Рішення

від 01.05.2022 по справі 676/320/21

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/320/21

Номер провадження 2/676/184/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02травня 2022року Кам`янець-Подільськийміськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Федусь Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю"ХеппіПіпл"про стягненнязаборгованості позаробітній платі тасереднього заробіткуза періодзатримки розрахункупри звільненні,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся 19.01.2021 р. до суду з позовом до ТОВ "Хеппі Піпл" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. В огрунтування позовних вимог позивач вказує, що він відповідно до наказу №2-к від 06.07.2018 р. був прийнятий на посаду повара з 07.07.2018 року в Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеппі Піпл». До кола його трудових обов`язків входило серед іншого складання меню, закупівля продукції та готування їжі. До обов`язків відповідача як роботодавця входило забезпечення його необхідною продукцією, інвентарем, а також обов`язок щодо оплати праці у розмірі мінімальної заробітної плати згідно законодавства. 03.09.2018 р. трудові відносини з відповідачем було припинено за згодою сторін у зв`язку із відсутністю у відповідача потреби у виконанні ним даної роботи, а також у зв`язку з тим, що відповідачем протягом усього часу його роботи не виплачувалась заробітна плата. При отриманні трудової книжки на його запитання щодо виплати заробітної плати відповідач пообіцяв, що виплатить заробітну плату найближчим часом у зв`язку із фінансовими труднощами. Спочатку неодноразово нагадував відповідачу про необхідність виплати заробітної плати, потім в пошуках роботи був вимушений працювати в Києві, а пізніше за кордоном, а тому до відповідача не звертався вже так часто. В 2020 р. знову намагався отримати належну заробітну плату, але все було марно, а тому був вимушений не вірити обіцянкам відповідача, а захищати себе в законний спосіб. Позивач вказує, що відповідачем не виплачено належну йому заробітну плату в розмірі 6266,50 грн. за період з 07.07.2018 р. по 03.09.2018 р. Позивач просить суд винести рішення яким: стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 6266,50 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення; судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи у суді стягнути з відповідача. Під час судового розгляд представник позивача позовні вимоги зменшив, в уточненій позовній заяві від 20.12.2021 р. (а.с.а.с.64-66) представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 5715,49 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення; судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи у суді стягнути з відповідача. Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання н з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Представник відповідача подав суду відзив в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі оскільки заробітна плата позивачу була виплачена повністю, позивач відмовлявся від підпису відомостей на виплату готівки згідно яких отримував кошти про що складено відповідні акти.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу №2-к від 06.07.2018 р. позивач був прийнятий на посаду повара з 07.07.2018 р. в Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеппі Піпл». Наказом від 03.09.2018 р. позивача було звільнено з роботи за ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

За період роботи позивачу була нарахована заробітна плата: за липень 2018 р. 3002,50 грн., за серпень 2018 р. 3725,00 грн., за вересень 2018 р. 372,50 грн., а всього 7100,00 грн. Після утримання податків та зборів на руки підлягало до виплати 5715,49 грн. Вказані обставини підтверджуються довідкою відповідача(а.с.72).

Відповідно дост.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першоїстатті 21 КЗпП Українитрудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною першоюстатті 116 КЗпП Українивизначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

Згідно з частиною першоюстатті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, встановленістаттею 116 КЗпП України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Відповідно до положень частини першої статті 94КЗпП України та статті 1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (частина перша статті 115 КЗпП України).

За приписами статті 5Закону України«Про оплатупраці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод: колективних договорів, трудових договорів.

Відповідач на заперечення факту наявності заборгованості по заробітній платі надав суду відомості на виплату готівки № 2/7 за липень 2018 р.(а.с.45-46), відомості на виплату готівки № 9 за 08,09 2018 р.(а.с.40-41), які не містять підпису позивача. Із змісту відзиву на позов(а.с.38) видно, що зазначені відомості складені директором товариства ОСОБА_2 у якої з позивачем часто виникали непорозуміння з фінансових питань. Вказані відомості містять вказівку щодо здійснення виплат. В той же час доказів, підтверджуючих про покладення на директора товариства Харченко Л.Ф. обов`язків щодо виконання обов`язків головного бухгалтера в зазначений період відповідачем суду не додано. Суд критично оцінює зазначені докази, а також надані до них акти про відмову від підпису в відомості на виплату грошей від 16.08.2018 р.(а.с.42) та від 03.09.2018 р.(а.с.47), які складені за участю директора підприємства Харченко Л.Ф. та співзасновників відповідача оскільки повноваження співзасносновників товариства на складення зазначених актів не підтверджені статутними документами товариства. Відповідачем не забезпечено явку до суду зазначених осіб для допиту в якості свідків, а тому зазначені докази, суд вважає неналежними та недопустимими, на переконання суду їх не можливо вважати такими, що підтверджують факт виплати заробітної плати позивачу.

В зв`язку з цим, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 5715,49 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.117КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Середній заробіток працівника за затримку розрахунку при звільненні згідно з частиною першою статті 27Закону України«Про оплатупраці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число робочих відпрацьованих днів.

Середньоденна заробітна плата становить 172,50 грн. = 3002,50 грн.(зарплата за липень 2018 р.) + 3725,00 грн.(зарплата за серпень 2018 р.) / 17 + 22 робочих днів = 172,50 грн.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 р. по 02.05.2022 р. за 914 робочих днів(81 день 2018 рік, 250 днів 2019 рік, 251 днів 2020 рік, 250 днів 2021 рік, 82 дні 2022 рік) складає 157665,00 грн.

Встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц (провадження N 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третястатті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті насамперед слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення зазвичай ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

В зв`язку з цим, враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі перед позивачем, строк який минув з часу звільнення позивача до дня подачі позову до суду, обставини справи, фінансовий стан підприємства з врахуванням встаноення війського стану на території України з 24.02.2022 р., суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача до 18000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 221, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. 13, 76, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідаліьністю "Хеппі Піпл"( код ЄДРПОУ 41925997; місцезнаходження: вул.Миру, 6, с.Липи Кам`янець-Подільського району Хмельницької області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ): 5715,49 грн. заборгованості по заробітній платі, 18000,00 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів; 105,73 грн. судового збору.

Рішення в частині стягнення 2998,62 грн. заборгованості по заробітній платі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідаліьністю "Хеппі Піпл"( код ЄДРПОУ 41925997; місцезнаходження: вул.Миру, 6, с.Липи Кам`янець-Подільського району Хмельницької області) на користь держави 908,00 грн. судового збору.

На рішення сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.05.2022 р.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В