Постанова

від 27.04.2022 по справі 705/4370/16-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/374/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/4370/16-ц Категорія: 301030300 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Чуйко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі майна, що є у спільній частковій власності, -

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .

Після смерті батька відкрилася спадщина на майно:

1. Житловий будинок по АДРЕСА_1 ; 2. Земельну ділянку, площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0275;

3. 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;

4. Земельну ділянку, площею 0,0864 га, в т.ч. для обслуговування житлового будинку 0,0427 га з правом спільного користування проїздом 0,0437 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0206;

5.Земельну ділянку розміром 0,0388 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0984, по АДРЕСА_1 .

6. Легковий автомобіль марки «ЗАЗ», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вона та її брат ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом.

Кожен із спадкоємців своєчасно звернувся до Уманської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Таким чином кожному із сторін по справі належить по 1/2 частині вище зазначеного спадкового майна.

В послідуючому відносини між сторонами погіршились із-за того, що відповідач ОСОБА_2 самовільно вселився у будинок, який належав ОСОБА_3 та повністю заволодів будинком з присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , а позивачку ОСОБА_1 до будинку не допускав.

ОСОБА_1 у позові зазначила, що вона з дозволу батька, починаючи з 1991 року, проживає разом з сім`єю (чоловік, син, донька) у квартирі АДРЕСА_2 , що по документах належала покійному батькові ОСОБА_3 , який при житті склав на неї заповіт. Під час проживання у квартирі вона проводила в ній поточні ремонти, сплачувала комунальні послуги. Знаючи про заповіт та будучи впевненою, що квартира належить їй, позивачка у 2009 році за власні кошти та кошти членів своєї сім`ї провела у квартирі капітальний ремонт.

Згідно Висновку експерта № 14/05-16/БУД від 05 травня 2016 року, виданого ПП «Технобудексперт», ринкова вартість 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 станом на дату оцінки складає 398 196.00 грн, вартість відновлювальних робіт згідно кошторисної документації складає 371010,00 грн. Тобто до вартості квартири включено кошти, затрачені на її ремонт, у такому разі залишкова вартість квартири без врахування ремонту, складає 27 186,00 грн.

ОСОБА_1 у заяві також зазаначила, що поділити квартиру між співвласниками неможливо, оскільки обладнання окремого входу в виділене іншому співвласнику житлове приміщення неможливе.

В той же час житловий будинок по АДРЕСА_1 є подільною річчю, яку можна поділити без втрати його цільового призначення, як це передбачено ч. 1 ст. 183 ЦК України. Є всі підстави для поділу будинку між співвласниками в натурі, оскільки існує можливість добудови до виділеної частини будинку приміщень з обладнанням окремого входу у будинок та виділення земельної ділянки для обслуговування.

Отже підставою для звернення її до суду стало те, що співвласники майна, сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , маючи у власності квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , легковий автомобіль марки «ЗАЗ», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 не дійшли згоди щодо поділу вказаного майна.

За її клопотанням, в подальшому, судом було призначено судову будівельно- технічну, земельно-технічну, авто-товарознавчу експертизи та додаткову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої судом поставлено питання про технічну можливість поділити зазначене спадкове майно (квартиру, будинок та земельні ділянки) та визначити ринкову вартість автомобіля.

Експертизи були проведені та надіслані на адресу суду їх Висновки з варіантами розподілу спадкового майна між сторонами.

В зв`язку з чим, вона, як співвласник майна, після уточнення позовних вимог 21 січня 2021 року, просила суд поділити спадкове майно наступним чином:

1. Виділити ОСОБА_1 майно згідно Варіанту 3 Висновку експерта від 19 січня 2017 року (додаток 1.3) на загальну суму 832 026 гривень, а саме:

а/ квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 222 086 гривень;

б/ земельну ділянку, площею 0,0864 га (в т.ч. 0,0437 га спільний проїзд (сервітут) по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0206, вартістю 389 372 гривень;

в/ відокремлену земельну ділянку, загальною площею 500 кв.м згідно Додатку №3.3 до Висновку експерта від 19 січня 2017 року по АДРЕСА_1 , позначену синім штрихуванням, під частиною двору, вартістю 220 568 гривень;

г/ земельну ділянку розміром 0,0388 га (кадастровий номер 7110800000:05:001:0984), позначену синім штрихуванням, розташовану по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: «для ведення особистого селянського господарства» згідно Варіанту 4 (Додаток №1.4) Висновку №1- 12/2018 додаткової земельно-технічної експертизи від 04 грудня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 102 332, 07 грн компенсації за різницю у вартості долей.

2. Виділити ОСОБА_2 майно згідно Варіанту 3 висновку експерта від 19 січня 2017 року на загальну суму 627 361, 85 грн, а саме:

а/ легковий автомобіль марки «ЗАЗ», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 14 130, 85 гривень;

б/ житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , вартістю 392 663 грн;

в/ відокремлену земельну ділянку, площею 500 кв.м. (Додаток №3.3 Висновку експерта від 19.01.2017 р., позначено жовтим штрихуванням) по АДРЕСА_1 , а саме: ділянку під житловим будинком літ «А», прибудовами літ. «а», «а1», під господарськими спорудами: погребом літ. «а2», будівлею гаражу літ. «Б», погребом літ. «В» та двором, загальною вартістю 220 568 гривень;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір, витрати на забезпечення позову, витрати на проведення судових експертиз та правову допомогу).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2016 року за заявою ОСОБА_1 забезпечено її позов шляхом накладення заборони на відчуження Ѕ частин спадкового майна, що є предметом позову.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Ухвалюючи рішення районний суд визначив, що компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою, однак, приймаючи до уваги позицію позивача та відповідача, а також те, що розділити майно, яке перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача без згоди їх на сплату компенсації за відступ від ідеальної частки не можливо, тому суд вважав, що позов не підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з такими рішенням суду першої інстанції, позивачка оскаржила його до суду апеляційної інстанції із вказівкою на те, що рішення районного суду є необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Також просить стягнути з відповідача судовий збір, витрати на проведення судової експертизи та витрати на правову допомогу.

Скаржниця вважає, що суд формально підійшов до розгляду справи, розглядаючи справу та дослідив належним чином обставини справи не дав їм належну правову оцінку, не застосував закон і судову практику, які потрібно було застосувати, що призвело до постановлення неправильного та необгрунтованого судового рішення.

Зазначає, що запропонований відповідачем варіант 4 додаткової земельно-технічної експертизи від 04 грудня 2018 року також передбачає виділення житлового будинку одному із співвласників, а не поділ його між сторонами.

На переконання апелянтки, заявляючи вимоги про поділ майна в натурі, вона надала до суду всі необхідні докази можливого поділу такого майна. Проте суд не взяв до уваги висновки експертів по справі, не дав їм належну правову оцінку, як доказам по справі, не застосував судову практику.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поділу в натурі майна, що є у спільній частковій власності сторін не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення по справі нового судового рішення.

22 березня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому зазначено про те, що вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі, не визнаються відповідачем повністю.

Відповідач не погоджується з висновком експерта щодо грошової оцінки нерухомості, що є предметом спору. Не погоджується з запропонованими позивачкою варіантами поділу майна. Просить залишити рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року без змін.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої входить:

1. Житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.10,11-12, 145-148);

2. Земельна ділянка, площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0275 (а.с.13-14,149);

3. Земельна ділянка, площею 0,0388 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0984 (а.с.199);

4. 3-кім. квартира АДРЕСА_2 (а.с.7,8,151-153);

5. Земельна ділянка, площею 0,0864 га, в т.ч. для обслуговування житлового будинку 0,0427 га з правом спільного користування проїздом 0,0437 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0206 (а.с.155-174);

6. Легковий автомобіль марки «ЗАЗ», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9).

Сторони є спадкоємцями померлого.

Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині вказаного майна підтверджується відповідними доказами і не заперечується сторонами у спорі.

Позивач ОСОБА_1 , як співвласник майна, виявила бажання на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, у зв?язку з чим вона звернулася з позовом до суду, та просить суд розділити майно у відповідності до Варіанту № 3 висновків експерта № 1-01/2017 від 19.01.2017 року та № 1-12/2018 від 04.12.2018 року.

Таким чином даний спір стосується поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності сторін з визначенням ідеальної частки кожного по Ѕ частин.

Вказані правовідносини мають наступне правове регулювання.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Як встановлено судом ОСОБА_1 на підставі відповідних Свідоцтв про право на спадщину за законом, є спадкоємицею Ѕ частки квартира АДРЕСА_2 ; Ѕ частки легкового автомобіля марки «ЗАЗ», 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , є власниками по Ѕ частки вказаних вище квартири та житлового будинку. Богульський також є власником Ѕ частки земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0275.

Також відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 березня 2017 року сторони є спадкоємцями по Ѕ частки земельної діляниа, площею 0,0388 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110800000:05:001:0984.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 Цивільного кодексу України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просила поділити все вказане вище майно, яке залишилося їй з братом на двох після смерті батька.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суть спору між сторонами є виділ в натурі частки кожного з співвласників із о`бєктів нерухомості: квартири, будинку та земельних ділянок, отриманих у спадщину.

Але позивачка у позові просила вирішити це, враховуючи всі об`єкти нерухомості загалом а не відносно кожного предмета нерухомого майна окремо, де вже виділені ідеальні частки. Вимоги позивачки передбачають зміну величини частки у окремому об`кті нерухомості, що є неприпустимим. Виділення в натурі частки з нерухомого майна не може здійснюватись за рахунок іншого майна, що належить особі.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 є неналежним способом захисту і задоволенню в такому вигляді не підлягають.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку залишити рішення міськрайонного суду без змін, виклавши його мотивувальну частину у такій редакції.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 листопада 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді