Рішення

від 02.05.2022 по справі 545/3772/21

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3772/21

Провадження № 2/545/279/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Путрі О.Г. ,

при секретарі - Безгубенко Є.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період перебування в шлюбі з відповідачем вони придбали нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами , земельну ділянку площею 0,02 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку , господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 . Нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, оформлено на ім"я відповідача. З метою захисту свої майнових прав звернулася до суду із даним позовом, прохала визнати за нею право власності на частину спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою судді від 18.01.2022 року провадження по справі відкрито, призначено підготовче судове засідання.

Позивач в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги уточнила, прохала визнати за нею право власності на Ѕ частину вищезазначеного спільного сумісного майна подружжя.

Відповідач уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні при визнанні відповідачем позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.206 цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за можливе винести рішення по справі під час проведення підготовчого судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи законних інтересів .

Судом встановлено, що сторони 22.05.1977 року зареєстрували шлюб , який розірвано 10.09.2021 року ( а.с. 12 ).

Сторонами під час перебування в шлюбі , на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2003 року ( а.с. 17-18 ), було набуто у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с. 11), правоустановлюючі документи оформлені на ім"я відповідача. Також , на підставі державних актів, виданих на ім`я відповідача, сторонами 12.08.2004 року набуто у власність 2 земельні ділянки : площею 0,02 га з кадастровим номером 5324085701:01:001:0016 , передану для ведення особистого селянського господарства та площею 0,25 га з кадастровим номером 5324085701:01:001:0015, передану для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с. 5,6 ).

Згідно ст.60 ч.1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

При вирішенні спору суд, виходячи з принципу диспозитивності, розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України.

Факт придбання житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок в період шлюбу сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Тому суд вважає, що спірне майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна , що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Також згідно ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності , вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними , якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Таким чином, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки, що знаходяться в АДРЕСА_1 набуті позивачем та відповідачем під час шлюбу, є спільною сумісною власністю сторін і відповідно при їх поділі частки є рівними. На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню , за позивачем ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/2 частину вищезазначеного нерухомого майна.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,200,206, 259,263-265,352 ЦПК України, суд - ,

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( кадастровий номер 5324085701:01:001:0015 ) та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,02 га для особистого селянського господарства ( кадастровий номер 5324085701:01:001:0016 ), які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи :

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання : АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання : АДРЕСА_1 .

Суддя: О. Г. Путря