Рішення

від 20.02.2022 по справі 756/281/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21.02.2022 Справа № 756/281/20

№756/281/20

№2/756/253/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 лютого 2022 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

при секретарі - Демченко І.В.,

за участі: позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвона Пленет» про визнання припиненими трудових відносин,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвона Пленет» (далі - ТОВ «Алвона Пленет») про визнання припиненими трудових відносин з 04.10.2019 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

В обґрунтування позову вказувала, що згідно Наказу №28 від 05.05.2015 року ТОВ «Алвона Пленет» позивач була призначена на посаду директора відділення вказаного товариства.

04.10.2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача про звільнення з посади директора відділення ТОВ «Алвона Пленет», при цьому лист був повернутий у зв`язку з закінченням строку зберігання, що на думку ОСОБА_1 свідчить про ухилення роботодавця від розірвання трудового договору з нею.

Починаючи з вересня місяця 2019 року, ОСОБА_1 не отримує заробітну плату від ТОВ «Алвона Пленет».

Фактично ТОВ «Алвона Пленет» не веде ніякої діяльності, адже як стало відомо ОСОБА_1 з вересня 2019 року центральний офіс товариства, що знаходивься за адресою вул., Пушкінська, буд. 8, у м. Одеса зачинено, а керівництво не виходить на зв`язок із працівниками, в тому числі з позивачем.

На думку ОСОБА_1 ухиляючись від розірвання трудового договору ТОВ «Алвона Пленет» порушило права позивача на розірвання даного трудового договору передбаченого ст. 38 КЗпП.

За таких обставин, ОСОБА_1 позбавлена можливості у інший спосіб припинити трудові відносини з ТОВ «Алвона Пленет» і, відповідно, працевлаштуватися на іншу роботу, що потягло за собою необхідність визнання припиненими трудових відносин у судовому порядку.

В судовому засіданні позивач підтримала позов з підстав зазначених у позовній заяві та просила про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлені про час та місце розгляду справи за адресою зареєстрованого місця знаходження, причин неявки до суду не повідомили.

Після оголошеної перерви в судовому засіданні ОСОБА_1 подала заяву про завершення розгляду справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

У ч.ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі N 1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі N 1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі N 1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом Законів про Працю України.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно із приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, Установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно Наказу №28 від 05.05.2015 року ТОВ «Алвона Пленет» позивач була призначена на посаду директора відділення вказаного товариства, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 6-10).

Починаючи з жовтня місяця 2019 року, ОСОБА_1 не отримує заробітну плату від ТОВ «Алвона Пленет», що підтверджується відомостями з Пенсійного фонду від 17.11.2019 року (а.с. 15).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Судом встановлено, та підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_1 користуючись своїм правом на розірвання трудового договору з ТОВ «Алвона Пленет» у встановленому законом порядку 04.10.2019 року на зазначену адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача направила рекомендованим листом поштою заяву про звільнення з роботи з посади директора Київського відділу ТОВ «Алвона Пленет» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, тобто висловила своє бажання щодо припинення роботи у даному Товаристві (а.с. 14).

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомила відповідача ТОВ «Алвона Пленет» за місцем знаходження юридичної особи за вказаною адресою про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

У подальшому, після спливу строку попередження (двох тижнів) з дня подачі зазначеної вище заяви, ОСОБА_1 продовжує вимагати розірвання укладеного між нею і Товариством трудового договору.

Проте, відповідач ТОВ «Алвона Пленет» всупереч вимогам закону та у порушення прав позивача на припинення трудових відносин і звільнення з роботи з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, жодних дій не вчинило, наказ про звільнення останньої з роботи не видано.

При цьому, рекомендований лист 19.10.2019 року повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 12, 13).

За твердженням позивача ТОВ «Алвона Пленет» фактично не веде ніякої діяльності. З вересня 2019 року центральний офіс товариства, що знаходився за адресою вул., Пушкінська, буд. 8, у м. Одеса зачинено, а керівництво не виходить на зв`язок із працівниками, в тому числі з позивачем.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи та факт порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі N757/61865/16-ц.

У своєму рішенні №201/1384/16-ц від 25.11.2019 року Верховний Суд України визначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої ст.38 КЗпП України.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вказані обставини не спростовані відповідачем у судовому засіданні жодними доказами.

Таким чином, суд вважає можливим визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 із ТОВ «Алвона Пленет» з 04.10.2019 року, тобто з дня подачі працівником заяви про звільнення за власним бажанням.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 36, 38 КЗпП України, ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвона Пленет» про визнання припиненими трудових відносин, - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвона Пленет» (код ЄДРПОУ: 39067413) за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням працівника з 04.10.2019 року.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвона Пленет» (код ЄДРПОУ: 39067413, місце знаходження: 65026, м. Одеса, вул.. Пушкінська, 8) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. в рахунок компенсації сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Шевчук