Постанова

від 02.05.2022 по справі 927/626/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2022 р. Справа№ 927/626/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 (повний текст підписано 11.08.2021)

у справі №927/626/21 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

до Фізичної особи-підприємеця Колісника Дмитра Сидоровича

про стягнення 30526 грн.19 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 у справі №927/626/21 у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на користь фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати судове рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення суми боргу в розмірі 30 526, 19 грн., з яких 25 368 грн. - сума основного боргу, 2 145, 23 грн. інфляційне збільшення, 571, 90 грн. - 3% річних, 2 441, 06 грн. пеня (подвійна облікова ставка).

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача сум основного боргу та нарахованих пені, інфляційних та 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати орендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 у справі № 927/626/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що відповідач свій обов`язок щодо сплати орендної плати за договором від 24.04.2020 виконав належним чином, що підтверджується наданою ним копією платіжного доручення №610 від 15.05.2020 на суму 180 000,00 грн., зазначена сума сплачена за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, тобто за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки, а позивач, в свою чергу, не надав належних доказів на спростування відповідних доводів і доказів відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач вважає, що рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що висновок суду про те, що відповідач платіжним дорученням №610 від 15.05.2020 на суму 180 000, 00 грн., сплатив всю заборгованість за спірним Договором є необґрунтованим, оскільки за 66 Договорами суборенди у відповідача перед позивачем виник обов`язок щодо сплати 1 914 741, 36 грн., з яких відповідачем сплачено лише 960 000, 00 грн. Апелянт зазначає, що станом на 15.05.2020 за спірним Договором суборенди у відповідача виник обов`язок щодо сплати лише 10% від суми, зазначеної у Договорі. Також, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості встановлення хронології зарахування коштів (орендної плати) сторонами у Договорі внаслідок відсутності відповідних доказів, оскільки позивач надавав Акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року за договорами суборенди від 24.04.2020.

Поряд з цим, апелянт долучає інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2020 та акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021 між позивачем та відповідачем за договорами суборенди від 24.04.2020.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді ОСОБА_1, Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/626/21 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 у справі №927/626/21 колегією суддів у визначеному складі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До справи під час апеляційного провадження відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 05.10.2021), від позивача 22.10.2021 отримані письмові пояснення на відзив відповідача.

За розглядом клопотання позивача про долучення документів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість долучення до матеріалів справи наданих позивачем разом із апеляційною скаргою документів - інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2020 та акта звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021 між позивачем та відповідачем за договорами суборенди від 24.04.2020, оскільки останні не встановлюють нових обставин справи, а лише підтверджують факт реєстрації договорів суборенди земельних ділянок між ТОВ «Етнопродукт» та ФОП Колісник Д.С., проти укладення яких відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 - червень 2021, що наданий додатком до апеляційної скарги, вже залучений до матеріалів справи разом із відповіддю на відзив на стадії розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 78-79), був предметом дослідження при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (орендар) та фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1-1.4 договору орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 15.07.2014 між орендарем і орендодавцем Ємельяненко В.І., у якому передбачено право суборенди (п. 9.3 договору). Земельна ділянка розташована за межами села Бутівка, Городнянського району, Чернігівської області. Загальна площа земельної ділянки складає 4,53 га, у тому числі ріллі - 4,53 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0582.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання даного договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно із п. 3.1 договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн., включно з ПДВ за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. 4.1, 5.1 договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду. Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020 (п. 11.1 договору).

15.05.2020 договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36919012, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру (а.с. 15).

Як зазначав позивач, суборендар (відповідач) своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю за спірним договору не виконав, у зв`язку з чим відповідно до п. 3.1 договору за останнім утворилась заборгованість з суборендної плати, а саме: з 16.05.2020 - на суму 2536,80 (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - на суму 10147,20 грн. (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 12684,00 грн. (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ «Етнопродукт» за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату №106 на суму 25368,00 грн., у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421481200:04:000:0582; площа 4,53; ціна 5600,00 грн. (а.с. 17).

31.12.2020 ТОВ «Етнопродукт» складено податкову накладну №60 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9372719999 26.02.2021 (а.с. 18-19).

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач зазначав, що відповідачем рахунок №106 на суму 25368,00 грн. не сплачено. Доказів оплати заборгованості по договору суборенди земельної ділянки кадастровий номер 7421481200:04:000:0582 від 24.04.2020 відповідачем не надано.

Водночас, із посиланням на пункт 9.2. Договору позивачем за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 10.06.2021 нараховано пеню на суму 2441,06 грн.

Також, на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення плати суборендних платежів з 16.05.2020 по 10.06.2021 на суму 571,90 грн. та інфляційних нарахувань за період з 16.05.2020 по 10.06.2021 на суму 2145,23 грн.

Відповідач, заперечуючи існування у нього заборгованості за Договором суборенди, надав суду копію платіжного доручення №610 від 15.05.2020 на суму 180 000,00 грн. з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 30 526, 19 грн., з яких 25 368 грн. - сума основного боргу, 2 145, 23 грн. інфляційне збільшення, 571, 90 грн. - 3% річних, 2 441, 06 грн. пеня.

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем передано відповідачу в суборенду земельну ділянку площею 4,53 га, у тому числі ріллі - 4,53 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0582, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1. Договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5 600,00 грн, включно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності Договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 ще 40% від загальної суми договору; решту коштів, а саме 50%, не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Тобто, загальна сума Договору складає 25 368 грн. (5 600,00 грн. х 4,53 га) і розрахунки мали бути проведені наступним чином: до 15.05.2020 - 2 536, 80 грн. (25 368 грн. х 10%); до 15.07.2020 - 10 147, 20 грн. (40%); до 15.11.2020 - 12 684 грн. (50%).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сума орендної плати за договором суборенди від 24.04.2020 щодо ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:0582 у строки, встановлені договором сплачена не була, оскільки за укладеними 24.04.2020 між сторонами 66 договорами суборенди у відповідача перед позивачем виник обов`язок щодо сплати 1 914 741,36 грн., з яких ФОП Колісник Д.С. сплачено 960 000,00 грн. за платіжними дорученнями №610 від 15.05.2020 на суму 180 000,00 грн., № 702 від 30.07.2020 на суму 200 000,00 грн., № 750 від 07.10.2020 на суму 100 000,00 грн., № 762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн., № 775 від 19.10.2020 на суму 100 000,00 грн., № 799 від 26.10.2020 на суму 50 000,00 грн., про що зазначено у наданому до справи позивачем Акті звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року за договорами суборенди від 24.04.2020.

Висновки суду першої інстанції про доведеність сплати спірної заборгованості по договору на підставі платіжного доручення №610 від 15.05.2020 на суму 180 000,00 грн. з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020» є такими, що не відповідають обставинам справи, здійснені без належного дослідження наявних у справі доказів, та без врахування наступного.

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку зі здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення цієї обставини належними та допустимими доказами.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб`єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

За вимогами п. 3.7. вказаної Інструкції реквізит: «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи , на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: «Призначення платежу» . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику (відповідачу у даній справі).

Поряд з цим, необхідно зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у п. 3.8. Інструкції та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, крім договору по суборенді земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:0582, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, між сторонами було укладено ще 65 аналогічних договорів суборенди земельних ділянок від тієї ж дати (24.04.2020), але з різними кадастровими номерами земельних ділянок.

Зазначена обставина додатково підтверджується доданими позивачем до апеляційної скарги інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №610 від 15.05.2020, на яке посилається відповідач в якості доказу сплати заборгованості за договором у даній справі, у «призначенні платежу» не конкретизовано, за користування якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер) сплачуються кошти.

В якості доказів, підтверджуючих заборгованість відповідача саме за спірним Договором, позивач додав до відповіді на відзив акти звіряння за договором суборенди земельної ділянки за період квітень 2020 року - червень 2021 року, та загальний акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за квітень 2020 року - червень 2021 року за 66 договорами суборенди. Вказані акти відповідачем не підписано, однак у вказаних актах міститься перелік всіх договорів суборенди із відповідачем б/н від 24.04.2020 та сумою в 180 000,00 грн., вказаною відповідачем у платіжному дорученні №610 від 15.05.2020, яка самостійно розподілена позивачем в рахунок оплати по іншим договорам в календарній черговості погашення зобов`язання з оплати (29881,60 грн. позивачем зараховано в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3397; 37587,76 грн. - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0050; 37595,04 грн. - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0092; 39688,88 грн. - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0052; 35246,72 грн. - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:03456).

Всупереч наведеному, відповідачем не надано суду ґрунтовних заперечень щодо визначеної позивачем черговості зарахування оплати за договорами, визначеними у актах, мотивованих заперечень щодо підпису наданих позивачем актів звіряння, тощо.

Враховуючи викладене, оскільки право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику, а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні не давав змоги позивачу ідентифікувати конкретний договір з укладених сторонами 66-ти від 24.04.2020, за який здійснювався платіж, оскільки в ньому не зазначено ні первісного орендодавця, ні кадастровий номер земельної ділянки, ні площі такої ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оплата за спірним Договором не була здійснена відповідачем, а позивачем правомірно враховано оплату за платіжним дорученням №610 від 15.05.2020, на яке посилається відповідач, по іншим договорам суборенди від 24.04.2020, що відображено в акті звіряння розрахунків.

Жодних спростувань на вказані дані акту звіряння, про неврахування суми оплати за платіжним дорученням №610 від 15.05.2020 за іншими договорами суборенди від 24.04.2020 (як те і зазначено платником у «призначенні платежу») відповідачем під час розгляду справи надано не було, а отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним грошових зобов`язань за договором, які підтверджують здійснення ним повної оплати орендної плати, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за суборенду земельної ділянки за кадастровим номером 7421481200:04:000:0582 є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

При цьому, в питанні оцінки зазначеного платіжного доручення в якості неналежного доказу оплати суборенди по договору, суд погоджується з доводами апелянта про те, що станом на 15.05.2020 за договором у відповідача виник обов`язок щодо сплати лише 2 536, 80 грн., а повний платіж за цим договором складає 25 368 грн., водночас, відповідач платіжним дорученням №610 від 15.05.2020 сплатив 180 000,00 грн. та в подальшому не звертався до позивача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів; вказане платіжне доручення не могло бути сплатою по спірному договору зважаючи на те, що його сума (180 000,00 грн.) в рази перевищувала загальну суму платежів за договором.

Зазначені обставини свідчать, що відповідачем проводились загальні оплати по усіх укладених договорах 24.04.2020, які зараховувались позивачем згідно вказаного призначення платежу, оскільки платником не проводилась конкретизація як платежів, так і реквізитів конкретної земельної ділянки по договору.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25 368,00 грн. заборгованості за суборенду земельної ділянки згідно Договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Сторони спору в п. 9.2. договору узгодили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до пункту 3.1., останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на вказаний вище пункт Договору позивачем за період прострочення сплати суборендних платежів з 16.05.2020 по 11.06.2021 нараховано пеню у розмірі 2 441, 06 грн.

Однак, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені на визначені позивачем згідно Договору суми оплат здійснено більше, ніж за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені у відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що обґрунтованим є її розмір, який становить 1 575,69 грн., з яких:

- 161,71 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 2 536,80 грн. за період з 16.05.2020 по 16.11.2020;

- 613,84 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 10 147, 20 грн. за період з 16.07.2020 по 16.01.2021;

- 800,14 грн. пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 12 684 грн. за період з 16.11.2020 по 16.05.2021.

У частині стягнення 865,37 грн. (2 441, 06 грн. - 1575,69 грн.) пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 16.05.2020 по 10.06.2021, зазначає, що такі є арифметично правильними, відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 571,90 грн. та інфляційні нарахування в сумі 2 441,06 грн. за порушення виконання грошових зобов`язань за договором.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у даній справі не відповідає обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Етнопродукт» є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 - скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 29 660, 82 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач у позовній заяві навів попередній орієнтований розрахунок суми витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., а у подальшому під час розгляду справи судом першої інстанції надав детальний перелік виконаних адвокатом робіт на суму 11 000,00 грн., а також зазначив, що поніс витрати на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 112,80 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду першої інстанції копії Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 та Додатку №1 до нього, Детального переліку робіт, виконаних адвокатом АО «Яр.Вал» Юрченком О.А. за Договором про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, щодо представництва інтересів ТОВ «Етнопродукт» у справі №927/626/21 по стягненню заборгованості з ФОП Колісника Д.С. за договором суборенди земельної ділянки на суму 11 000,00 грн., ордеру серії КС №841317 від 31.05.2021 на представництво інтересів ТОВ «Етнопродукт» у Господарському суді Чернігівської області та Північному апеляційному господарському суді.

Згідно Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 (далі - Договір від 01.03.2021), укладеного між АО «Яр.Вал» (виконавець) та ТОВ «Етнопродукт» (замовник), в порядку і на умовах, визначених даним договором, виконавець приймає на себе функції забезпечення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику в судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, у відносинах з правоохоронними та іншими державними органами, а також перед фізичними і юридичними особами щодо будь-яких питань, пов`язаних зі стягненням з ФОП Колісника Д.С. заборгованості на користь замовника.

У п. 6.1. Договору від 01.03.2021 сторони досягли згоди, що вартість наданих робіт (послуг) за цим договором та порядок її оплати визначається на підставі додаткової угоди (Додатку).

Враховуючи вид, обсяг та специфіку ситуації та юридичних справ, що стосуються замовника та потребують вирішення, а також обсяг і складність юридичних (правових) послуг, що надаються замовнику, вартість таких послуг за даним договором визначається відповідно до додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 6.3. Договору від 01.03.2021).

Оплата фактично виконаних виконавцем робіт (послуг) свідчить про їх прийняття замовником (пункт 6.7. Договору від 01.03.2021).

У Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 сторони домовились, що вартість години роботи адвокатів АО «Яр.Вал», що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором становить 1 000,00 грн.; вартість години роботи адвокатів АО «Яр.Вал», що пов`язана з виконанням технічної роботи (ксерокопіювання документів, формування матеріалів, підшивка, нумерація тощо) становить 500,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО «Яр.Вал» у вихідні дні, у нічний та неробочий час (з 19.00 год. до 08.00 год.) розраховується за подвійним розміром встановленого тарифу (в залежності від виконаної роботи); вартість години роботи адвокатів АО «Яр.Вал», витраченої на логістику та/чи очікування судового засідання або іншої слідчої дії, або у разі скасування засідання чи іншої слідчої дії, визначається в розмірі 50% до визначеного тарифу за годину роботи, що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором.

Грошова сума гонорару (винагороди), що визначена за умовами цього Додатку №1 до Договору, за фактично виконані роботи перераховується замовником на рахунок виконавця (або сплачується виконавцю в готівковій формі) не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Адвокатом АО «Яр.Вал» Юркевичем О.А. надано суду детальний перелік виконаних робіт на суму 11 000,00 грн., в якому зазначено, що станом на 26.07.2021 було витрачено 11 годин, що відповідно до умов договору коштує 11 000,00 грн. (3 години на ознайомлення з документами, наданими ТОВ «Етнопродукт», що підтверджують заборгованість ФОП Колісника Д.С.; 2 години на аналіз норм чинного законодавства та судової практики; 4 години на підготовку позовної заяви, розрахунку суми позову та надсилання позову; 2 години на аналіз відзиву ФОП Колісника Д.С., підготовку та направлення відповіді на відзив).

Водночас, колегія суддів зазначає, що адвокатом АО «Яр.Вал» Юркевичем О.А. не надано суду доказів прийняття роботи адвоката замовником, а саме акту приймання замовником виконаних виконавцем робіт (послуг) на вказану суму, у той час, як детальний перелік виконаних робіт підписаний лише зі сторони адвоката, а отже суду не надано доказів узгодження позивачем суми наданих адвокатом послуг.

Таким чином, оскільки витрати позивача на правничу допомогу у сумі 11 000,00 грн. документально не підтверджені, відсутні підстави для їх покладення на відповідача у справі.

Водночас, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем додаткових судових витрат, а саме витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 112 грн. (направлення на адресу Господарського суду Чернігівської області позову (52,00 грн.) та направлення на адресу ФОП Колісника Д.С. копії позову (30,40 грн.). та відповіді на відзив (30,40 грн.).

Отже, компенсації позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 108, 64 грн. (пропорційно задоволених вимог).

У свою чергу, відповідачем у відзиві на позовну заяву також було заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн., на підтвердження понесення яких надано суду копії наступних документів:

- договір про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді №22 від 12.07.2021;

- акт прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 14.07.2021 на суму 3000,00 грн.;

- рахунок на оплату правничих послуг адвокатського бюро №22 від 14.07.2021 на суму 3000,00 грн.;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №345 від 19.10.2009, виданого Кушніру С.В;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.07.2021 №1011277.

За умовами укладеного між Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» (у тексті договору - виконавець) та ФОП Колісником Д.С. (у тексті договору - замовник) договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді №22 від 12.07.2021 (п. 1.1) виконавець в особі адвоката Кушніра С.В. зобов`язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення усіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з позовом ТОВ «Етнопродукт» до господарського суду області з позовом до замовника про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у справі №927/626/21 за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 (п. 1.2 договору).

У п. 3.2 договору сторони погодили за надання професійної правничої допомоги, передбаченої даним договором та представництво в судах замовник сплачує виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а саме:

- усна консультація, дослідження та вивчення адвокатом документів, наданих замовником, повна підготовка (складення) та надсилання суду та позивачу відзиву на позовну заяву, формування додатків (в т.ч. копії) до позову, збір доказів, складення додаткових окремих процесуальних документів (заяв) - 2000,00 грн. без ПДВ;

- складення та надіслання сторонам та суду заперечень на відповідь на відзив - 1000,00 грн.

14.07.2021 між відповідачем та Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» було підписано Акт прийому-передачі виконаних робіт №1, в якому наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро з метою представництва інтересів ФОП Колісника Д.С. під час розгляду даної справи на загальну суму 3 000,00 грн., а саме:

- складено відзив на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - 2000,00 грн. (3 години).

- направлення поштою матеріалів та відзиву на позовну заяву від імені замовника до Господарського суду та позивача (включено витрати адвоката на відправку поштою) - вартість послуг не визначена.

- складення заперечення на відповідь на відзив - 1000,00 грн. (2 години).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, заперечення на відповідь на відзив у справі №927/626/21 відповідачем не подавалось, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави стягнення з позивача на користь відповідача 1 000,00 грн. правової допомоги за складення такого документу.

Враховуючи викладене, оцінивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо відшкодування за його рахунок таких витрат, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 302, 85 грн. (пропорційно задоволених вимог); в порядку нового розподілу судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, на користь позивача підлягають стягненню 2 202, 84 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 у справі №927/626/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.08.2021 у справі №927/626/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) 25 368 грн. (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень) основної заборгованості, 2 441,06 грн. (дві тисячі чотириста сорок одну тисячу 06 копійок) інфляційних втрат, 571, 90 грн. (п`ятсот сімдесят одну гривню 90 копійок) 3% річних, 1575,69 грн. (одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять гривень 69 копійок) пені, 108, 64 грн. (сто вісім гривень 64 копійки) судових витрат на відправку поштової кореспонденції, 2 202, 84 грн. (дві тисячі двісті дві гривні 84 копійки) судового збору за подання позовної заяви та 3 302, 85 грн. (три тисячі триста дві гривні 85 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 03798553) на користь Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 60 (шістдесят гривень) витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.

6. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

7. Матеріали справи №927/626/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська