Постанова

від 28.04.2022 по справі 2а-4619/10/2670

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-4619/10/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал консалтинг груп" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 на примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2010 у справі № 2а-4619/10/2670 виданий виконавчий лист про стягнення з Товариства з обмеженою діяльністю "Індастріал консалтинг груп" на користь Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва заборгованість у розмірі 44 338 грн. 31 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2016 здійснено заміну стягувача по адміністративній справі № 2а-4619/10/2670 - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва - на Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-10427/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 08.01.2013, а саме стягувача - Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва на Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

У подальшому, до суду першої інстанції надійшла заява від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість спірної ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує про те, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини справи, що стало причиною відмови у задоволенні заяви про видачу дублікату і поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частин 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з пунктами 18.2, 18.4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Разом з тим, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є наявність об`єктивних поважних причин, за яких такий строк був пропущений.

При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Досліджуючи підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання на які посилається апелянт колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, виконавчий лист № 2а-4619/10/2670 від 01.07.2010 пред`явлено до виконання 31.01.2018 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

20.01.2021 начальником Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано довідку про втрату виконавчого документа, в якій зазначено, що вказаний виконавчий лист № 2а-4619/10/2670 від 01.07.2010 повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» разом з оригіналом виконавчого документа та направлено на адресу стягувача.

Так, заявник стверджує про те, що виконавчий документ втрачено при поштовому пересиланні.

Разом з тим, із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа заявник звернувся до суду 11.05.2021.

При цьому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчився 01 липня 2013 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували втрату виконавчого листа № 2а-4619/10/2670 від 01.07.2010.

Крім того, заявником пропущено регламентований КАС України строк звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

При цьому, апелянтом не доведено наявності жодних поважних причин пропуску цього строку та не надано жодних доказів на підтвердження доводів викладених у такій заяві.

Посилання апелянта на те, що у березні 2020 року на території України було запроваджено карантин, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та отримати будь-яку інформацію щодо виконавчого листа № 2а-4619/10/2670, колегія суддів відхиляє за їх необґрунтованістю.

При цьому, апелянтом не доведено, що до запровадження карантину з 2010 року по 2020 рік він не мав можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та отримати будь-яку інформацію щодо виконавчого листа № 2а-4619/10/2670, а також, що під час запровадження карантину останній був позбавлений можливості письмово звернутися до органу ДВС щодо отримання відповідної інформації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, а стягувач звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому, визначені КАС України підстави для видачі дубліката виконавчого листа - відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не вказують на наявність передбачених процесуальним законодавством підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.В. Чаку