Ухвала

від 28.04.2022 по справі 522/4283/22

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа № 522/4283/22

Провадження по справі № 2/514/231/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року смт Тарутине

Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2022 року представник позивача ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 звернувся до Приморського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в якому просить:

1) поділити спільну сумісну власність подружжя шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на:

- житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 50,3 кв.м, житловою площею 22,9 кв.м;

- 1/2 частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м;

за ОСОБА_2 права власності на:

- 1/2 частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м;

- майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 41,7 кв.м;

- земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,0546 га з кадастровим номером №5124755100:02:001:0033 за адресою:

АДРЕСА_6 ) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на 1/2 частину житлової квартири за адерсою: АДРЕСА_4 , загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 32,1 кв.м; майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 41,7 кв.м; земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 0,0546 га з кадастровим номером №5124755100:02:001:0033 за адресою: АДРЕСА_6 у розмірі 87 874,53 грн.

3) Визнати спільною сумісною власністю подружжя копоративні права ОСОБА_2 у ТзОВ "Торговий комплекс "Джамбо" (код ЄДРПОУ 43808264, місцезнаходження: Одеська область, Тарутинський район, смт Тарутине, пр. Миру, 3/1).

4) Визнати спільною сумісною власністю подружжя копоративні права ОСОБА_2 у ПрП "ГАРАНТ-ЕСКАЛАЙН" (код ЄДРПОУ 37437080, місцезнаходження: Одеська область, Тарутинський район, смт Тарутине, пр. Миру, 3).

5) Поділити корпоративні права ОСОБА_2 у ТзОВ "Торговий комплекс "Джамбо" (код ЄДРПОУ 43808264, місцезнаходження: Одеська область, Тарутинський район, смт Тарутине, пр. Миру, 3/1) шляхом стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості його частки у статутному капіталі ТзОВ "Торговий комплекс "Джамбо".

6) Поділити корпоративні права ОСОБА_2 у ПрП "ГАРАНТ-ЕСКАЛАЙН" (код ЄДРПОУ 37437080, місцезнаходження: Одеська область, Тарутинський район, смт Тарутине, пр. Миру, 3) шляхом стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості його частки у статутному капіталі ПрП "ГАРАНТ-ЕСКАЛАЙН".

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеса від 28.03.2022 року за правилами підсудності до Тарутинського районного суду Одеської області була передана цивільна справа №522/4283/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2022 року, цивільна справа №522/4283/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя, передана на розгляд судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..

Пред`явлена позовна заява ухвалою суду від 18 квітня 2022 року була залишена без руху у зв`язку з тим, що вона не відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зокрема представник позивача не зазначив підстави придбання майна, придбаного подружжям у період шлюбу; обставини, що мають значення для визначення правового режиму майна подружжя, їх часток у цьому майні і вирішення питання про передачу певного майна тому або іншому подружжю; способу розподілу майна між подружжям; яким чином відповідач не визнає право власності позивача на спірне майно; ч. 1 ст. 177 ЦПК України, представник позивача до позовної заяви додав копії документів, які не були належним чином засвідчені; п.3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, представником позивача не було зазначено ціни позову, який підлягає грошовій оцінці на момент звернення до суду з позовом та не надано до суду підтвердження сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви відповідно до вимог ч. 3 статті 177 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 отримав ухвалу суду від 18 квітня 2022 року та на її виконання надав суду оновлену позовну заяву, яка відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, копії доказів, засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства та зазначив попередню ціну позову, проте будь-яких доказів того, що він звертався до оцінувача щодо оцінки спірного майна на момент звернення з даним позовом до суду, не надав. Крім того, в клопотанні про усунення недоліків позовної заяви ( на виконання ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 18.04.2022року) зазначив, що суд вправі визначити попереднью ціну позову з наведених позивачем доводів та наданих доказів на рівні - 1704 792, 92 грн. Більш того, надав вдруге клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі Тарутинським районним судом Одеської області посилаючись на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриаманих податків від 14.02.2022року річний дохід ОСОБА_1 становить 349, 56 грн. Зважаючи, що розмір судового збору, визначений для сплати за звернення до суду з відповідним позовом в будь-якому разі перевищуватиме 5 відсотків розміру річного доходу позивача, просив заяву задовольнити.

Дослідивши клопотання, вважаю за необхідне зазначити таке.

Частиною 2 статті 176 ЦПК України зазначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК /в новій редакції ст.176 ЦПК України/ передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та станом на 1 січня 2022 року становить 2481, 00 грн. Отже, за одну вимогу майнового характеру, сума судового збору становить не менше 992, 40 грн. (2481, 00 х 0.4) та не більше 12 405, 00 грн. (2481, 00 х 5).

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що позивачем не проведено оцінку майна право власності на яку вона просить визнати, а зазначено ціну позову з наведених нею доводів та наданих доказів на рівні - 1704 792, 92 грн.

Таким чином, враховуючи те, що діюче процесуальне законодавство надає суду першої інстанції повноваження визначити остаточний розмір судового збору під час розгляду справи в разі неможливості встановлення точної ціни позову та те що представник позивача просить суд виходячи із обставин позову самостійно визначити розмір судового збору, суд вирішив самостійно визначити розмір судового збору, а саме в розмірі 12 405, 00 грн.

Щодо звільнення від сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відстрочка це встановлення судом більш пізнього строку сплати судового збору, як це передбачено законом, а саме ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Основна умова, за якою може мати місце відстрочка чи розстрочка, - це майновий стан сторони, який повинен бути підтверджений суду достовірними доказами.

Статтею 8Закону України « Про судовий збір » передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Фактичний аналіз змісту вищевказаних законодавчих норм свідчить про те, що процесуальна можливість відстрочки судом належних до оплати судових витрат, зокрема й судового збору, належить до дискреційних повноважень суду, а тому немає імперативного характеру.

В свою чергу судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах » роз`яснено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Основна умова, за якою може мати місце відстрочка чи розстрочка, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати - це майновий стан сторони, який повинен бути підтверджений суду достовірними доказами.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ЦПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, належних і допустимих доказів на підтвердження майнового стану позивача, який би давав достатні підстави для задоволення клопотання про відстрочку сплати судового збору, позивачем суду не надано.

Долучені позивачем до клопотання Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриаманих податків від 14.02.2022року про те, що річний дохід ОСОБА_1 становить 349, 56 грн., свідчить про відсутність доходів позивача лише за І-IV квартал 2021 року, а тому не може достовірно підтверджувати майновий стан на момент звернення до суду з позовом.

Відстрочка сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду з позовною заявою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Позивач, надаючи клопотання про усунення недоліків визначених ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області, вдруге не надав суду достатніх доказів, які б свідчили, що за своїм майновим станом, позивач позбавлена можливості сплатити судовий збір, а відтак відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору. Тож, клопотання представника позивача про відстрочку сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Частиною першою ст. 4 Закону України « Про судовий збір » встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За наявності вказаних недоліків позовної заяви провадження у справі не може бути відкрито, позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачу слід надати строк на усунення вказаних в ухвалі недоліків заяви.

Недоліки мають бути усунуті шляхом надання документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 12 405 ( дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень, 00 коп.

У разі не усунення вказаних недоліків заяви у встановлений судом строк позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позову до визначеної дати, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Тончева