Ухвала
від 27.04.2022 по справі 528/79/19
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 528/79/19 Номер провадження 11-кп/814/87/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захиника адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13січня 2017року за№ 42017171240000004, за апеляційною скаргою начальника Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лубни Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.191 КК України, та виправдано.

Вирішено долю речових доказів.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що зібрані в даному кримінальному провадженні докази є недопустимими та прокурором не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, через це дійшов висновку про виправдання обвинуваченого на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Згідно обвинувального акта органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в учиненні ним розтрати чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, у великих розмірах, за таких обставин.

У грудні 2016 року головний лікар Гребінківського центру первинної медико-санітарної допомоги (далі Гребінківський Центр ПМСД) ОСОБА_8 , будучи службовою особою, діючи умисно, з метою розтрати бюджетних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, уніс у офіційні документи - акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року «Реконструкція котельні КЗ «Гребінківський центр ПМСД» Гребінківської районної ради Полтавської області по пров. Спортивному, 11 м. Гребінка КБ-2в №1 від 20 грудня 2016 року та КБ-2в №3 від 27 грудня 2016 року, відомості щодо фактично невиконаних робіт і наданих послуг. Унаслідок цього службовими особами, які були необізнаними про злочинний умисел ОСОБА_8 , на підставі платіжних доручень №1 від 15 грудня 2016 року, №3 від 26 грудня 2016 року та №№4,5,6 від 27 грудня 2016 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_10 № НОМЕР_1 зайво перераховано бюджетні кошти на загальну суму 257 839 гривень за фактично невиконані будівельні роботи, чим державі в особі Гребінківського Центру ПМСД завдано майнової шкоди на вказану суму.

Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.191 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2020 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим і засудити за ч.4 ст.191 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік, стягнути з ОСОБА_8 процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у сумі 10274 гривень 40 копійок.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції:

не врахував те, що дане кримінальне провадження не є провадженням у формі приватного обвинувачення, оскільки місцевий бюджет КЗ «Гребінківський центр ПМСД», окрім власних надходжень, формується й за рахунок коштів, які зараховуються у зв`язку з виконанням функцій державних органів, а ОСОБА_8 не є найманою особою щодо потерпілого з огляду на те, що згаданий заклад не мав повноважень для призначення його на посаду або звільнення.

безпідставно визнав недопустимими доказами протокол огляду приміщення котельні від 17 січня 2020 року, висновок комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №213/214 від 23 березня 2017 року;

в оскаржуваному вироку в порушення вимог ст.374 КПК України не прийняв рішення щодо процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, допустивши аналогічну невідповідність в ухвалі від 13 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст.366 КК України.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача; думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу; міркування обвинуваченого та його захисника про заперечення щодо апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно дост.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом дотримано.

Пункт 2 ч.1 ст.373 КПК України передбачає, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Виходячи з положень ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а за ст.62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Згідно ж зі ст.2КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної правової процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права, її недотримання тягне за собою порушення гарантованого кожномуст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободправа на справедливий суд.

За змістом приписів ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцією Українита законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У кримінально-процесуальній доктрині загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи.

Як видно з матеріалів провадження, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.94 КПК України повно та всебічно дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про те, що прокурором не доведено, що інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.191 КК України, було вчинене останнім.

Обгрунтовуючи свої висновки, цей суд правильно виходив з того, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч.4 ст.191 КК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.

Доводи прокурора про помилковість таких мотивів колегія суддів уважає необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.4ст.26КПК Україникримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Статтею 477 КПК України(у редакції на час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення та початку досудового розслідування), передбачено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

До таких кримінальних правопорушень відноситься кримінальне правопорушення, передбаченестаттею 191 КК(привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

Регулювання відносин власності закріплено вКонституції України, яка визначила коло об`єктів і суб`єктів права власності (ст.ст.13, 41, 142, 143), рівність усіх суб`єктів права власності (ст.13), гарантії права власності й обов`язки власників (ст.ст.13, 41) та встановила, що правовий режим власності має визначатися виключно законами України (п.7 ч.1 ст. 92).

Цивільним кодексом Українивстановлено види власності, серед яких окремо визначено як державну, так і комунальну власність.

Так, уст.326ЦК Українизазначено, що в державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

За ст.327 ЦКУкраїни в комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

З аналізу наведених положень закону вбачається, що на законодавчому та конституційному рівнях комунальну власність принципово відокремлено від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної і є самостійним об`єктом права власності.

Згідно обвинувального акта потерпілим у даному кримінальному провадженні є Комунальний заклад «Гребінківський Центр ПМСД», який відповідно до Статуту, затвердженого рішенням 4 сесії Гребінківської районної ради Полтавської області 07 скликання від 25 березня 2016 року, заснований на комунальній власності територіальної громади Гребінківського району, яку заЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє Гребінківська районна рада Полтавської області (п.8.2.). Суб`єктами управління закладу є Гербінківська районна рада, Гребінківська районна державна адміністрація та Головний лікар (п.6.1.). Заклад має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі України, установах банків, а також бланки з власними реквізитами (п.4.7.). Держава й уповноважений орган управління не відповідає за зобов`язаннями Гребінківського Центру ПМСД, а Центр не відповідає за зобов`язаннями держави та уповноваженого органу управління (п.4.8.).

Керівником цього комунального закладу є Головний лікар, який призначається та звільняється з посади рішенням сесії Гребінківської районної ради за поданням органу управління та погодженням з керівництвом Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації шляхом укладання з ним трудового договору (контракту), в якому визначаються умови найму (п.6.2.5.; 6.4.1.), а тому доводи апелянта про те, що обвинувачений не є найманим працівником щодо потерпілого, безпідставні (а.п. 71-78).

Наведені вище обставини підтвердила й залучена під час досудового розслідування представник потерпілого ОСОБА_11 , яка в суді першої інстанції повідомила, що Гребінківська районна державна адміністрація не має матеріальних претензій до ОСОБА_8 , так як державі не спричинено майнової шкоди. Кошти на будівництво котельні виділялися із районного місцевого бюджету, через що і збитки завдано згаданому бюджету.

Так, Гребінківська районна рада Полтавської області на підставі рішення від 07 грудня 2016 року виділила кошти із районного бюджету в сумі 949088 гривень на капітальне будівництво газової котельні, що підтверджується даними довідки від 13 квітня 2020 року №02-22/64 (т.2 а.п. 187).

Більше того, обвинувачений ОСОБА_8 конкретизував, що надані на будівництво газової котельні КЗ «Гребінківський центр ПМСД» кошти були отримані в 2016 році самим комунальним закладом від реалізації об`єкта, який знаходився в цьому закладі на балансі. Такі показання не було спростовано стороною обвинувачення під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, а за своїм змістом вони узгоджуються та взаємодоповнюються з викладеними вище доказами.

Слід також зауважити, що ст.5 Бюджетного Кодексу України (в редакції на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) чітко визначає, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів . Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Тобто, місцевий бюджет є принципово окремим видом бюджету поряд з державним, а тому доводи апелянта, що стосуються фінансування комунального закладу, в тому числі з місцевого бюджету, з посиланням на наявність державних інтересів, не спростовують мотиви суду першої інстанції.

Відповідно дост. 142 Конституції Українидержава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Разом із тим, прокурор у скарзі, посилаючись на наявність державних інтересів, на підтвердження своєї позиції не зазначив і не надав доказів того, що до складу майна КЗ «Гребінківський Центр ПМСД» входили державні кошти та майно чи мало місце виділення коштів комунальному закладу з державного бюджету, тобто що діями ОСОБА_8 заподіяно збитків саме державі та державним інтересам.

Отже, КЗ «Гребінківський Центр ПМСД» (потерпілий) є комунальним, а не державним закладом. ОСОБА_8 учинив діяння, будучи особою, яка щодо цього потерпілого була найманим працівником, і шкоду міг завдати виключно власності потерпілого за відсутності факту спричинення шкоди державним інтересам, а тому інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушеннявідноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате тільки на підставі заяви потерпілого.

Водночас, як зазначила у судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_11 , потерпіла сторона не подавала жодних заяв про вчинення кримінального правопорушення в даному кримінальному провадженні, про існування якого дізналась зі ЗМІ, майнових претензій до обвинуваченого немає.

Кримінальне ж провадження щодо ОСОБА_8 за ст.191 КК України розпочато на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується даними реєстру матеріалів досудового розслідування та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.п. 7, 89-90).

Тобто, наведене провадження розпочато за відсутності заяви потерпілого, якої не було подано і до часу постановлення судового рішення апеляційним судом. Під часдосудового розслідуваннята судовогопровадження потерпілийне порушувавпитання пропритягнення ОСОБА_8 до кримінальноївідповідальності,а тому саме провадження розпочате та здійснювалося всупереч вимогам п.3 ч.1ст.477КПК України.

Це безперечно обумовлює недопустимість усіх доказів, зібраних під час в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 , як таких, що зібрані з порушенням встановленої законом процедури.

З указаних підстав, мотиви апеляційної скарги з посиланням на докази сторони обвинувачення є необґрунтованими.

Висновок місцевого суду про виправдання ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, є правильним.

Так само слід уважати безпідставними посилання прокурора, як на підставу для скасування оскаржуваного вироку, на те, що місцевий суд не прийняв рішення щодо процесуальних витрат.

Так, 17 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) сформувала висновок щодо про застосування норми права, відповідно до якого невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції судового рішення, оскільки не є істотним порушенням вимогКПК Українита не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання.

Колегія суддів відхиляє аналогічні доводи апелянта й щодо ухвали Пирятинського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.366 КК України. При цьому, названа ухвала прокурором у апеляційному порядку не оскаржувалась, вимоги про її скасування чи зміну прохальна частина скарги не містить, через це назване судове рішення не є предметом апеляційного розгляду в даному провадженні.

Порушене ж прокурором питання стосується виключно порядку виконання судового рішення, ухваленого за результатами кримінального провадження, та може бути вирішено в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно й усебічно розглянути провадження, за результатом чого постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407 КПК Україниколегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудПолтавський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення27.04.2022
Оприлюднено23.01.2023
Номер документу104171392
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем

Судовий реєстр по справі —528/79/19

Ухвала від 24.02.2023

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Костенко В. Г.

Ухвала від 16.02.2023

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Костенко В. Г.

Постанова від 26.01.2023

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Маринич В`ячеслав Карпович

Ухвала від 15.08.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Маринич В`ячеслав Карпович

Ухвала від 21.07.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Маринич В`ячеслав Карпович

Ухвала від 14.07.2022

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Маринич В`ячеслав Карпович

Ухвала від 27.04.2022

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Корсун О. М.

Ухвала від 26.05.2021

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Корсун О. М.

Ухвала від 19.06.2020

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Корсун О. М.

Ухвала від 09.06.2020

Кримінальне

Полтавський апеляційний суд

Корсун О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні