану користування по вул. І. Миколайчука, 9 у м. Львові відповідно до ухвали 7-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ради народних депутатів від 9 грудня 1999 року № 412 надано у постійне користування для обслуговування лікарні. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 1-4 № 114 від 12.10.2000 року (а.с.а.с.33-37).

Згідно з ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

З огляду на викладене, право постійного користування земельною ділянкою - це різновид права користування земельною ділянкою, коли суб'єкти використовують надані їм земельні ділянки без заздалегідь визначених термінів. Таке право набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Як вбачається з п.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей, як володіння і користування.

Право володіння означає, що особі фактично належить земельна ділянка на підставах, визначених законодавством.

Зміст користування полягає у можливості отримання корисних властивостей земельної ділянки, тобто можливості її господарського використання з метою одержання прибутку або задоволення власних потреб.

З наведеного вбачається, що оспорений договір позбавив позивача права отримання можливого прибутку чи  вільного використання земельної ділянки для власних потреб.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, позивач звертався із листом (від 29.08.2005 року № 05-03/1843) до заступника голови міста із проханням не укладати нового договору оренди з орендарем ПП “Я.Ю.Р.” (а.с.13).

Згідно з п. «а»ч.1 ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Дана стаття передбачає право землекористувача регулювати діяльність, в тому числі шляхом укладення договорів, наприклад договору оренди земельної ділянки.

Право самостійного господарювання передбачає право землекористувачів (у тому числі орендарів) самостійно визначати напрями своєї підприємницької та іншої діяльності. Така діяльність планується і здійснюється землекористувачем самостійно без втручання інших органів.

Згідно з листом Виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.01.2007р. № 2-16962/н для укладення договору оренди з ПП “Я.Ю.Р.” з Львівською міською радою до відповідного пакету документів необхідно долучити лист–згоду лікарні швидкої медичної допомоги. Також у даному листі зазначено, зокрема про те, що звернень в управління природних ресурсів з відповідним пакетом документів не надходило.

Крім того, згода на укладення договору оренди земельної ділянки з-боку позивача на момент укладення оспореного договору була відсутня, а доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем 2 суду не подано.

Також апеляційний господарський суд відзначає, що згідно з п.1.1 р.1 «Предмет договору»оспореного договору цей договір укладений на виконання ухвали сесії № 157 від 28.11.2002р. Львівської міської ради «Про затвердження Положення про організацію та функціонування зон паркування автотранспортних засобів на території м. Львова, рішень виконавчого комітету від 08.11.2002р. № 387 «Про організацію таксомоторних перевезень та визначення операторів паркування автотранспорту у м. Львові»та від 27.12.2002р. № 597 «Про плату за паркування автотранспорту». Згідно з п.1.2 даного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе організацію паркування та проведення збору коштів за паркування автомобілів на вул. Миколайчука, 9 згідно з паспортом зони паркування.

З наведеного вбачається, що укладення оспореного договору є похідним (наступним) етапом після укладення між відповідачем 2 та позивачем договору оренди, оскільки, щоб відповідачу 2 мати право на організацію паркування та проведення збору коштів за паркування автомобілів на вул. Миколайчука, 9, йому (відповідачу 2) потрібно укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем, якому вона надана у постійне користування. А як вже було зазначено вище, на момент укладення спірного договору, позивач не давав згоди (заперечував проти укладення) на укладення договору оренди земельної ділянки, яку йому надано у постійне користування, з відповідачем 2.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, недодержання яких є підставою недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно визнав оспорений договір № 21/11-06 про надання права на організацію паркування автотранспорних засобів на території м. Львова від 31.10.2006 року, укладений між Управлінням транспорту і зв'язку Львівської міської ради та Приватним підприємством «Я.Ю.Р.» про надання права останньому на організацію паркування та проведення збору коштів за паркування автомобілів на вул. Миколайчука, 9, недійсним.

Що стосується позовної вимоги Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги щодо виселення ПП «Я.Ю.Р.»з території лікарні, то оскільки нема жодних правових підстав щодо перебування відповідача 2 на території позивача, дана позовна вимога позивача правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі не те, зокрема, що судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, зокрема, ст.22 ГПК України, то такі є безпідставними з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, при розгляді даної справи, у судовому засіданні 05.04.2007р. відклав розгляд справи на 03.05.2007р., тобто на місяць. У скаржника було достатньо часу щоб подати докази та відзив на позовну заяву, оскільки, тільки 03.05.2007р. представником скаржника було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному директора підприємства і зайнятістю в іншому процесі за межами м. Львова представника відповідача 2.

Крім того, скаржником не подано суду належних та допустимих доказів у розмінні ст.34 ГПК України, які б підтверджували безпідставність і неправомірність заявленого позивачем позову про визнання недійсним оспореного договору.

Згідно з ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність заявленого позову про визнання недійсним оспореного договору .

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 03.05.2007 року у справі № 4/454-11/88 без змін, а апеляційну скаргу ПП «Я.Ю.Р.»- без задоволення.

Постанова оформлена і підписана 04.10.2007р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                                       суддя                                                            Галушко Н.А.

                                       суддя                                                            Юрченко Я.О.