Рішення

від 02.05.2022 по справі 440/1984/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/1984/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 24.12.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:005:1327, місце розташування: за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та передати у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що він звернувся з клопотанням до відповідача про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:005:1327, за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення від 24.12.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що проект землеустрою погоджений у встановленому Земельним кодексом України порядку, а відповідач позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1984/22, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача та встановлено строк для їх надання до суду.

28.04.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Великобагачанською селищною радою правомірно відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:005:1327. оскільки земельна ділянка розташована за межами населених пунктів та території Великобагачанської селищної ради, у зв`язку з тим, що землі загального користування населених пунктів не можуть передаватися у приватну власність, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 по справі № 440/379/20 позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 37 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 13 вересня 2019 року Про розгляд заяви щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 . Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів громадянину ОСОБА_1 .

Рішенням 52 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 17.08.2020 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області.

Позивач звернувся до ФОП " ОСОБА_2 " з заявою виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 код (КВЦПЗ) 01.03 - для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області подано на затвердження Великобагачанської селищної ради.

Рішенням рішення 13 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.08.2021 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства"; відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 по справі №440/10208/21 позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення 13 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради від 11.08.2021 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області на черговому пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер: 5320255100:00:005:1327 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішенням 20 сесії 8 скликання Великобагачанської селищної ради від 24.12.2021 року позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з цим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі - ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7, 9 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 10 статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з частинами 8, 9, 10 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Таким чином, Земельний кодекс України встановлює повноваження на прийняття органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність та визначає вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою: невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/10208/21 визнано протиправним та скасовано Рішення 13 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради від 11.08.2021 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області на черговому пленарному засіданні сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер: 5320255100:00:005:1327 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради, з урахуванням висновків суду. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі №440/10208/21 набрало законної сили 14.12.2021.

Матеріалами справи підтверджено, що на земельну ділянку, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом у справі №440/10208/21 встановлені обставини протиправності вищезазначеного рішення Великобагачанської селищної ради, ухвалення якого визначене відповідачем у якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Як встановлено судом, 08.12.2020 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Огій О.М. надано висновок №18599/82-20 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради. На момент складення документації із землеустрою: код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: 18.00 - землі загального користування; запропоновано документацією із землеустрою: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

30.10.2020 державним реєстратором відділу у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області внесені відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з присвоєнням їй кадастрового номера: 5320255100:00:005:1327, що підтверджено копією витягу з ДЗК, згідно з яким цільове призначення - 18.00 землі загального користування; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Зазначені докази, вказують на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування за межами населеного пункту.

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.08.2018 у справі №817/586/17 та від 24.01.2020 у справі №316/979/18, відповідно до яких перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

З урахуванням вищенаведеного, посилання відповідача у спірному рішенні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

Отже, зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. А тому ухвалення відповідного рішення компетентним органом без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Великобагачанської селищної ради надати ОСОБА_1 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:005:1327, місце розташування: за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області та передати у власність ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення права особи на вільне використання земельної ділянки та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції Відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно відмови в наданні містобудівних умов та обмежень досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Суд вважає, що у даному випадку у Відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права Позивача потребує зобов`язання Відповідача прийняти рішення певного змісту, оскільки випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду, судом не встановлено.

Оскільки факт рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 року було зобов`язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою, відповідач повторно протиправно відмовив у затвердженні вказаного проекту.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Оскільки матеріали справи свідчать про протиправність прийняття відповідачем спірного рішення та враховуючи, що будь-які інші перешкоди для затвердження проекту землеустрою Позивачу, суд вважає, що ефективний захист порушеного права Позивача потребує зобов`язання Відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:005:1327, місце розташування: за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, у відповідності до поданої позивачем заяви, що є гарантією того, що спір між сторонами буде вирішений остаточно.

Щодо позовних вимог про передачу земельної ділянки у власність, суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів не належить питання розгляду спорів щодо передання земельних ділянок у власність.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією. Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 16.08.2021 між гр. ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_3 (адвокат) укладено договір №1/1 про надання правової допомоги, за умовами якого за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 №30/03 розмір грошової винагороди (гонорару) становить 4000 грн.

Позивачем надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02.02.2022 на загальну суму 4000 грн, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг).

При цьому, суд зауважує, що опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції у справі та узгодження її з клієнтом, зібрання документів необхідних для написання позовної заяви, виготовлення копії документів (доказів по справі) відноситься до підготовки (складення) позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, суд зазначає, що наведені докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 2000 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Великобагачанський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21044600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії восьмого скликання Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 24.12.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Великобагачанську селищну раду Миргородського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320255100:00:005:1327, місце розташування: за межами селища Велика Багачка на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) та витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 (дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко