Рішення

від 25.04.2022 по справі 917/1828/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2022 Справа № 917/1828/21

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства "Вигодська міська багатопрофільна лікарня" Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, вул. Січових Стрільців, 2, с. Старий Мізунь, Калуський район, Івано-Франківська область, 77543; код ЄДРПОУ 20561315

до Фізичної особи - підприємця Лаушкіна Сергія Вікторовича, с. Ряське, Машівський район, Полтавська область, 39453; РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 37 416,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Вигодська міська багатопрофільна лікарня" Вигодської селищної ради Івано-Франківської області звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 2091/21 від 25.11.2021) про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лаушкіна Сергія Вікторовича 37 416,15 грн, з яких 26 075,00 грн попередня оплата за непоставлений товар, 7690,65 грн пеня, 3650,50 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за Договором про закупівлю товарів за державні кошти №2/2021 від 12.01.2021року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2021 даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою від 30.11.2021 року судом відкрито провадження у справі №917/1828/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 30.11.2021 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві - с. Ряське, Машівський район, Полтавська область, 39453, що також співпадає з його місцезнаходженням за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством зв`язку до господарського суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 41-44).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст.120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 30.11.2021 вважається врученою відповідачу.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 30.11.2021 по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України забезпечення з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Згідно ст.113 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

12.01.2021 року між Комунальним некомерційним підприємством "Вигодська міська багатопрофільна лікарня" Вигодської селищної ради Івано-Франківської області (Покупець за Договором; позивач по справі) та Фізичною особою-підприємцем Лаушкіним Сергієм Вікторовичем (продавець за Договором; відповідач по справі) укладено Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №2/2021 (далі -Договір; а.с.7-9).

За умовами Договору Продавець зобов`язався у 2021 році поставити Покупцеві Товар ("ДК 021:2015:03410000-7Деревина (Паливна деревина)"), а Покупець прийняти та оплатити цей товар (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно п. 1.4. Договору сторони погодили, що обсяги закупівлі Товару можуть бути зменшені Покупцем, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Покупця та залежно від реального фінансування видатків, а також у зв`язку з виробничими можливостями та потребами Покупця. Найменування (асортимент), кількість та вартість Товару наводяться у Специфікації до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Специфікацією №1, яка є Додатком №1 до Договору, сторони погодили кількість та ціну товару, який підлягає поставці. Зокрема, деревина паливна 260м3 на загальну суму 193 700,00грн.

Відповідно до п. 4.1. та 4.3. Договору Товар поставляється у відповідності до потреби, дрібними партіями, згідно замовлень Покупця.

Як зазначає позивач у лютому 2021року між ним та Відповідачем в телефонному режимі було узгоджено замовлення на поставку паливної деревини в кількості 70 м3 на суму 52 150,00 грн.

На підтвердження даного замовлення, Відповідачем на електронну пошту позивача були надіслані видаткові накладні №3 від 19 лютого 2021 на суму 26075,00 грн та №4 від 23 лютого 2021 року суму 26075,00 грн на поставку паливної деревини в загальній кількості 70 м3 (а.с.14,16).

На підставі вищезазначених електронних видаткових накладних Позивачем була перерахована попередня оплата Відповідачу за замовлений товар в загальній сумі 52 150,00 грн, що підтверджується платіжних дорученнями №9 від 19.02.2021 на суму 10 504,27 грн., №598 від 22.02.2021 на суму 5,68грн; №599 від 23.02.2021 на суму 0,05 грн.; №17 від 24.02.2021 на суму 41 640,00грн.

За твердженням позивача, відповідач зобов`язаний був поставити паливну деревину згідно надісланих електронною поштою копій видаткової накладної №3 від 19.02. 2021 до 26 лютого 2021, а згідно видаткової накладної №4 від 23.02.2021 року до 03 березня 2021 року.

Позивач зазначає, що всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням відповідач за поставлений товар поставив частково, а саме 12.04.2021 була поставлена деревина паливна в кількості 35м3 згідно видаткової накладної №3 від 19.02.2021 року.

01 липня 2021 року позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою поставити товар або повернути кошти, яка залишена була останнім без реагування.

Таким чином, позивач стверджує, що Постачальник, отримавши попередню оплату за товар, не виконав свої зобов`язання по поставці товару, порушив умови Договору та не повернув грошові кошти в розмірі 26 075,00 грн.

Вищевказане стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення із відповідача попередньої оплати в розмірі 26 075,00грн.

Згідно з п.6.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

На підставі даного пункту Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- 1 147,08грн пені за несвоєчасно поставлений товар згідно накладної №3 від 19.02.2021 за період з 26.02.2021 по 12.04.2021;

- 6 543,57грн пені за непоставлений товар згідно накладної №4 від 23.02.2021 за період з 03.03.2021 по 09.11.2021;

- 3 650,50грн 7 % штрафу від вартості товару з якого допущено прострочення поставки понад 30 днів - 52 150,00грн (за видатковими накладними №3 від 19.02.2021 та №4 від 23.02.2021).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Судом встановлено, що позивачем, за видатковими накладними №3 від 19.02.2021 та №4 від 23.02.2021 було перераховано попередню оплату відповідачу за замовлений товар в сумі 52 150,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №9 від 19.02.2021 на суму 10 504,27 грн., №598 від 22.02.2021 на суму 5,68грн; №599 від 23.02.2021 на суму 0,05 грн.; №17 від 24.02.2021 на суму 41 640,00грн.

Позивач в позовній заяві підтверджує факт здійснення відповідачем поставки товару згідно видаткової накладної №3 від 19.02.2021 на загальну суму 26 075,00грн.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, вимогами чинного законодавства покупцю надано право вибору (альтернативи), або наполягати на виконання обов`язку щодо поставки товару, або заявити вимогу про повернення суми передплати. До вираження волі покупця, який варіант визначених законом дій він обрав, у продавця залишається визначений договором поставки обов`язок поставити товар, за який здійснена передплата, у відповідності до визначених умов договору.

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів постачання товару відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відтак, позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в розмірі 26 075,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 690,65грн пені та 3 650,50грн штрафу за порушення строків поставки та не поставлення товару.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Учасник сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Зокрема позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 1 147,08грн пені за несвоєчасно поставлений товар згідно накладної №3 від 19.02.2021 за період з 26.02.2021 по 12.04.2021;

- 6 543,57грн пені за непоставлений товар згідно накладної №4 від 23.02.2021 за період з 03.03.2021 по 09.11.2021;

- 3 650,50грн 7 % штрафу від вартості товару з якого допущено прострочення поставки понад 30 днів - 52 150,00грн (за видатковими накладними №3 від 19.02.2021 та №4 від 23.02.2021).

Досліджуючи правомірність нарахування пені та штрафу суд встановив наступне.

За умовами п. 1.1. Договору Продавець зобов"язався у 2021 році поставити покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити цей Товар.

Товар поставляється Покупцю відповідно до потреби, згідно замовлень до даного Договору. (п. 4.1. Договору).

За твердженням позивача, підставою для нарахування пені та штрафу згідно п. 6.2. Договору, є порушення строку поставки та не поставлення товару.

Зокрема, позивач в позовній заяві зазначає, що 12.04.2021 відповідачем була поставлена деревина паливна в кількості 35м3 згідно накладної №3 від 19.02.2021. За змістом позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені та штрафу, за порушення строку поставки товару згідно видаткової накладної №3. При цьому позивачем належним чином не обгрунтовано нарахування пені та штрафу саме за вищевказаний період з посиланням на початок перебігу прострочки відповідачем поставки товару, що унеможливлює встановлення судом наявності порушення відповідачем строків поставки, а також перевірки періоду, за який підлягає нарахування за порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Крім цього, судом встановлено, що ні умовами Договору, ні умовами Специфікації № 1, яка є невід"ємною частиною цього Договору, сторонами не визначено строки поставки паливної деревини в разі здійснення покупцем попередньої оплати, а тому, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано залученими до позовної заяви документальними доказами наявність порушення відповідачем строків поставки визначеного договором товару.

З огляду на викладене, підстави для нарахування пені та штрафу на підставі п. 6.2. Договору за порушення строків поставки товару відсутні.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 26 075,00грн попередньої оплати обґрунтовані, підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лаушкіна Сергія Вікторовича (с. Ряське, Машівський район, Полтавська область, 39453; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства "Вигодська міська багатопрофільна лікарня" Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, (вул. Січових Стрільців, 2, с. Старий Мізунь, Калуський район, Івано-Франківська область, 77543; код ЄДРПОУ 20561315) 26 075,00грн попередньої оплати за непоставлений товар та 1581,94грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 02.05.2022

Суддя Ореховська О.О.