Рішення

від 26.04.2022 по справі 914/386/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2022 Справа № 914/386/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради, місто Володимир-Волинський, Волинська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь», місто Львів

про стягнення 56 262,94 грн.

За участю представників:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь» про стягнення 56 262,94 грн заборгованості.

Ухвалою від 21.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 23.03.2022.

Супровідним листом від 15.03.2022 позивач надіслав на адресу суду оригінали додатків долучених до позовної заяви.

Протокольною ухвалою від 23.03.2022 суд відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 27.04.2022 на 10:30 год., відсутнім в судовому засіданні сторонам, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

20.04.2022 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду або розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 27.04.2022 сторони явку представників не забезпечили. Явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Від представника позивача 27.04.2020 надійшла заява про подання доказів витрат на правову допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

Ухвала від 23.03.2022 про відкладення судового засідання для розгляду справи по суті на 27.04.2022, надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 05.04.2022 року за номером 7901414486994 вручене за довіреністю адресату відповідачу.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. Проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив не подав.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін в засідання обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що головуючий суддя перебував у відпустці до 26.04.2022, а судове засідання призначене на 27.04.2022, отже розглянути клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції суд має можливість лише 27.04.2022. Водночас зважаючи на те, що суд дійшов висновку наявності підстав для ухвалення рішення у справі, відтак немає підстав для задоволення клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що стало би підставою для відкладення розгляду справи. При цьому суд бере до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі представника.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 27.07.2022 року прийнято рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 05.10.2015 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста.

Відповідач користуючись комунальним майном до 10.08.2021 не сплатив орендні платежі за період з 16.05.2021 по 10.08.2021 на загальну суму 48 271,92 грн.

Крім того між сторонами 06.10.2015 укладено договір оренди обладнання № 39-15ЕЗВ. В порушення умов договору відповідач повернув майно лише 10.08.2021, натомість мав його повернути до 25.05.2021. Таким чином прострочення повернення майна виникло з 25.05.2021 по 10.08.2021. За вказаний період позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування обладнанням в сумі 7 991,02 грн.

Загальна сума, що за розрахунками позивача підлягає до стягнення з відповідача становить 56 262,94 грн, з яких 48 271,92 грн заборгованість за договором оренди нерухомого майна та 7 991,02 грн неустойки за договором оренди обладнання.

Позиція відповідача.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Обставини встановлені судом.

05.10.2015 року між Володимир Волинським Підприємством Теплових Мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», яке перейменоване у Комунальне підприємство «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста (надалі по тексту рішення договір оренди від 05.10.2015).

Відповідно до пункту 1.1 договору від 05.10.2015 орендодавець, відповідно до рішення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області за № 264 від 02 жовтня 2015 передає, а орендар приймає в оренду приміщення котельні загальною площею 202,4 кв.м., що розміщене за адресою: Волинська область, місто Володимир-Волинський, вул.Устилузька, 29 К. Майно передається в оренду з метою здійснення реконструкції газової котельні з встановлення твердопаливних котлів на альтернативних видах палива та з метою ефективного використання майна міської комунальної власності.

Згідно пункту 1.2. договору від 05.10.2015 орендоване майно належить до міської комунальної власності територіальної громади м.Володимира-Волинського і знаходиться на балансі ПТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго».

Відповідно до пунктів 2.1.-2.2. договору від 05.10.2015 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного договору (додаток №1). Передача майна в оренду не спричиняє виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Балансоутримувач, а орендар користується ним протягом строку оренди.

05.10.2015 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін акт прийому передачі нерухомого майна в оренду, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв в оренду приміщення котельні загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька, 29К.

Пунктом 3.8. договору від 05.10.2015 сторони погодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.

Відповідно до пунктів 5.2. та 5.6. договору від 05.10.2015 орендар зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати; у випадку припинення або розірвання даного договору повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не в гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у випадку погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно пункту 9.3. договору від 05.10.2015 у випадку закінчення строку дії договору оренди, орендна плата сплачується орендарем на день фактичної здачі приміщення орендодавцеві.

09.12.2015 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 05.10.2015 (надалі по тексту рішення договір про внесення змін від 09.12.2015). Вказаним договором сторони погодили внести зміни в пункт 3.4. договору щодо перерахування орендної плати.

22.05.2019 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 05.10.2015 (надалі по тексту рішення договір про внесення змін від 22.05.2019). Вказаним договором сторони у зв`язку із зміною найменування та внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у встановленому законом порядку, в преамбулі та по тексту договору, в усіх відмінках замінити слова з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» на Комунальне підприємство «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради.

Також, вказаним договором сторони погодили викласти пункти 3.1. та 3.4. договору в наступній редакції:

« 3.1. Місячна орендна плата становить 15 021,88 грн, з них сама орендна плата становить 12 518,23 грн, а ПДВ становить 2 503,65 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством».

« 3.4. Орендна плата перераховується: 30% до загального фонду місцевого бюджету, а 70% та ПДВ з усієї суми - балансоутримувачу - КП «Володимир-Волинськтеплоенерго».

05.10.2020 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 05.10.2015 (надалі по тексту рішення договір про внесення змін від 05.10.2020). Вказаним договором сторони дійшли взаємної згоди викласти пункти 10.1. та 2.3. договору в наступній редакції:

« 10.1 Даний договір вступає в силу одночасно з його підписанням та підписанням Акта прийому-передачі орендованого майна і діє до 15 травня 2021 року».

« 2.3. У випадку припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом десяти календарних днів з моменту припинення договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту його фактичної передачі, яка підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі».

Відповідач взятих на себе зобов`язань з повернення орендованого нерухомого майна в зазначений у п. 10.1. та п.2.3. договору про внесення змін від 05.10.2020 строк, не виконав. В порушення умов договору відповідач повернув орендоване нерухоме майно лише 10.08.2021 року, про що між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт приймання-передачі орендованого нерухомого майна орендодавцю Комунальному підприємству «Володимир-Волинськтеплоенерго» від орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь», відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв майно: приміщення котельні (будівля) інвентарний номер 1030012, майно передане згідно договору оренди обладнання №39-15ЄЗВ в кількості 1 шт. на суму 51 825,00 грн.

Оскільки відповідач вчасно не повернув орендоване нерухоме майно з оренди та фактично продовжив користуватись об`єктом оренди після припинення дії договору, позивач нарахував відповідачу орендну плату за користування об`єктом оренди за період з 16.05.2021 по 10.08.2021.

В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з 16.05.2021 по 10.08.2021, а саме: №117 від 31.05.2021, №119 від 30.06.2021, №121 від 30.07.2021.

Як вбачається із долученого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі по договору оренди від 05.10.2015 (зі змінами) заборгованість ТзОВ «Енергозбереження Волинь» (відповідача) становить 48 271,92 грн.

06.10.2015 року між Володимир Волинським Підприємством Теплових Мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго», яке перейменоване у Комунальне підприємство «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) укладено договір оренди обладнання №39-15ЕЗВ (надалі по тексту рішення договір оренди обладнання від 06.10.2015).

Пунктами 1.1 та 1.2. договору від 06.10.2015 сторони погодили, що а порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в строкове, платне користування обладнання, визначене в додатку №1 до даного договору (надалі іменується «майно, що орендується») та зобов`язується сплачувати орендодавцеві оренду плату. Стан (якість) майна, що орендується, на момент передання його в оренду за цим договором: справне та придатне до використання.

Згідно пункту 2.1. договору від 06.10.2015 обладнання буде використовуватися з метою надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору від 06.10.2015 майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі майна, що орендується. Строк оренди складає 5 років з дати прийняття майна, що орендується, за Актом приймання-передачі.

Між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт прийому-передачі обладнання, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв в оренду обладнання відповідно до договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015.

Згідно пункту 5.2. договору від 06.10.2015 орендна плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в строк до кінця поточного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Відповідно до пункту 7.1. договору від 06.10.2015 орендар зобов`язувався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

30.10.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015 (надалі по тексту рішення додаткова угода №1), якою виклали пункти 1.3. та 5.1. договору в наступній редакції:

« 1.3. Балансова вартість майна, що орендується, згідно «Звіту про оцінку» становить 332 518,00 грн з ПДВ, враховуючи коефіцієнт фізичного зносу по «Звіту про оцінку» вартість обладнання, що орендується, складає 188 143,20 грн з ПДВ».

« 5.1. Розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає 1 567,86 грн (одна тисяча п`ятсот шістдесят сім гривень 86 копійок)».

06.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015 (надалі по тексту рішення додаткова угода №2), якою виклали пункти 10.1. та 8.1. договору в наступній редакції:

« 10.1. Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15 травня 2021 року».

« 8.1. Після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом десяти днів повернути майно, що орендується».

Відповідач взятих на себе зобов`язань з повернення майна що орендується (обладнання) в зазначений у п. 10.1. та п.8.1. додаткової угоди №2 від 06.10.2020 до договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015 строк, не виконав. В порушення умов договору відповідач повернув орендоване обладнання лише 10.08.2021 року.

10.08.2021 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт приймання-передачі орендованого обладнання орендодавцю Комунальному підприємству «Володимир-Волинськтеплоенерго» від орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь», відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв майно передане згідно договору оренди обладнання №39-15ЄЗВ (товарно-матеріальні цінності) фактична наявність на момент передачі - в кількості 21 шт. на загальну суму 273 906,68 грн, розбіжність (нестача, надлишок) - в кількості 1 шт. на загальну суму 3 191,67 грн. Крім того, у вказаному Акті зазначено, що сторони домовились:

1) що нестачу по Сигналізатору рівня ЕР-53 ТзОВ «Енергозбереження ВОЛИНЬ» зобов`язується компенсувати грошовими коштами у сумі 3 191,67 без ПДВ до 31 серпня 2021р.

2) Відсутній Тепловодолічильник X-12 рахувати взаємозаміненим на Теплолічильник АКВА-МВТ-UIТRAHEAT 2WR7 Ду-100ф. 60,0 куб.м/год.

Також, 10.08.2021 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт приймання-передачі невід`ємного майна за адресою по вулиці Устилузькій, 29-К в м. Володимир-Волинський від орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь» Комунальному підприємству «Володимир-Волинськтеплоенерго», відповідно до якого сторони визнали наступне майно на котельні по вул.Устилузькій, 29-К невід`ємним:

1) Внутрішня теплова мережа (труба Д 89 мм, труба Д 108 мм, труба Д 219 мм) 1 комплект;

2) Мережа відводу газів (труба Д 377/8, коліна 90 Д 377/8, Ревізії Д 377/8, Короби 400/250, Короб 400/300, Короб 400/400, Труба Д 395/2) -1 комплект.

Оскільки відповідач вчасно не повернув орендоване майно (обладнання) з оренди та фактично продовжив користуватись об`єктом оренди після припинення дії договору, позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 25.05.2021 по 10.08.2021 в розмірі подвійної плати за користування обладнанням в сумі 7 991,02 грн.

В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з 25.05.2021 по 10.08.2021, а саме: №116 від 31.05.2021, №118 від 30.06.2021, №120 від 30.07.2021.

Сторони підписали акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2021 липень 2021 згідно якого початкове сальдо ТзОВ «Енергозбереження Волинь» становить 18 146,85 грн, станом на 31.07.2021 заборгованість на користь КП «Володимир-Волинськтеплоенерго» становить 49 429,94 грн.

В матеріалах справи міститься гарантійний лист від 10.08.2021, підписаний директором ТзОВ «Енергозбереження Волинь» - Романом Стужуком, яким зобов`язувався до 31.08.2021 повернути технічну документацію (оригінали), а також повністю розрахуватися до 31.08.2021 за нараховану орендну плату за травень липень 2021 в сумі 49 429,94 грн.

Таким чином, загальна сума, що за розрахунками позивача підлягає до стягнення з відповідача становить 56 262,94 грн, з яких 48 271,92 грн заборгованість за договором оренди нерухомого майна та 7 991,02 грн неустойки за договором оренди обладнання.

Позивач звертався до відповідача з претензію за вих.№877/02-02/2-21 від 21.10.2021, в якій просив протягом десяти днів з дня отримання даної претензії оплатити заборгованість. Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 7901829947989 від 21.10.2021 та отримання відповідачем 25.10.2021. Проте, відповідач оплату не провів.

Позивач просить стягнути з відповідача 56 262,94 грн заборгованості, з яких 48 271,92 грн заборгованість з орендної плати за договором оренди нерухомого майна та 7 991,02 грн неустойки за договором оренди обладнання.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є два договори: договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 05.10.2015 (зі змінами) та договір оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015 (зі змінами).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення закріплені у часині 1 статті 283 Господарського кодексу України, частині 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Факт передачі в оренду відповідачу приміщення котельні загальною площею 202,4 кв.м., що знаходиться за адресою м. Володимир-Волинський, вул. Устилузька, 29К, підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі нерухомого майна в оренду підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 05.10.2015.

Факт передачі в оренду відповідачу обладнання відповідно до договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015, підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі обладнання, підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників сторін 06.10.2015.

За умовами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.

У відповідності до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Положеннями частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.5.2. договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу частини 1 статті 19 цього ж закону, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частина 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 10.1. договору про внесення змін від 05.10.2020 до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 05.10.2015 договір діє до 15 травня 2021 року.

Відповідно до пункту 10.1. додаткової угоди №2 від 06.10.2020 до договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015 договір діє до 15 травня 2021 року.

Пунктом 2.3. договору про внесення змін від 05.10.2020 до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста від 05.10.2015 сторони погодили, що у випадку припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом десяти календарних днів з моменту припинення договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту його фактичної передачі, яка підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі

Пунктом 8.1. додаткової угоди №2 від 06.10.2020 до договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ від 06.10.2015 сторони погодили, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом десяти днів повернути майно, що орендується.

В порушення умов двох договорів відповідач повернув орендоване нерухоме майно (приміщення котельні міської комунальної власності) та майно що орендується (обладнання) лише 10.08.2021 року.

10.08.2021 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін акт приймання-передачі орендованого нерухомого майна орендодавцю Комунальному підприємству «Володимир-Волинськтеплоенерго» від орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь», відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв майно: приміщення котельні (будівля) інвентарний номер 1030012, майно передане згідно договору оренди обладнання №39-15ЄЗВ в кількості 1 шт. на суму 51 825,00 грн.

Оскільки відповідач вчасно не повернув орендоване нерухоме майно з оренди та фактично продовжив користуватись об`єктом оренди після припинення дії договору, позивач нарахував відповідачу орендну плату за користування об`єктом оренди за період з 16.05.2021 по 10.08.2021.

10.08.2021 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін акт приймання-передачі орендованого обладнання орендодавцю Комунальному підприємству «Володимир-Волинськтеплоенерго» від орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь», відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв майно передане згідно договору оренди обладнання №39-15ЄЗВ (товарно-матеріальні цінності) фактична наявність на момент передачі - в кількості 21 шт. на загальну суму 273 906,68 грн, розбіжність (нестача, надлишок) - в кількості 1 шт. на загальну суму 3 191,67 грн. Крім того, у вказаному акті зазначено, що сторони домовились:

1) що нестачу по Сигналізатору рівня ЕР-53 ТзОВ «Енергозбереження ВОЛИНЬ» зобов`язується компенсувати грошовими коштами у сумі 3 191,67 без ПДВ до 31 серпня 2021р.

2) Відсутній Тепловодолічильник X-12 рахувати взаємозаміненим на Теплолічильник АКВА-МВТ-UIТRAHEAT 2WR7 Ду-100ф. 60,0 куб.м/год.

Також, 10.08.2021 року між сторонами підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін Акт приймання-передачі невід`ємного майна за адресою по вулиці Устилузькій, 29-К в м. Володимир-Волинський від орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь» Комунальному підприємству «Володимир-Волинськтеплоенерго», відповідно до якого сторони визнали наступне майно на котельні по вул.Устилузькій, 29-К невід`ємним:

1) Внутрішня теплова мережа (труба Д 89 мм, труба Д 108 мм, труба Д 219 мм) 1 комплект;

2) Мережа відводу газів (труба Д 377/8, коліна 90 Д 377/8, Ревізії Д 377/8, Короби 400/250, Короб 400/300, Короб 400/400, Труба Д 395/2) -1 комплект.

Оскільки відповідач вчасно не повернув орендоване майно (обладнання) з оренди та фактично продовжив користуватись об`єктом оренди після припинення дії договору, позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 25.05.2021 по 10.08.2021 в розмірі подвійної плати за користування обладнанням в сумі 7 991,02 грн.

Обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після припинення договору оренди передбачений нормами чинного законодавства та умовами договору оренди, який разом з цим встановлює інший строк виконання такого обов`язку порівняно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка передбачає негайне повернення речі.

Враховуючи те, що строк дії договору оренди обладнання №39-15ЕЗВ закінчився 15.05.2021 р., об`єкт оренди (обладнання) мав бути переданий протягом десяти днів.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 р. у справі №913/155/17 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 р. у справі №910/20370/17.

Крім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 р. у справі №915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але не виконав цього обов`язку зі своєї вини.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, в зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується. Враховуючи те, що відповідач не виконав у строк обов`язок щодо повернення орендованого майна (обладнання), а також не спростував своєї вини в порушенні зобов`язання, в тому числі не довів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна, нарахування позивачем неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення є підставним.

Відповідач не довів виконання свого обов`язку щодо повернення орендованого майна та оформлення передання майна шляхом підписання акта здачі-приймання майна в строк, визначений умовами договору, не подав доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2012 від 01.02.2022.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Волинь» (79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 39722904) на користь Комунального підприємства «Володимир-Волинськтеплоенерго» Володимир-Волинської міської ради (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Сагайдачного, будинок 19; ідентифікаційний код юридичної особи 05384488) 48 271,92 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна та 7 991,02 грн неустойки за договором оренди обладнання, та 2 481,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 02.05.2022

Суддя Сухович Ю.О.