Постанова

від 18.07.2007 по справі 21/4150-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/4150-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" липня 2007 р.                                                            Справа №21/4150-А

за позовом  Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому  

до Приватного малого  підприємства "Нюанс" м. Хмельницький

про стягнення 1450,74 грн.

Суддя  Огороднік К.М.                    Секретар судового засідання Козій Т.М.

Представники сторін:

від позивача - Мельник В.В. - за довіреністю.        

від відповідача - не з'явився

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог. Просять суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1450,74 грн., з якої 1063,19 грн. –заборгованість по штрафних санкціях, 384,36 грн. - по сплаті єдиного податку, 3,19 грн. –пені.

Відповідач, повідомлений належним чином про час, місце та дату судового розгляду в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, позовні вимоги за суттю та розміром не оспорив.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне

Відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Хмельницької міської Ради 09.09.1992 року.

Згідно даних ДПІ у м. Хмельницькому, станом на день подання адміністративного позову за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 1450,74 грн., в тому числі штрафні санкції за порушення законодавства про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 1063,19 грн. та за несплату єдиного податку в сумі 387,55 грн. (в т.ч. пеня 3,19 грн).

Дана заборгованість підтверджується рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.01.2007 року № 0014062303/0/323, № 0014072303/0/324, що винесені на підставі акту перевірки від 20.01.2007 року № 22010134/2302/84/232 та розрахунком сплати єдиного податку малого підприємництва - юридичною особою від 19.01.2007 року.

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість в сумі 1450,74 грн. в добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення останньої.

Аналізуючи обставини справи, судом враховується наступне

1. Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що податкові органи наділені правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Заборгованість відповідача перед бюджетом виникла за порушення вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі -Закон) (зокрема, пп. 1, 2, 9, 13 ст. 3), згідно якого, зокрема ст. 15, передбачено, що органи державної податкової служби є контролюючими, а тому є такими, кому надано право на звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості, що виникла за цим Законом.

Згідно ст. 2 Закону, фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

У відповідності до ст. 25 Закону, суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування

Проте, повної та своєчасної сплати штрафний санкцій відповідач не здійснював, що призвело до утворення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 1063,19 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість станом на 04.06.2007 року.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позов в частині стягнення штрафних санкцій заявлений обгрунтовано, підтверджується наявними у справі доказами та підлягає  задоволеню.

2. Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.

Статтею 2 вищевказаного Указу передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Статтею 4 вищевказаного Указу встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4 Указу на підставі поданої відповідачем заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 29.11.2005 року відповідачу було видано Свідоцтво про право сплати єдиного податку № 2225007210 (бланк серія А № 546802).

Проте, повної та своєчасної сплати єдиного податку відповідач не здійснював, що призвело до утворення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 384,36 грн.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позов в частині стягнення 384,36 грн. заявлений обгрунтовано, підтверджується наявними у справі доказами та підлягає задоволеню.

У зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем єдиного податку в сумі 384,36 грн. позивачем нарахувана пеня в сумі 3,19 грн. Стосовно позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 3,19 грн. судом враховується наступне.

Визначаючи суму пені та обґрунтовуючи її нарахування позивач посилається на Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 290 від 11.06.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 року за № 522/7843.

Із змісту вказаної Інструкції вбачається, що пенею є плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, а також порядок стягнення податкової заборгованості визначено Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за змістом якого стягнення податкового боргу в судовому порядку відбувається шляхом звернення стягнення податкової заборгованості за рахунок активів платника податків при умові вжиття відповідних заходів передбачених даним Законом.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. При цьому, судом враховується, що строки сплати єдиного податку встановлені Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, а не Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Нарахування суми податкового зобов'язання контролюючими органами не було.

Крім судом береться до уваги, що вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових  платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України „Про систему оподаткування”. У цих статтях єдиний податок не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж). Тому обов'язки суб'єкта підприємницької діяльності по сплаті єдиного податку не відносяться до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3,19 грн. не підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позов підлягає задоволеню в частині стягнення з відповідача 1447,55 грн. заборгованості. В решті позову слід відмовити, з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст.6, 14, 51, 71, 86, 94, 104, 105, 112, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому м. Хмельницький до Приватного малого підприємства „Нюанс” м. Хмельницький про стягнення 1450,74 грн. задоволити частково.

Стягнути з Приватного малого підприємства „Нюанс” м. Хмельницький (вул. Філіпова, 47, код 14158093) на користь Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому м. Хмельницький (вул. Театральна, 12, код 21324474) 1447,55 грн. (одну тисячу чотириста сорок сім гривень 55 коп.).

В решті позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      К.М. Огороднік

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.