Рішення

від 01.05.2022 по справі 910/802/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2022Справа № 910/802/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК-Рівне»

до Міністерства оборони України

про стягнення 15 268, 50 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК-Рівне» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по внескам та платежам співвласників об'єднання у сумі 15 268, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати внесків співвласників, розмір яких затверджено рішенням загальних зборів ОСББ від 30.07.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

16.02.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сплату внесків за утримання та управління багатоквартирним житловим будинком по вул. Гайдамацькій, 13Б в м. Рівне щодо закріплених на праві оперативного управління та переданих на баланс квартирно-експлуатаційному відділу м. Рівне (№№ 7, 49, 55, 56) зобов'язано здійснювати квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне, а в подальшому мешканців вказаних квартир.

21.02.2022 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що з моменту продажу та на даний час право власності на квартири № 7, 49, 55, 56 по вулиці Гайдамацькій, 13 Б в м. Рівне згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстроване за Міністерством оборони України. В реєстрі відсутні відомості щодо реєстрації даних квартир за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівне.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.10.2019 було зареєстровано створене за рішенням співвласників багатоквартирного будинку - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК-Рівне» за адресою: 33003, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Гайдамацька, будинок 13-Б.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту ОСББ «МЖК-Рівне», затвердженого установчими зборами співвласників цього будинку 30.07.2019 (далі - Статут) метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Пункт 3 розділу ІІ Статуту передбачає, що завданням та предметом діяльності об`єднання, зокрема, є забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Своєчасна і в повному обсязі сплата належних внесків і платежів є обов`язком співвласників згідно п. 2 розділу V Статуту.

Крім того, рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку 30.07.2019 було, зокрема затверджено внесок (платіж) на управління багатоквартирним будинком по вул. Гайдамацька, 13-Б, в м. Рівне та прибудинковою територією у розмірі 5 (п'ять) гривень за 1 кв.м. житлових та нежитлових приміщень в місяць, який співвласники зобов'язані щомісячно сплачувати для Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК-Рівне».

Як вбачається з інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Міністерство оборони України є власником наступних квартир у будинку по вул. Гайдамацька, 13-Б, в м. Рівне, а саме: квартира № 7 загальною площею 83, 2 кв.м.; квартира № 49 загальною площею 85, 0 кв.м.; квартира № 55 загальною площею 87, 2 кв.м. та квартира № 56 загальною площею 83, 9 кв.м.

Наказом Міністерства оборони України № 194 від 06.07.2021 «Про закріплення на праві оперативного управління нерухомого майна» квартири № 7, № 49, № 55 та № 56 у житловому по вул. Гайдамацька, 13-Б, в м. Рівне закріплено на праві оперативного управління за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Рівне.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що Міністерство оборони України, як власник квартир №№ 7, 49, 55, 56 неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо його утримання, а саме сплати внесків співвласників, розмір яких затверджено рішенням загальних зборів ОСББ від 30.07.2019 року, у зв`язку з чим за період квітень 2021 року по грудень 2021 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 15 268, 50 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 у справі №910/11312/17.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно положень статті 17 України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, у т.ч. вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів (стаття 23 цього Закону), а у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (стаття 13 цього Закону).

Крім цього, відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку врегульовано Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. 7 якого передбачає, що співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.

Згідно ч. 2 вказаної статті кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Наведені норми кореспондуються з положеннями ст. 322 Цивільного кодексу України про те, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення установчих зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Отже, суд зазначає, що законодавством на відповідача, як на особу, якій на праві власності належить майно (зокрема, квартири № 7, № 49, № 55 та № 56), покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Щодо тверджень відповідача про закріплення вказаних квартир на праві оперативного управління та передання на баланс Квартирно-експлуатаційному відділу міста Рівне, суд відзначає наступне.

Так, наведеними вище нормами Законів України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" обов`язок щодо належного утримання майна, а також сплати внесків та платежів покладено саме на співвласників багатоквартирного будинку, а не на осіб, у яких, майно перебуває, зокрема, на праві оперативного управління.

Згідно визначення цих Законів співвласниками багатоквартирного будинку є - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (та яка була актуальною станом на момент ухвалення рішення у даній справі), саме Міністерство оборони України є власником наступних квартир у будинку по вул. Гайдамацька, 13-Б, в м. Рівне, а саме: квартира № 7 загальною площею 83, 2 кв.м.; квартира № 49 загальною площею 85, 0 кв.м.; квартира № 55 загальною площею 87, 2 кв.м. та квартира № 56 загальною площею 83, 9 кв.м.

Отже, саме відповідач має виконувати зобов`язання з оплати внесків та платежів на утримання належного йому на праві власності майна.

Крім цього, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

З огляду на викладене, оскільки на момент пред`явлення позову у даній справі згідно інформації з реєстру власником квартир № 7, № 49, № 55 та № 56 значилося саме Міністерство оборони України, позивачем обґрунтовано пред`явлено до останнього вимоги про стягнення внесків.

Таким чином, саме на власника майна, яким у даному випадку є Міністерство оборони України (яке виконує функції власника від імені держави), покладено обов`язок зі сплати внесків та платежів на утримання належного йому майна.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо сплати заборгованості по сплаті внесків співвласників, проте відповідачем було відмовлено у сплаті заборгованості з підстав відсутності відповідних бюджетних асигнувань.

Суд зазначає, що особливості регулювання грошових зобов`язань установлено ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім цього, ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного суду України від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від установленого законом обов`язку щодо сплати внесків та платежів на утримання належного йому майна.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати внесків на управління багатоквартиним будинком.

Згідно розрахунку позивача, перевіренного судом сума несплачених відповідачем внесків за період квітень -грудень 2021 склала 15 268, 50 грн.

Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу, матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо сплати внесків на управління багатоквартиним будинком. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 15 268, 50 грн обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК-Рівне» - задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код - 00034022) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МЖК-Рівне» (вул. Гайдамацька, буд. 13 Б, м. Рівне, 33003, ідентифікаційний код - 43267673) 15 268 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 50 коп. - боргу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков